„Литературне” – цо зоз нїм

автор с. сабадош 15. октобер 2021

Нє знам чи дахто дакеди роздумовал о значеню „Литературного слова” за розвой рускей култури у контексту нашого сторочного орґанизованого културного живота. Нє знам чи дакеди орґанизована трибина на тему „Литературного слова”. Свидоми сом лєм преширених виданьох нашого литературного подлїстку з нагоди даєдней округлей рочнїци. Мушим припознац же сом у остатнїм чаше почал роздумовац о тим чи нам вообще потребни штири боки на мешачним уровню пошвецени „писовнї”, як дакеди нашо предходнїки волали литературу. Чи нашо литературни капацитети нательо моцни?

Пре вецей арґументи, випатра же би требало на тото питанє одвитовац зоз „гей”. Остатнїх рокох, руководство НВУ „Руске слово” принєсло одлуку поставиц руске видавательство на здрави ноги, насампредз по питаню жридлох финансованя и технїчного пририхтованя. За змистову часц задлужени ми, цо пишеме. Таки намаганя приведли до правдивого ширеня лепези наших авторох з обявену кнїжку. Даєдни на свою окремну публикацию чекали три децениї, а даєдни их анї нє дочекали за живота. Проблем хтори у вязи зоз тоту тему, а дотика ше „Литературного слова” маме у форми питаня: чи „Литературне слово” сполнює задаток розвойней платформи за будуцих „власнїкох” окремней кнїжки?

Од младих авторох хтори остатнї рок, кельо ушорюєм „Литературне”, обявйовали у нїм, а нє маю свою кнїжку, можем повесц же Кристина Афич и Марина Хома указую потребну дозретосц за свойо виданє и наздавам ше же, вєдно зоз Славком Афичом, як автором кус старшей ґенерациї, посцигню тот циль. Други авторе младшей ґенерациї напевно постоя, алє, нажаль, остатнї рок нє посилаю свойо твори до нашей литературней публикациї з найвекшим континуитетом (Нажаль, „Шветлосц” у єдним моменту мала дванацрочну прерву у виходзеню, а „Литературне слово” заш лєм нє мало таки периоди). Праве „Литературне” би младим писательом требало буц „одскочна деска” за нови досяги у їх творчосци, алє нє ствар у тим же би ше ушорйованє претворело до „борби за души” зоз часописом МАК хтора ше, голєм цо ше мнє дотика, нїґда нє случи. Мушиме ше отвориц ґу потенциялним автором и присуство ЛС на дружтвених мрежох часц того. Модренизация змисту придзе з новима авторами.

Рубрика „З остатнєй фийовки” уведзена праве пре младих, же би им ше указало же людзе їх рокох дакеди давно були достаточно шмели и на рижни адреси посилали свойо стихи и приповедки, часто слабши у одношеню на тото цо ше нєшка з боку младих пише.

Тиж так, ту и идея ревитализациї литературней критики як жанру од виталного значеня и гоч бим любел кед би критики було вецей, мило ми же окрем етаблованих критичарох, на першим месце Олени Планчак-Сакач (хтора ше представяла и зоз свою поезию представяну и звонка нашей заєднїци) и Мироня Джунї, у „Литературним слове” обявйовали и гевти цо по тераз нє робели, окреме Иван Сабадош, хтори зоз своєй улоги искусного читача дава нови, длуго жадани попатрунок на нашо писане слово.

Од огромного значеня була велька потримовка и сотруднїцтво велїканох нашей литератури Ирини Гарди Ковачевич и Михала Рамача. Їх креативне доприношенє ту на першим месце же би млади авторе почувствовали же исную и тоти авторе, условно поведзено, старшей ґенерациї хтори порихтани буц на истих бокох з нїма и на тот способ их потримац. На тим сом им наисце подзековни.

За конєц – визия. З тих шорикох цо сце их потераз пречитали видно же попри шицких проблемох якашик идея и перспектива ту. Лєм нам потребни нови людзе. Особнє бим любел буц ту и 2023. року у моменту означованя шейдзешатого родзеного дня „Литературного”. Розуми ше, рижни фактори буду на тото вплївовац. Було би ми мило кед би ше з нагоди того ювилея зисцела идея о друкованю специялного виданя „Литературного слова” хторе би по першираз у його историї було самостойне, можебуц у формату „Руского слова”, поведзме на трицец двох бокох и у хторим би, окрем огляднуца на историят подлїстка и розгваркох з ключнима авторами, централне место мали авторе новей ґенерациї рускей литератури хтори конєчно одкрию „Литературне” як їх дом и пошлю мнє и моїх парнякох там дзе нам и место – до штреднєй ґенерациї руских писательох.

Слухал сом їх твори на рижних сходох и манифестацийох и отворено виявюєм же ше нє маю прецо ганьбиц. Аж напроцив! У тим ше дворочним периодзе аж и наздавам же ше зоз тей „новей габи” видвоя млади людзе хтори превежню тоти штири боки остатнього тижня у каждим мешацу „Руского слова” од 1963. року. Вельки то тал и одлична нагода за тих цо приходза.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 51 раз, нєшка 1)