Културни змисти врацаме до нормали

автор о. планчак сакач 29. юний 2021

У Бикичу, єденим зоз найменших руских валалох, после рочней павзи, внєдзелю, на вельке християнске швето Русадля, отримана Културна манифестация „Пришли нам Русадля”, на котрей, окрем културно-уметнїцкей програми, хтора отримана у КПД „Иван Котляревски” и етно столох, Бикичанє зрубали и майово древко.

Зрубованє майового древка стари обичай, дакеди ше го закоповало опрез обисца дзивкох у валалє, а нєшка ше го закопує опрез етно хижи у центру валала. Гоч у Бикичу нєт вельо Руснацох, велькосц, або численосц нє вше пресудна, важне же ше  Бикичанє позберали и змогли моци отримац свою манифестацию так, як народни обичай вимага.

До помоци им пришли перши сушедово КПД „Дюра Киш” зоз Шиду, як и сербске КУД „Младосц 2016” зоз Бачинцох, та отримана заєднїцка програма и на руским и на сербским язику, так як живот наклада, так як су помишани уж виками, та кажде свойо люби, а цудзе ше учи почитовац. И, кед у валалє и нєт вельо дзеци, заш лєм за програму порихтани дзивчацки трио, хтори у прекрасним народним облєчиве одшпивали два шпиванки и достали найвекши аплауз, бо на младих шицко остава.

Нєдалєко од Бикичу, глїбше у Сриме за гранїцу, у Петровцох отримана 48. Културна манифестация „Петровски дзвон”, та гоч и зоз нєвельким числом патрачох и без дзецинского „Дзвончка”, пре епидемийни причини, континуитет зачувани, а то тераз, у иснуюцих условийох, можебуц и найважнєйше.

У Новим Садзе, у Руским културним центру отримана ювилейна, 20. „Веселинка”, фестивал дзецинскей творчосци Руснацох Войводини, хтори ноши мено по збирки писньох поетеси Меланиї Павлович. И так помали културни змисти врацаме до наших животох, а поведла бим, длуго зме их чекали, алє зме их дочекали.

У тим року НВУ „Руске слово” означело 100-рочнїцу од виходзеня першого Календара, означи ше и ювилейна, 60. „Червена ружа”, як и 40-рочнїца Оддзелєня за русинистику. У Петровцох означена 50-рочнїца двох часописох „Новей думки” и „Венчика”, а новосадски Фестивал „Веселинка” того року ше отримал по двацети раз.

Зоз шицких тих начишлєних рочнїцох видно же нашо предки поставели моцни фундаменти у култури и так зачували наш руски идентитет, а чи ми, нєшкайши будземе тота моцна карика хтора тот фундамент охранї и пренєше младшим ґенерацийом, укаже час. Традицию треба любиц, почитовац и пестовац, алє и надбудовйовац, бо лєм так ю годни прилапиц и тоти ґенерациї хтори приходза после нас.

(Опатрене 40 раз, нєшка 1)