Людзе, атмосфера – то Матка

автор Вероника Вуячич 24. новембер 2016

Одвит, на нє раз поставене питанє же прецо ходзиц до Матки, чежко можем и нєшка виповесц. Цо сом чувствовала – фотоґрафовала сом. Як сом обачела, так сом зазначела.

До Матки нє ходзим 70 роки, а анї нє мам тельо, алє верим же ту вше приходзели Новосадянє побешедовац по руски. Прето през бленду глєдам твари, вше нашмеяни, та чи людзе знаю, чи нє, же праве вони у фокусу мойого фотоапарата. Кажда хвилька єдна фотоґрафия, єдна памятка.

Преслава 70-рокох Матки, за мнє почала ище зоз участвованьом Руского кутурного центра у емисиї „Широки план”. Теди источасно на єдним месце були шицки секциї, чийо члени витирвало з рока на рок приходза до Матки танцовац, шпивац, грац и упарто вежбац. Нє шицки су професионалци, та ше анї нє удало шицко зняц такой з першого, алє мнє то була нагода, хтору сом максимално вихасновала. Направела сом вецей фотоґрафиї на хторих зазначени “прави” моменти.

Аматеризем нєшка нє популарни, алє праве члени РКЦ доказали же ше людзе жадаю и сцу дружиц. Рижни змисти яки ше орґанизує у Матки, анї нє могли буц виведзени истого дня. Пияток, праве у Матки отримани приємни литературни вечар „Литературиюм”. Слабе шветло (гайд, най будзе же пре авдио приказованя) напредок ми нагадовало цми и нєоштри фотоґрафиї, а кед сом их поопатрала на векшим монитору, видзела сом добру идею до хторей уложени труд у реализациї зоз нєвельо актерами. И тото цо ми було ясне и без шветла, то же маме добрих и младих литератох без обявеней литератури. Цми и нє найоштрейши, алє мегки фотоґрафиї ми лєм дополнєли упечаток.

Шветочни концерт „РКЦ 70 роки з вами” отримани у театралней сали новосадскей Ґимназиї „Лаза Костич” у Новим Садзе. Шицки весели, нашмеяни. Учительки зоз Дзецинским хором, меркую и на Дзецинску фолклорну ґрупу. Фолклораше ше рихтаю, дахто танцує у вецей танцох, дахто и шпива. На лед-панелу на бини приказує ше историю РКЦ, правда лєм о даскельо остатнїх рокох. А цо и указац? Исте народне облєчиво, яке було пред 10, 20, 30 и хто зна кельо роками? Обачуєм же ше сами учашнїки остарали за додатни „реквизити” нужни за танєц, облєчиво однєсли на хемийне „райбанє”, отримую го кельо мож, а час поробел свойо.

Сала ше полнї и празни шедзиска вецей нєт. До Матки би ше тельо людзох нє месцело. Анї би виводзаче нє мали места. Хто би повед же єст тельо Руснацох у Новим Садзе?

И на концу – вешелє и журка. Дзе индзей, кед нє у Матки. Там вше єст места за шицких цо сцу присц.

(Опатрене 221 раз, нєшка 1)