Кед каждодньова борба постанє и особна

автор а. балатинац 5. децембер 2021

През живот ше занїмал зоз рижнима, шлєбодно мож повесц,  нєзвичайнима роботами, любел буц перши у дачим цо нїхто нє роби. Та заш лєм, Янко Сопка нїґда нє подумал же будзе медзи першима у Горватскей хтори прежиє ридку хороту. Дружтвени активиста, вредни, любитель спорту, и хто зна цо ище нє, вше ма теми за приповедки.

Кед ше Янкови опитаю дзе ше народзел, вше гвари – под марадиком. Нє веря му, думаю же франтує, а вон твердзи же насправди було так. 

– Бул то 1954. рок, конєц юния, бивали зме на салашу. Скошовало ше ярец, та шицки ишли на польо, а мац нє жадала остац сама дома, та пошла и вона. На неґославскей драги, нєдалєко од мойого шовґра Янчового и нини Любици, пришол на швет мали Сопка, я. То була тайна, нїґда ми о тим нє гуторели. Вше сом думал же сом народзени у шовґра и нини. А вец концом 90-тих, през єдну бешеду, шовґор Янчов ми ше опитал чи знам дзе сом народзени? Такой сом му гварел же знам, же у їх обисцу, а вон маха з главу…

– Нє, гварел шовґор, ти народзени под марадиком, а вец це принєсли до нас, на Ґрабик.

– Було то чудесне одкрице, народзени под марадиком – през шмих коментарує и предлужує свойо здогадованя на салашарски днї.

– Теди було вельо салаши, озда дас 20 коло нашого. Нам найблїзши бул Минаров. Вони мали Иринея и Якима, з нїма сом ше бавел. А були ту и Владимир Данков и Андєлка и, наисце було вельо дзеци.

Коло салашох було вельо жеми, та вец и дзеци по сушедстве помагали у роботи. А дзеци як дзеци, вше гладни. Було нас тельо же нам баба масцела лєм по пол фалатка хлєба з маджуном, же би ше каждому ушло. 

ШКОЛЯРСКИ ЧАСИ

– Мойо перши школярски крочаї були зоз салашу. По школу було коло 2,5 километри, нє було то так далєко, лєм вжиме, кед ше ґажело по вельким шнїгу. Кед сом почал ходзиц до трецей класи, преселєли зме ше до валалу. Перша учителька ми була Леона Надьова, а потим Вира Гудакова. Вона нам була як мац, о шицких ше старала.

По законченей основней школи остал сом дома.  Мали зме жеми, дружтвени активносци нє хибело, а и Фабрика „Борово” примала роботнїкох. Теди зме у єдней хижи уж бивали три фамелиї, три обисца, а єдно ґаздовство. Мнє ше то нє пачело, сцел сом мац свойо – щири Сопка, хтори одлучел пойсц на роботни акциї. Була то, як гварел, нагода видзиц дакус швета, упознац дацо нове. Перше то була акция вибудови гайзибанскей драги Беоґрад–Бар, а вец и  индзей, так же ше назберали аж дзешец. 

Забава „Шугаю пре тебе ме лаю”

– Замерковали ме руководзаци, та ме вжали до одборох, а вец анґажовали и до роботного цела у Союзу Социялистичней младежи у тедишнєй општини Вуковар. Кус покус, нашол сом ше у руководзацих водох и видзело ми ше же „добре плївам”, приповеда вон.

– Теди то була велька пиха, а часто зоз роботних акцийох брали младих до фабрики за стаємних роботнїкох. Так и я достал роботу у Комбинату „Борово”, а вец сом ше запатрел до сушеди, гутори Янко з любову патраци  на свою супругу. И живот рушел по других коляйох.

Янко ше оженєл за Андєлку Гайдукову з хтору ма двойо дзеци, Иґора и Лїляну.

ЯК ЖЕНА ПОВЕ

– После свадзби сом жадал же бизме зоз „забочканих” купели вельки комби, камп приколицу и же бизме зоз Андєлку путовали. Алє нє можеш ти процив женох, окреме кед и мац и жена маю исте мено – Андєлка, през шмих гутори Янко. Пошли и купели порту у Петровцох. Место же бизме путовали, я почал правиц хижу. Но, нє бул сом сам у валалє. Теди зме за єден рок вимуровали дас 6 – 7 хижи, а шицко на мольбу. Було нас таке дружтво, помагали зме єдни другим, та хижи росли як печарки после дижджу. 

