Шицко ми випатра дакус – чудне. Наисце! Дзеци почали поряднє ходзиц до школи и на тренинґи, односно по цали дзень су нє дома, єшень нагло пришла, днї вше кратши… Мам упечаток же сом ше того року нє досц науживала у длугим и цеплим лєту.
И часто ше влапим у роздумованю, окреме тераз кед дзеци вельо самостойнєйши, як препровадзуєм днї. Чи ше ми удава час, котри бул скорей пошвецени дзецом, тераз го вихасновац за себе. Ясне вам о чим ше роби – нова фаза у моїм живоце..
Нє лєгко зрозумиц тот период и нєдостаток чогошик препознац, прилапиц и пополнїц з дачим другим.
Док дзеци були мали, о тим сом анї нє роздумовала. Тераз видзим як ше каждодньова рутина меня. Шицко поробим, а мам упечаток же сом цошка нє постарчела. И так ше круцим доокола, думаюци же у мнє єст даяка гришка, же сом постала нєорґанизована, лєбо же мою роботу нїхто нє замерковює. У тих хвилькох ше трудзим нє падац до депри, як ше то модерно гутори, алє роздумовац на иншаки способ. Ок, мам вецей часу за себе и за свойо потреби, за тото цо ме виполнює и мойо днї офарби на иншаки способ.
Познам велїх котри пременєли роботи, лєбо ше запошлєли, уписали даяки курс язика, вецей путую, занїмаю ше з ручнима роботами, читаю и подобне.
И кед уж придзе поталь, думам же найпотребнєйше поставиц свойо гранїци. Кед уж ситуация так вимага, пущим дзеци най одрастаю, же би цо вецей ствари сами окончовали, же бим нїч нє робела место нїх. Знаце гевто – охаб сине, мама покончи, и так нє мам цо робиц… Нє значи же кед мам вецей часу, та же го и далєй мушим давац дзецом. Нє!
Стретам хторишик дзень пайташку котра водзи пса. Задовольна, пшичок скака коло нєй, видзим, и вон задовольни. Питам ше єй цо ма нове, а вона лєм джуркла на мнє:
–Вера цо! Ша, купела сом себе пса! Нє сцем вецей дзецом скакац по глави!
Шицко ми було ясне.
Праве пре тоти причини и власни намаганя, радуєм ше животу предо мну. Видзим же мам моци у себе прилагодзиц ше роком и пременком котри вони приноша. А мам их и зоз ким подзелїц. А випатра купим себе и пса…