Красота малих стварох

автор и. сабадош 27. май 2021

Каждому хто голєм дараз пречитал колумнистичну/блоґерску призначку Ясмини Дюранин у мешачней рубрики Руского слова „Дом и фамелия ”, ясне же Женоблоґия нє даяки класични Поради рускей ґаздинї, яки би ше можебуц обчековало маюци на розуме традицию и длуговичносц єдней од найвитирвалших рубрикох наших новинох.

Нєт у Женоблоґиї швинки и курки на гумнє, рапухох з губабами, ту ше нє крохмаля сукнї, анї ше внєдзелю нє цагаю рейтеши. Можебуц, евентуално, мацерова мушкатла пахнє под облаком, алє то озда єдини спомин на стари добри часи док ше знало шора.

Женоблоґия кус иншаки приручнїк, свойофайтови „лайфстайл” водзач и пораднїк за 21. вик, як остац здрави и нормални у тим шалєним швеце и шалєним чаше. Рецепт хтори нам Дюранинова понука нє у пробованю же би ше иґноровало реалносц доокола нас, алє же би ше кеди-нєкеди зоз нєй виступело, же би ше нашло дакус часу за себе и за духовне окрипенє, же би ше здогадло цо у живоце наисце важне и тирваце. Гоч ми знаме же руски ґаздинї зложени зоз окремного, так повесц нєзнїщлївого материялу, аж и им з часу на час нєобходна релаксация. То можебуц и главна мисия и поволанє Женоблоґиї. А ниа, Ясмини Дюранин ше уж седем рочки удава раз на мешац нам випоручиц нову дозу тей благотворней менталней терапиї. И то нє лєм предпоставеней публики и цильней ґрупи, односно читательком Руского слова. Нєсподзивал сом ше келї хлописка нє лєм читаю, алє и чекаю Женоблоґию, лєм же то нє приповедаю доокола. На концу, одкеди сом єй редактор, и я ше чежко стримуєм охабиц рукопис новей Женоблоґиї за конєц роботного дня, а нє такой позакуковац же цо тераз надумала и понаписовала….

У писаню о кнїжочки „Женоблоґия” рушим од конца, односно од констатациї рецензентки Єлени Перкович у тексту „Цо єст нове у Дюранїнових” (цо би могол буц идеални поднаслов Женоблоґиї) же „блоґ то младши и нєсташнєйши брат колумни”. Понеже ту нє пишеме учебнїк новинарских жанрох лєбо медийней грамотносци, останьме на тим кед слово о дефиницийох. Медзитим, кед слово о контексту, треба здогаднуц же одкеди початком нового милениюма диґиталне почало преберац примат (а по нєшка здобуло скоро абсолутни монопол), и медиї и новинарство обрацели ше горебздом. Медиї постали фабрики информацийох хтори у каждей секунди ґенеризую морйо нових змистох з хторима засипую публику (и збунюю ю и страша, поправдзе) а новинарство постало ефемерне, дочасове и хвилькове. Тераз є ту, а дораз ше забудзе у потреби за швижшу вистку и нову сензацию.

Медзитим, мудри людзе у тим швеце барз швидко додумали иншаки приступ и нову алтернативу, а то праве новинарство з людску твару з хторим ше кажди поєдинєц з анонимней публики може идентификовац. Воно подрозумює особни приступ, дзе ше факти, зявеня и феномени нє толкую з другима фактами, алє з емоцию, упечатком, през власну призму. Дакеди то були новински призначки, смужки, козериї и гуморески, нєшка то блоґи, влоґи и статуси ширцом дружтвених мрежох.

Друга важна стар то вибор темох. Нє шицки важни ствари у живоце вельки, анї обратно. Скоро идеална красота найчастейше у малих, дробних, каждодньових детальох и рутинох. Праве тот и таки живот нєвичерпна инспирация Ясмини Дюранин у єй Женоблоґиї. Вона нє пробує меняц швет лєбо ратовац руснацтво, тото поволанє свидомо и дзечнє охабя другим. Вона пише о себе и своїх, достаточно отворено же би читателя пущела до обисца и фамелийней интими, алє знова з миру и тактом – розумлїве, нїхто нє жада жиц у авзлоґу.

Пише о каждодньових пригодох и фамелийней динамики, а шицки знаме яка вона зна буц тензична – криза у обисцу може вибухнуц и ескаловац швидше як на Наґорно-Карабаху лєбо у Ґази, а лєм пре змачкани ручнїки лєбо розруцани ботоши. Медзитим, тоти, поправдзе часто фрустрираюци и за нерви фатални животни деталї и ситуациї, єй ше вше уда обрациц на шмих, на анеґдоту хтора ше будзе преприповедовац коло пополадньовей кафи… Кед так роздумам, скоро виходзи же Ясмина Дюранин то Єлица Ґреґанович по руски. Можебуц то и найзжатши приказ Женоблоґиї.

Скоро 80 написи у кнїжки „Женоблоґия”, ґруповани до штирох тематичних цалосцох (З другима у колє, Венера вс Марс, Кресцанка кед будзем, Швет у хторим жиєм) представяю комплетну авторкову седемрочну колумнистично/блоґерску продукцию. Так обєдинєни у кнїжки, тоти тексти нє лєм же достали нову шансу и ратунок од забуца хторе нєминовна судьба медийних змистох (и друкованих, а окреме диґиталних), алє и нову димензию и квалитет. Читаюци их тераз, здобува ше упечаток же су єднак актуални и живи як и кед су першираз обявени.

То резултат авторкового таланту, алє и простей правди же тот мали, звичайни, каждодньови живот хтори єй тема и натхнуце исти бул и вчера, и нєшка є, а будзе и наютре. И же є углавним красни, а „Женоблоґия” ту же бизме то нє забували так лєгко.

Приємне читанє ☺

(Опатрене 1 раз, нєшка 1)