Любов на перши погляд, a за цали живот

автор ол. живкович 24. януар 2021

Буц учителька, вихователька у оводи, то занїманє видумане за жену – гвари наша собешеднїца Наталия Колесар, хтора цали свой роботни вик робела з дзецми и коло дзецох. Познали ю велї Керестурци, а як би и нє, кед ше намагала пренєсц будуцим ґенерацийом тоти вредносци котри би им помогли на початку їх животней драги. А як випатра Наталийова драга, велї з нїх нє можу анї задумац. 

Народзена є як штварте дзецко од пецерих у фамелиї Мелани и Янка Колбасових, вяри 1941. року. Наталия, зоз двома братами, Янком, Владом и шестру Марчу, войново роки препровадзела у худобстве яке характеристичне за кажду войну, а шестра Геленка ше народзела аж по войни. Оцец бул виучени за месара, алє месар нє мог буц бо барз любел животинї и нє могол им начкодзиц, та почал робиц як крупар, док ше нє змогол, кед купел жем. Мац як тал достала гольт жеми и тот гольт вше бул наменєни за конопу з котрей мац облєкала дзеци за Паску, бо оцец нє робел за пенєж, алє за мирку.

– Барз сом любела музику, вше сом шпивала по обисцу. И оцец любел шпивац. Познати гудак на гушлї, Хома, почал учиц грац на нєй у нїзшей музичней школи, та сом учела грац на тим инструменту у осмей класи. Витомир Бодянец нас у школи учел музичне, обачел мой талант и препоручел ми пойсц до штреднєй музичней школи. Клавир сом барз любела, знала сом и шпивац, а з оглядом на тото же ше у школи за воспитачох учело грац на инструментох, то бул и мотив же бим ше уписала праве до тей школи. Важне ми було же будзем грац на клавиру – здогадує ше Наталия.

После законченя школи за воспитачох у Новим Садзе, такой з єшенї 1962. року почала робиц у Керестуре,  нє у оводи, алє у школи дзе ше указала потреба за учительку на одредзени час. Робела и у Задруґи по 1965. рок, ище док зоз першим дзецком, Даниєлу, була у породзилїщу, а вец прешла робиц до оводи, дзе є 1966. року стаємно занята.

ЛЄМ ЄФРЕМА

У думкох шпирта по шкатулки памяткох свойого живота, а кажда дробнїца ю здогадує на даяке збуванє. Желєну машлїчку залїпела на пожовкнуту фотоґрафию зоз свойого винчаня. Була то єдна зоз значних подїйох у єй живоце.

Влєце после законченого школованя, спомнутого 1962. року, Наталия заходзела до Клубу явних и дружтвених роботнїкох. Клуб бул там дзе нєшка ресторан. Там ше картало, патрело телевизор, приповедало, хлопи себе и попили, а жени найчастейше одходзели на кафу.

– У тим клубу сом ше и упознала зоз Єфремом и залюбела ше по уха. За мнє вон теди бул бачи Єфрем. Кед сом попила кафу, вон ми вше виплацел другу, бул кавалєр лєм таки! Вше баржей сом ше вязала за ньго – памета Наталия. 

О Єфремови знала же є з валалу,  же остал ґдовец 1958. року, же ма двох синох.  Перше стретнуце з нїм, виволало у нєй бурю емоцийох.

– Точно паметам тот дзень – 2. май, на концу пиятей класи котру сом закончела 20. мая. Пошла сом до клубу, а вон стал на дзверох зоз пайташами. Сцела сом войсц нука, а вони штирме стали на дзверох кед ше Єфрем ґу мнє озвал: Но, дзе же дзивочко? Збунєто сом, загакуюци ше, одвитовала же глєдам дружтво. Нє могла сом ше озвец як ше спада. Лєм сом одбрушела же глєдам дакус младших як вони, на цо вон пофрантовал и пущел нука. А я варена! – памета наша собешеднїца.

Залюбела ше Наталия до будуцого супруга щиро и силно як цо лєм младосц може. Видзело ше єй же то нє будзе добре, бо єй у глави лєм вон бул на розуме. Мацери нїч нє шмела повесц, бо ше бала цо єй родичи поведза. Єфрем бул вельо старши. Пробовала Наталия дружтвовац зоз своїма парняками, же би вибила Єфрема з глави, алє, даремно…

КАРИЧКИ БУЛИ ГОТОВИ, А ОЦЕЦ ЗА ВИНЧАНЄ НЄ ЗНАЛ

 – Кажде ме одбивал, цали Керестур, же цо робим зоз Єфремом… По валалє ше койцо приповедало, алє я зоз нїм длуго нє мала нїч, лєм зме ше спатрали. У фебруару зме ше нашли и мали побешедовац, алє зоз нїм бул и його братняк. А у мнє вре! Но, Єфрем бул кавалєр. Тримал ме як кус води на дланї и мерковал на мнє. А по валалє гучало… Перше мацери гварели за Єфрема, а вона ми пробовала указац на можлїви почежкосци у тей ситуациї – гвари вона. Мац знала же ше Наталия одава, же сце Єфрема, алє оцови требало повесц. Уж ше и карички правело у Новим Садзе, а оцец нїч нє знал. З мацеру ше Наталия порадзела так же мац и оцец буду кармиц, мац му шицко погутори, та кед оцец допущи, Наталия повола Єфрема, хтори будзе опрез сушеда, же ю може присц питац.

