Людска крегкосц препреченє, алє и нагода

автор м. горняк кухар, фото: www.pixabay.com 19. новембер 2021

Знанє и припознанє же зме мали и крегки, то нєобходне за приманє Бога. То перши крочай же бизме ше Му отворели. У благостану маме илузию же зме сами себе достаточни. То спреводзка, бо кажде з нас мали и у потреби – гварел папа Франциско, цо потвердзую и искуства наших паноцох у парохийох.

Нє будзме без шмелосци кед чувствуєме же зме мали и пред проблемом, пред крижом, кед зме вистати и осамени. Теди нам пада маска поверховосци и розодкрива нашу радикалну слабосц: то шицким заєднїцки менователь, алє и богатство, бо за Бога крегкосц нє препреченє, алє нагода. Праве у тей крегкосци одкриваме кельо ше Бог стара о нас – поручел папа Франциско вирнїком.

ПРИЛАПЮЄМЕ ШИЦКИХ ЛЮДЗОХ

Декан сримски и парох шидски о. Михайло Режак зоз своєй пракси поручує же попри худобства, хороти и гроженя вирусу, треба ше бориц процив осаменосци и уважовац потребу же би ше з другима дзелєло подїї зоз свойого живота.

– У нашей парохиї, як нашей заєднїци, видзим при людзох же ми прилапюєме шицких людзох. Наприклад, пред епидемию вируса корона зме мали стретнуца штвартками зоз старима, хорима, гендикепованима. Приходзели и особи хтори нє припадаю нашей парохиї, хтори нє у нашей заєднїци. Алє, вони почувствовали потребу и видзели же су у таким дружтве прилапени. Чувствовали же су нє одруцени.

Наша заєднїца нє велька, мала є, окреме кед ше поровна зоз другима векшима и велькима, алє зме позберали тих цо напущени, марґинализовани особи, хторих нєт хто позберац. Ми их поволали  прейґ стретнуцох, прейґ здруженя, зазберованьох по валалох. У нїх зме видзели напущеного Исуса Христа – гварел о. Режак.

По його словох, прве тоти марґинализовани людзе глєдаю чловека хтори ма чувство за нїх, хтори отвори свойо шерцо и прилапи их таки яки су. Нє треба их сановац и бешедовац им же им чежко, алє треба видзиц чловека хтори на слику Створителя, Бога.

КАЖДИ ЧЛОВЕК СЛАБИ

– Кажди чловек слаби, бо уж наютре може буц у велькей потреби и глєдац помоц. Прето кажди треба же би ше модлєл, з тим же и попри молитви и блїзкосци з Богом, у осаменосци, вельо вредзи людска блїзкосц, прилапйованє, порозуменє, дружтво и помоц, свидомосц же дахто други дума на особу у потреби и чека ю на друженє.

Заєднїцтво потребне людзом, и худобним и богатим. Може дахто мац вельки маєток и кили злата, алє кед є осамени, вец є нєщешлїви. Треба мац дакого з ким ше дзелї и слабосци, биду и радосц – потолковал о. Михайло Режак.

НЄ ТРЕБА ДОПУЩИЦ ЖЕ БИ НАС ЗВЛАДАЛ СТРАХ

Парох у Старим Вербаше о. Алексий Гудак надпомнул же людски почувствовац страх у проблематичних ситуацийох, конкретно тераз у условийох пандемиї вируса корона, алє нє треба допущиц же би нас тот страх преокупировал и же бизме занєдзбали ритем и запровадзованє свойого духовного живота.

– Тераз у парохиї у Старим Вербаше одприлики єднак вирни ходза до церкви, так як цо и ходзели скорей, як то узвичаєне. Нєт даякого обаваня у смислу же нє буду ходзиц до церкви пре страх, гоч єст осторожносци. Гварел сом людзом най ше чуваю у смислу медицинских препорученьох и так як думаю же треба.

З другого боку, нє шмеме висц зоз ритма богослуженьох прето же нас звладал страх. Нє треба же би страх бул на першим месце, же би нас надвладал у основним справованю у живоце. У християнстве основна надїя же на концу будзе добре.

Обаванє присутне пре загрожени еґзистенциялни потреби, алє вирски патрене, вше треба мац довириє до Бога. Наисце добре тото же людзе ходза до церкви, як и без терашнєй епидемийней ситуациї – гварел о. Алексий.

ТРИМАЦ ШЕ СВЯТОГО ПИСМА

Парох старовербаски визначел же ше у казанї и бешеди, вше трима Святого писма. Нє сце додатно страшиц, лєбо неґирац постоянє тей хороти, лєбо розпатрац даяки теориї завири. Свидоми є, же того маме досц у рижних медийох и емисийох. Найважнєйше же бизме ше уповали на Бога.

– И я бул хори од вируса корони, як и дзепоєдни нашо парохиянє, гоч нє зоз чежку клинїчну слику. Єст и похованих парохиянох пре Ковид-19, з тим же то були уж старши людзе, тїлесно слабши и вироятно и зоз другима хоротами.

Як ше ментално змоцнїц у зочованю зоз почежкосцами? Думам же пришло до духовного опущованя под час тей хороти. Пред епидемию зме були у одредзеним вирским ритму, а вец нам требало часу врациц ше до литурґийногого ритму служеня и до молитвеного ритму.

Кед бриґи векши и ситуация проблематичнєйша, треба ше баржей уповац и операц на Бога. Наприклад, у либералней Голандиї,  жеми зоз широкима шлєбодами у рижних обласцох, дзе и вирски и нєвирски живот релативизовани, под час хороти руководство держави допущело одход до церкви же би ше людзе модлєли, же би находзели потїху у молитви у условийох страху и обаваня, же би ше чувало менталне здравє.

Єст напартосци у нашим окруженю и у наших заєднїцох пре нєлєгки живот. Свята споведз нагода за критичносц у одношеню на себе, за злєпшованє и змоцньованє  самого себе, з Божу помоцу и потїху, и то треба хасновац – посовитовал о. Алексий Гудак. 

ЯК ПОСТАВАМЕ  ВЕЛЬКИ

– Бог добре зна хто ше упарто модлї: у цмих хвилькох лєбо у осаменосци, Божа нїжносц ґу нам, постава ище присутнєйша. То нам дава мир и наганя нас на рост. У молитви нас Бог приблїжує ґу себе, як оцец власне дзецко. Так поставаме вельки. Нє у привидней самодостаточносци, алє у моци зоз хтору кладземе цалу свою надїю до Оца, праве як дзеци – гварел папа Франциско.

(Опатрене 38 раз, нєшка 1)