Културо, ниа, ту сом!

автор мирослав задрепко 25. октобер 2016

Нови Сад 2021. року будзе европска престолнїца култури. Односно, єден од главних городох, понеже почим тоту титулу 2021. року подзелї зоз Темишваром и ище єдним городом зоз Греческей, чийо мено потераз нє обявене. Алє то ше у нашей жеми, углавним, нє спомина, вироятно прето же би ше звекшало успих Нового Саду и шицких котри ше анґажовали на тим же би постал главни город европскей култури. Велї городи хтори потераз ношели тоту титулу вихасновали нагоду же би розвили културну инфраструктуру и индустрию, же би людзом оможлївели ширши приступ ґу културним змистом  и же би змоцнєли туризем, та би требало обчековац же и Нови Сад пойдзе у тим напряме.

Медзитим (як и вше маме тото медзитим), питанє як шицко тото будзе виведзене у Новим Садзе. Под єден, културу би, найширше поведзено, могло дефиновац як шицко цо зоз роботу и дїйствованьом створене, односно комплетни дружтвени скарб одредзеней ґрупи людзох. А у Новим Садзе таки ґрупи єст вельо, и рижни –  и национално, и дружтвено, и психолоґийно, и духовно, и на рижни други способи розлично, и прето ше поставя питанє – чи новосадска власц, а боме и покраїнска и републична хтори обецали потримовку Новому Саду, вибере одредзену ґрупу хтору ше будзе намагац намириц, чи будзе на Нови Сад патриц як на микс шицкого и шицких хтори през нього преходзели, лєбо у нїм остали.

Нє знам хтору опцию виберу, алє особнє ше боїм же будзе гевта перша, и то нє лєм прето же актуална власц на лукави, латентни способ прешвечує швет же лєм цо нє шицко цо  добре пришло зоз нїма, и же ше треба врациц ґу кореньом и же жиєме у войводстве Сербским, а нє у Войводини… алє и прето же їх Нови Сад и мой Нови Сад нє  у истим универзуме. У моїм универзуме нєможлїве же би у городзе хтори сце буц престолнїца култури Европи,  на централней площи шпивала Цеца, же би ше на даяки сто, двасто метери далєй валяло памятнїк фамелиї Ченази, же би Новосадски театер мушел зменшац число премиєрох, понеже достава менєй пенєжи од истого того Нового Саду. У моїм Новим Садзе людзе знаю хто Павел Йосеф Шафарик и дзе жила Милева Марич Айнштайн, здогадую ше єрменскей церкви, ставаю старшим у автобусу, почитую других без огляду на яким язику бешедую и нє сцекаю од того же Нови Сад бул и пред 1918. роком и же у нїм жили людзе хтори и пред нами охабели значни шлїд. Наздавам ше же гришим, и же тот Нови Сад, як го я задумуєм, достанє примат над гевтим другим. То би могла буц, можебуц, остатня нагода же би ше зобудзел зоз коми и же би ознова бул город, а нє ище єдна  балканска паланка.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 118 раз, нєшка 1)