Кед ровнїну зачераш за бреги

автор ол. живкович 19. юлий 2022

Починаюци приповедку o себе, Веселина Чебеджич, дзивоцке Будински, гвари же ше народзела у Руским Керестуре, дзе закончела основну и штредню школу, а потим висшу учительску школу. Дакус робела у Дюрдьове, єден рок у Беочину. Дзивчела ше тиж у Керестуре, шпивала у хору Дома култури, котри теди водзел Витомир Бодянец, копала паприґу и купала ше на базену.

После дзецинства, пайташка зоз Кули зоз котру ходзела вєдно до висшей школи ше одавала, та Веселину Будински  поволала за куму. Млоди поволал за кума свойого колеґу зоз факултету. Кума и кум ше упознали, зблїжели, та ше познєйше и повинчали.

– Супруг Србослав зоз Приєполя, а у Новим Садзе закончел висшу школу, металурґийни напрям и робел як инжинєр металурґиї. З оглядом на тото же после законченого школованя мал нагоду робиц у своїм родним месце, сцел ше врациц до Приєполя, а мнє то нє припадло чежко. Супруг уж там започал правиц хижу, наш терашнї дом, та ми було цалком нормалне же ше одавам и идзем зоз супругом там дзе жиє. Супруг тераз у пензиї, робел у Приєполю, у лївальнї котру, нажаль, звалєли ‒ толкує Веселина.

ПРИЦАГУЮЦА ПРЕМЕНКА

Приєполє, приповеда Веселина, прекрасни город. Здогадує ше, кед першираз пришла, теди зоз леґиньом до його варошу, нє могла ше напатриц на бреги и лєси котри були доокола. Воздух котри удихла, опил ю зоз свою сладосцу и нїґда нє пожадала врациц ше до ровнїни.

– Першираз сом до Приєполя, теди  пришла вечар. Припатрала сом ше на бреги, шицко було ошвицене и прекрашнє випатрало. Кадзи ґод попатрим, бреги. Ту брег, на другим боку брег, улїчки до брега… Уживам у брегох и мнє ту од початку було  прекрашнє.

Бреги зоз свою красоту обчаровали Веселину и нїґда нє побановала же ше ту приселєла. Бреги єй даваю моц, ужива у їх красоти, люби и почитує город у котрим жиє, почитує його жительох.

ТАМ ШЕ ЛЮДЗЕ ПОЧИТУЮ

– Крашнє випатрало Приєполє теди кед сом ше одала, 1986. року. Жени з валалу котри ношели предавац сир и други продукти ище вше ношели народне облєчиво такв, „димиї”. Варошски старобивателє ше барз почитую, знаю добре хто одкаль, зоз хторих валалох поприходзели.

Коло самого городу єст вельо валали з мишаним жительством, шицки ше почитую и медзисобно крашнє жию. Варош прицагує людох зоз свою „вибрацию” ‒ толкує Веселина.

Пред тим як ше побрали, супруг у Приєполю почал правиц хижу на два поверхи, на порти його родичох, обок при церкви. Жию у самим центре города, маю вельку терасу на котру, кед видзе поздрави каждого преходнїка, бо ю у варошу шицки познаю.

– Варош барз фини за живот фамелиї, за дзеци. Шицко блїзко: и предавальнї и шпиталь и шицко цо нєобходне за живот. Я ше вшадзи хвалїм зоз тим же сом зоз Керестура, барз любим мой валал, алє нє знам кед бим мушела, чи би сом там могла ознова почац жиц. Ту сом уж научела, ту уживам.

ЩИРИ И ЗВИЧАЙНИ ОСОБИ

Крачун у Приєполю

На роботи тиж приємна атмосфера. Вона почитує свойо колеґинї и колеґох, а и вони ю. Вше ше єдни другим можу випоносовац, посовитовац. Колеґинї у школи зоз котрима роби добри, сушедство добре, людзе ю почитую, а почитує и вона их.

Сама є щира, звичайна особа, таки и людзе коло нєй и нїґда нє мала нїяки проблеми. Людзох позна пре роботу, бо як учителька уж вельо ґенерациї випровадзела до живота, позна и дзеци, алє и їх родичох. Велїх позна и прейґ супруга и його фамелиї. Син єй пията ґенерация у варошу. Їх фамелия ту почитована.

