Кому вериц?

автор а. саванович 3. юлий 2020

„На початку було Слово и Слово було у Бога и Слово було Бог”. Тоти три крадучки, алє глїбоки и сущни евангелийски виреченя мушели би буц основни постулат у каждей професиї хтори у опису роботи маю явни виступи. Од новинарства, та надалєй. Моц слова огромна кед го випове хтошка хто зоз свою биоґрафию, фаховосцу и дїлом здобул авторитет и кому ше вери. И у каждодньовим живоце, виповедзене слово дакеди єдини капитал хтори маме. На концу, и тот напис зоз собу ноши одвичательносц написаного слова.

Нач таки увод? Нато же слова, информациї и порученя хтори ше гражданом тей жеми каждодньово, дзень и ноц сообщую под час епидемиї вирусу корона, а чий интензитет нєшка векши як пред запровадзованьом позарядового стану приведли до ситациї же нєшка звичайни граждан и обични чловек єдноставно нє може повесц, анї нє розуми, цо ше наисце случує з Ковидом 19 у Републики Сербиї. Аж анї основне – кельо єст хорих и кельо тота хорота за собу охабела жертви. Чи ше з тима числами и податками манипуловало, чи нє.

Досц лєм провадзиц и поровновац вияви членох Кризного штабу, же би анї тото цо ше подрозумйовало, вецей нє було ясне. Чи вирус слабнє, чи през лєто щезнє, чи безпечне отримовац спортски манифестациї, концерти, митинґи. Чи отримованє виберанкох (було) достаточно одвичательне. На двох телевизийох, у истим термину, од истих фаховцох чуєце розлични одвити.

Почало праве у виберанковим викенду з текстом БИРН-а о вельких розликох у податкох о хорих, тестованих  и умартих од Ковид 19 медзи тима хтори Институт за явне здравє „Милан Йованович Батут” пририхтує за Владу Сербиї, и тима хтори ше урядово сообщує явносци. На тото ше надовязал обвинююци виступ Синдикату лїкарох и фармацеутох о реалним кадровим стану, капацитетох, опременосци и условийох у домашнїм здравстве, з хторима ше як гварене, манипуловало пре виберанки. Медицинаре-синдикалисти гражданом аж суґерую най нє веря шицкому цо приходзи зоз Кризного штабу и „фаховцом запрагнутим до политичних штверцох”.

Уж днями стан у Новим Пазаре озбильни. По податкох хтори кружа звонка урядових жридлох, алармантни. Число хорих, чежина симптомох, число умартих драстично ше розликую.

И Дьокович верел фаховцом. Наш найпознатши сограждан и сонароднїк, найлєпши и найуспишнєйши дипломатични заступнїк Сербиї  у остатнєй децениї, на мети критикох, обвиньованох и видрижньованьох и з дому и зоз швета, пре гуманитарни тениски турнир хтори орґанизовал у „епидемиолоґийно безпечней ситуациї” як го прешвечели компетентни. Од добрей намири, и сам ше похорел, як цо ше похорели и велї други познати и анонимни. На концертох и журкох, фодбалских стретнуцох, поствиберанкових преславох… Можебуц и я на тей лїстини, лєм ище нє знам и нє чувствуєм, хто зна, як буц мудри… После шицкого, водзаци епидемиолоґ тих дньох виявел „Тот вирус нам указує же о нїм ище нїч нє знаме”. И ниа, знова зме на початку. Можебуц о корони наисце ище маме учиц, алє єдно зме научели – Довириє чежко здобуц, алє ше швидко траци.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 79 раз, нєшка 1)