Кнїжка як найлєпша пайташка

автор Мартина Надь 17. май 2021

Тамара Максимович зоз Лалитю студентка на Фармацеутским факултету, напрям Медицинска биохемия. Кнїжка єй як найлєпша пайташка зоз хтору би могла вше препровадзовац шлєбодни час.  Читанє лектирох у школи нїґда нє любела, найволєла виглєдовац тото цо ю интересує и читац док ю очи нє заболя. Потим и сама почала писац.

Док ходзела до Штреднєй школи до Сримскей Митровици, мала штири годзини шлєбодного часу. У гайзибану вше читала кнїжки же би єй час швидше прешол. Так, раз кед путовала, закончела читанє и остало єй ище вельо часу. Подумала же би го могла вихасновац так же будзе писац. Писанє ше єй уцагло под скору праве дзекуюци тей ситуациї у гайзибану.

– Инспирацию находзим буквално у шицким. Случує ше спонтано и руша од моїх чувствох, розгварки зоз другима людзми, читаня кнїжкох. Тиж так, инспирацию пренаходзим у природи. Кед красна хвиля, случує ше же ше осамим и пойдзем до лєшику, лєбо коло рики, виключим телефон и препущим ше своїм думком, а слова ше шорую єдни за другима. Кед пишем на даяку задату тему, у зависносци од числа словох котри потребни, треба ми два до три годзини же бим написала єден текст, а кед пишем так, зоз глави, покля ми слова сами наиходза, случує ше же и по два, три днї пишем єден текст – гвари Тамара.

Люби писац о рижних чувствох. За ню праве виволанє кед треба же би без барз обширного толкованя дала до знаня читательови як ше чувствує тот хтошка о ким вона пише и як ше бори сам зоз собу, а ґу тому най охаби моцни упечаток на того хто чита. Тамара на єдним боку на Фейсбуку писала зоз ище даскельома особами. Гвари же спочатку була барз нєсиґурна до себе и ганьбела ше повесц своїм товаришом же то вона пише тото цо вони читаю и лайкую. Медзитим, кед дознали, Тамара од шицких достала потримовку и тото искуство єй помогло же би баржей ценєла сама себе и свою роботу. То єй дало моци же би предлужела по тей драги по хторей рушела.

– Почала сом активно писац у другей класи штреднєй школи. За писанє барз важни континуитет и усовершованє зоз каждим новим дньом. Наприклад, случи ше ми же пречитам свой стари текст хтори сом написала пред пейцома роками и видзим розлику як сом писала и виражовала ше теди и тераз. Нормално, мушиш мац талант за писанє, алє вежба нєобходна же би було видно напредованє у писаню. Вше мож дацо виправиц. Тиж так, барз важне вельо читац. На тот способ видно рижни технїки и способи писаня, а скорей шицкого ше збогацує наш вокабулар, цо и ключне. По моїм думаню, добри писатель нє може хасновац просекови фонд словох – толкує Тамара.

Тамарово тексти обявени у медзинародних збиркох хтори друковани у Горватскей. Там єй обявени три тексти у форми кратких приповедкох и єден виривок зоз нєобявеного романа. Гвари же цо ше дотика обявйованя прозних текстох у Сербиї, нажаль, єст барз мало конкурси и нагоди за  младих писательох, док конкурси за писанє поезиї єст вельо вецей. Нєдавно и у Сербиї бул конкурс зоз хторого Тамара ище вше чека резултати. Додава же є барз возбудзена, резултати зоз конкурса ше длуго чека, прето же єст вельо тексти котри муша опатриц.

– Писанє ми затераз гоби, понеже студирам на чежким факултету, та хвильково то так муши буц, прето же ми вон приоритет. Наздавам ше же єдного дня почнєм писац на професийним уровню, алє тераз сом и зоз тоту позицию задовольна. Никола Дьокич млади и барз талантовани писатель на хторого ше спатрам. Вон єдна од особох зоз хторима сом писала на спомнутим боку на Фейсбуку. Теди обявел свою першу кнїжку. Прешлого року написал штварту кнїжку „Два карти за Праг” и интересантно провадзиц його напредованє, красни резултати и читаносц. Скорей шицкого, вон ми добри товариш и барз велька потримовка. Барз ми мило кед ме похвалї, щиро пове критики и мотивує ме же би и я видала свою кнїжку – припознава Тамара.

Наша собешеднїца пише лєм на сербским язику. Хаснує нєзвичайни и нєкаждодньово вирази и слова, та кед преложи на даяки други язик, за ню то нє випатра так автентично. Тамарова мама Рускиня и дзекуюци єй вона одмалючка зна читац и писац по руски. Читала нашо руски кнїжки, а кнїжку котру може вше ознова пречитац то збирка писньох „Я дуб червоточни” Михайла Ковача. Тиж так, люби ознова пречитац и „Там дзе слунко виходзи”, кнїжку котру написала Агнета Бучко Папгаргаї.

(Опатрене 112 раз, нєшка 1)