КЕРЕСТУР ЦАЛЕЙ ФАМЕЛИЇ ПРИРОСНУЛ ҐУ ШЕРЦУ

Цала фамелия люби пойсц до Керестура и през лєто вше одходзели до валалу.

– Цага ме видзиц валал и стретнуц ше з людзми, побешедовац, алє валал ше пременєл. Шицки на роботи, кед приду кажде у обисцу и дакеди яґод да нєт зоз ким прегвариц, зоз ким ше подружиц. Велї ше одселєли и валал остал якош празни. Мнє крашнє пойсц два раз рочнє, а и частейше кед даяка свадзба у блїзких. Жалосне ми як ше валал пременєл. Ту ми мац, брат, кус родзини, мам даскельо пайташки. Стретнєме ше, а вец кажде идзе ґу свойому дому ‒ приповеда Веселина.

Язик  нє забула и бешедує го так як го и научела. Як вона почитує свой, так почитує и цудзи, та и прето и ю почитую. Язик живи и меня ше, та мушиме буц флексибилни и пестовац ширши попатрунки.

Руснаци мала груда, алє шицки пестую свойо, дума Веселина. Так и єй фамелия. „Руске слово” достава поряднє, та го люби читац през цали рок, кеди є за цо розположена.

ШИЦКИ ИНФОРМАЦИЇ З „РУСКОГО СЛОВА”

– З „Руского слова” знам шицки информациї. Провадзим шицки рубрики. За ширину сом, нє учи ше шицко зоз кнїжки. Дзе ґод могли, мойо дзеци ишли, без огляду кельо коштало. Кед була даяка черанка школярох и до нас приходзели дзеци и мойо ишли до швета. Кед сом ше одала, нє знала сом вариц, алє потим сом ше научела, та цала моя фамелия найволї кед нацагам рейтеши. Брат ми послал „Мацерову руску кухарку”, та и дзеци уж починаю правиц капущанїки, вариц ґомбовци, а зоз бабу правя пироги.

Веселиново дзеци любя бабу, часто приходза до Керестура, як и Веселина зоз супругом. Керестур и Руснаци часц їх єства, а тиж так и кед слово людзе по супруговим боку. Шицки вєдно створели толерантну и єдинствену фамелию котра почитує шицких и каждого.

Нашей заєднїци таки фамелиї можу лєм буц на чесц.

Веселиново дзеци

ДЗЕЦИ БЕШЕДУЮ ПО РУСКИ

 Шицки тройо Веселиново дзеци бешедую по руски, баби посилаю винчованки за шицки швета по руски. Найстарша, Трнїна, ма 35 роки, закончела етнолоґию и жиє зоз нїма. Єден час робела у музею у Приєполю, а тераз глєда роботу.

Син Лука народзени 1990. року и роби у Индїї, та часто зоз дзивку одходзи до Керестура, до баби. Наймладша, София народзена 1996. року, закончела анґлийски язик и тиж глєда роботу, барз люби танцовац и барз люби фолклор. 

УЖИВАНЄ У РОБОТИ

‒ Робиц зоз дзецми барз крашнє. Цо сом старша, вше баржей уживам у тей роботи. Нє мам бриґи зоз моїма дзецми, можем ше пошвециц другим дзецом и тераз ми окреме крашнє зоз нїма. Кед сом мала першу класу, за розпуст сом им дала окремни домашнї задатки, дзеци аж очи вищирели. Препоручела сом им най кажди дзень буду голєм годзину на швижим воздуху, най ше науча бавиц єдно нове бависко… Нїґда оцени нє були барз важни, важне з дзецох направиц чловека. Мам найменєй одличних школярох у класи. Учим их же би им то нє було найважнєйше. Пробуєм им уляц одредзени животни становиска, дац им ширину же би научели вше дацо нове, интересантне, цошка цо нє мали нагоду пред тим научиц ‒ гвари Веселина.

(Опатрене 252 раз, нєшка 1)