Попри роботи у фабрики, робел Янко и дома на полю, помагал своїм…

И вше любел робиц дацо иншаке як други. Презнал ше же пестованє нутрийох робота цо ше барз виплаци.

– Справел сом простор и лапел ше до новей роботи. Яки то лєм бул циркуз по валалє. Нє сцели зо мну бешедовац, гуторели же попри шицких домашнїх патканьох, я привезол и нови зоз Суботици! 

Кед им цена спадла одлучел сом их розпредац и закончиц тоту приповедку.  Пред 20 роками надумал сом ховац кози, бо сом зоз жеми барз мало заробел, а робел сом коло 50 гольти. Супруга правела рижни файти сира: окурени, слани, горки, з паприґу… предавали зме на пияцу, посилали до Заґребу, потим и до Риєки дзе уж жила наша дзивка. Ишло добре, алє кед кукурица нагло подрагшела,  а я нє мал вельо посадзеней, и кози зме нє могли тримац, бо заробку нє було. Занїмал сом ше и зоз заградкарством, садзели зме по даскельо гольти цибулї, кромплї, мархви, петрушки… И єден вельки овоцнїк ту, алє лєм так, за рекреацию. Єст у нїм коло 160 древка кайси, 60 грушки, бишалми, яблука и черешнї… Коло 400 древка вєдно. З овоци правиме маджун за тих хтори маю цукрову хороту, преробюєме и до сокох, дацо предаме – приповеда наш собешеднїк.

ЛЄМ ПЕЦЕРО НА ШВЕЦЕ З ТАКУ ТЕРАПИЮ

А вец, пред даскельома роками, Янко почувствовал же у його орґанизме цошка нє у шоре. Ходзел по дохторох, поносовал ше, а шицко указовало на рак. Алє нє шицким дохтором так випатрало. Щесце за Янка. Одкрили му ридку хороту, нїхто ю у Горватскей ище нє мал. Була то  Echinococcus multilocularis лєбо alveolarni ehinokok, єдноставно поведзене, єдна файта пантлїчари хтора систематично знїчтожовала Янкову печинку. То файта зоонози хтору звичайно ма лїшка, но можлїви преношителє и други глодаре. 

– Оперовали ме 2018. року у шпиталю, полни дзевец годзини. Вецей як три мешаци сом там лєжал, а дохторе ми гуторели же ше на даскельо заводи борели за мой живот. Схуднул сом вецей як 20 кили, а лїки ище вше пиєм – а терапию хтору и нєшка достава, доставаю лєм  пейц особи на цалим швеце.

За конєц розгварки дотхли зме и културно-политични живот, як то було дакеди, а як нєшка, та ше Янко здогаднул кед бавел забави у Петровцох, кед ше уписал до бокс клубу до Борова, алє гвари, якошик волєл политику, односно нє таку политику яка є нєшка, алє гевту док бул Союз младежи, лєбо у нєшкайшим чаше Рада рускей националней меншини.   

– Нєшка сом уж нє нательо активни, окрем, як сом надпомнул, у Ради,  алє ище вше барз любим Спортски бависка „Яша Баков”. Мой пайташ, Звонимир Ерделї и я дзечнє позбераме екипу, та идземе на Бависка. Думам же то красна нагода за друженє.

Змаганє у малим фодбалу на Бавискох „Яша Баков”

 ГОСЦИНА

– У Петровцох ше каждого року садзи Май (майске древко). Кед ше я уж оженєл, пришло таке же нє було кому посадзиц, бо пред чию хижу ше посадзи, тот ма и госцину порихтац. А дружтво, дас 20, 30 особи. Одлучели зме же посадзиме моєй супруги, а я мал порихтац госцину. Надумал сом же на столє будзе паприґаш и печене з нутриї, а будзе и  печеней прашецини. Мал сом теди коло 400 нутриї, а и прашата було. И знаце цо ше случело? З нутриї ше шицко поєдло, а прашецина остала. А нутриї  ше, нїби, каждому нє пачели, най нє повем и горше – шмеє ше Янко, док ше здогадує на тоту госцину. 

(Опатрене 322 раз, нєшка 1)