– Попатрела я на мацер, мац ми дала знак, а я оцови гварим же ше му мам цошка опитац, же ше сцем одац. Пита ше закого, а шицко знал.  Допущел, и я по вечери такой вибегла вонка по Єфрема. Вошол нука, вони двоме бешедовали о шицким, а мац и я шедзиме и чекаме. Кед ше наприповедали, Єфрем гвари же ме пришол питац. Оцец му нїч нє орел, алє  мнє: „Натайо (так ме волал), дзе ше повадзице, там ше помириц маце. А биц ше нембсабат! Кед ше будзеце биц, вец дому!”

Наталия знала же Єфрем ма двох хлапцох и гоч до теди нє бешедовали о тим, инсистовала же би дзеци були зоз нїма. Нє сцела их виплашиц зоз обисца, одвоїц од оца. Знала же им мацер нє заменї, бо мац єдна, а од старшого сина Гавриїла, Ґабрика як го волали, була старша седем роки. Хлапци ю нїґда нє волали мамо, анї то нє жадала, вона за нїх була тета.

– Роздумовала сом: я його берем, чи мал двох, чи двацец двох синох. Нє сцела сом анї дзеци роздвоїц од оца, анї оца од дзецох. Я ишла до обисца у котрим дзеци росли,  а оцец ми такой гварел: „Дзеци да ми нє квилїш! Кед их будзеш квилїц я умрем.”  То було шицко цо я од родичох достала за одаванку – гвари Наталия.

Повинчали ше 29. новембра 1963. року. До поладня ше у обисцу зишла найблїзша родзина. Полудзенок бул у нїх у обисцу,  шпивали, дружели ше, а шицки шпивац любели. Гудацох нє було, радио грал и так ше вешелєли.

Живот цекол далєй. Вєдно зоз хлапцами, та вец и з дзвичатми котри мали вєдно. Но, гвари Наталия, дзеци нє дзелєли, шицки були їх.

Вельке вдеренє за Наталию було кед єй супруг Єфрем умар 1996. року. Зберала ше до Служби, алє до нєй нє пошла. Остала зоз нїм и у тих останї хвилькох його тужемского живота. Живот теди як кед би станул.

– Шейсц роки сом ношела чарне и за мацеру и шестринїцами, алє цали час сом ношела чарне за Єфремом. Кажди дзень за тоти шейсц роки сом була на теметове при ньому. Тото цо сом почувствовала першираз кед зме ше упознали, тото чувствуєм и нєшка. Кед сом ше винчала зоз нїм, я з нїм докля ґод сом жива. Тераз роздвоєни, бо Бог нас розвоєл. Пол души там, а пол души ту. Тота душа ше ма злучиц. То преповесц нє мож цо я чувствовала за того чловека. Нє бул вон нательо иншаки од других: и повадзели зме ше, и нагнївала сом ше, и поспердали зме ше, алє вон ми бул найважнєйши. Страховито сом го любела. Як Єфрем умар, дзешец роки сом нє затанцовала и нє зашпивала.

ДОМ КУЛТУРИ ЯК ДРУГИ ДОМ

Велї з нас познаю Наталию як визначну шпивачку, активну у културним живоце Керестура, одличну ґлумицу, котра свойо таланти и схопносци даровала нашей култури.

– Була сом барз активна у роботи Дома култури, у шицким цо ше робело. Вельо було державни швета, за кажде ше пририхтовало академию. Найвецей було шпиваня, алє сом бавела и забави и танцовала у фолклору, була сом медзи першима орґанизаторами Червеней ружи, на першей сом и победзела. Кед сом ше одала, и Єфрем бул у тиж активни.

Року 1969. госцовал режисер Фелбаба зоз Словацкей и рихтал Ґоґольову Женїдбу, дзе було барз замерковане Наталийово виводзенє главней улоги зоз котру мали пойсц до Свиднїку на театрални фестивал. Требало до тижня пойсц, алє ю зоз матичней фирми нє барз сцели пущиц. Пушели ю аж кед обецала же виступи зоз роботи Дома култури. З оглядом же уж була ваготна, була зоз дзецком дома, та так и прешла єй робота у Доме култури.

Наталия ма даєдни шпиванки зняти и на радию, и на телевизиї. Же нє шпива явно, окрем на Службох Божих у церкви, Наталия уж нє банує. Заш лєм, кажди вечар одшпива Оче наш же би нє забула мелодию.

Єй дух и тераз нє мирує. Тото цо научела у школи за воспитачох и тераз люби робиц. Гоч є роками у пензиї, кажди дзень шеда шиц за машину и вше дацо зужи, подогнє, пооправя… Кед зме ше стретли, зоз найлонових ????ботошох  геклала салветки за карсцелї або до купатила на жем, котри нє лєм же барз красни, алє и практични. Наостатку, а нє найменєй важне, Наталия за пар мешаци означи красни ювилей – осемдзешат роки живота.

НАЙБЛЇЗШИ

Супруг Єфрем од Наталиї бул старши 19 роки. Кед ше побрали, зоз нїма остали и Єфремово хлапци: Гавриїл, Ґабрик, и Звонимир – Звонко. Була лєм седем роки старша од Ґабрика. Зоз хлапцами були у добрих одношеньох.

Зоз Єфремом Наталия ма два дзивки: Даниєлу и Андрею, и тройо унучата – Ивану, Ивана и Штефана.

Супругово синове нє були ту кед ше Наталия висликовала з дзивками и їх фамелиями

(Опатрене 337 раз, нєшка 1)