Живот пошвецел фамелиї, роботи и заєднїци у Ґосподїнцох. Як вредни роботнїк, добродзечни даватель креви и активни член локалней заєднїци, охабел глїбоки шлїд медзи людзми коло себе.
Наш собешеднїк, Владимир Иванов, хтори Ґосподїнчаном познатши по назвискu Владжа, народзени 1948. року. Вон приклад чловека хтори свойо шерцо и руки вше давал другим – своєй фамелиї, приятельом и заєднїци. Часто люби повесц же кед вон мал, мали и шицки други коло нього. Його живот бул виполнєти зоз роботу, волонтерским анґажманом и зоз цеплоту хтору преношел шицким коло себе.
Наша розгварка ше случела праве на тот дзень хтори Владимир уж три роки преславює як свой други родзени дзень, 1. новембра (о хторим будзе вецей у тексту), а почали зме о його живоце, виволаньох през хтори прешол и мудрих совитох хтори нєшка нєсебично дзелї зоз другима.
Мац и оцец були розумни и вредни
– Мал сом щесца одрастац у фамелиї скромних, алє вредних людзох. Оцец Влада и мац Юстина ме научели почитовац роботу и вредносци у доме и през живот. Мал сом и брата Михайла и шестру Олґицу, зоз хторима сом дзелєл свойо дзецинство у Ґосподїнцох – почина Владимир нашу розгварку и бешедує нам о тим же, гоч є народзени у повойнових рокох хтори були досц чежки, живот у Ґосподїнцох бул барз красни. Памета же було вельо дзеци, прешвечени же и вецей як цо єст нєшка у Ґосподїнцох, же школи були полни… Носталґию на його дзецинство пребудзел малюнок хтори ше находзи у їх обисцу, а на хторим намальована жимска идила и дзеци як ше саночкаю. На тим малюнку намальована праве його улїца, а випатра так як дакеди.
Теди, кед улїци були полни зоз дзецинским галайком, Владимир, уж як леґиньчок, почал тренирац фодбал у Фодбалским клубу ,,Єдинство”. Фодбалски терен бул место на хторим настали велї нови приятельства, алє и лекциї о тимским бависку и витирвалосци.
Фамелия центер живота
Року 1967. наш собешеднїк пошол до войска до Тетова, у нєшкайшей Републики Сиверней Македониї. Нажаль, истого року у юнию остал без мацери.
– Кед сом ше врацел зоз войска, прияли ме до Землєдїлскей задруґи, ту у Ґосподїнцох, у хторей сом робел полни трицец роки як тракториста. Бул сом вязани за польо, хторе сом тиж цали живот обрабял – гварел нам Иванов и предлужел:
– Зоз пошвеценосцу ґу роботи сом обезпечел сиґурносц моєй фамелиї, хтора пошвидко постала центер мойого живота. Оженєл сом ше 1974. року и о даскельо днї, супруга и я преславиме пейдзешат роки малженства, лєбо як би ше то поведло ,,златну” свадзбу. Моя Єла родом зоз Медни, места хторе ше находзи у Босни и Герцеґовини. О тим як зме ше упознали бим могол бешедовац дзень и ноц, и то би потирвало. А часто ше случує же ше упознаш з даским прейґ даєдней другей особи. Бачикове моєй супруги ше преселєли до Жаблю, а вона и єй шестри их пришли нащивиц и шицки три ше поодавали у Ґосподїнцох. Пришли до госцох до Войводини и ту остали– з ошмихом на твари бешедує Вадимир, а ошмихує ше и його Єла.
Вєдно створели дом виполнєти зоз любову. Їх син Синиша народзени 1975. року, а шейсц роки познєйше и Драґана. Наш собешеднїк шицок свой час, алє и роботу унапрямел на власну фамелию. У своїм роботним вику часто зоз фирму путовал ширцом по бувшей Югославиї, а нє раз Владимир бул и главни на тих путованьох. Места хтори нащивели и нєшка добре памета, а то були Дубровник, Пула, Плитвицки озера, Опатия, Иґало, Герцеґ Нови, Сокобаня, Дєрдап и велї други познати дестинациї.
Роки ,,лєцели”, а дзеци одрастали.
– Мойому щесцу нє було конца кед сом перше одал дзивку, а вец оженєл сина. Наша фамелия ше перше преширела кед ше нам пред 19 роками народзела унука Драґана, а 2013. року и унук Владимир – поцешени Владимир.
Доприношенє заєднїци и волонтеризем
Окрем того же робел у задруґи, Владимир познати и по тим же люби помагац. Велї роки давал крев, гварел же би нє престал, алє ше похорел и ту стануло. Бул делеґат у Скупштини општини Жабель, алє и член Добродзечного огньогасного Дружтва.
Окрем того же вельо доприношел розвою локалней заєднїци, Иванов вельо зробел и за нашу руску заєднїцу у Ґосподїнцох, чуваюци язик, историю, културу и виру народу хторому припада.
– Року 2008. сом бул вибрани за предсидателя Церковного одбору Грекокатолїцкей церкви святого архангела Михаїла, и пред владиком сом пришагал же свою роботу будзем одвичательно окончовац. На тей функциї сом и нєшка, гоч у тей хвильки наша церква нє ма Церковни одбор – гварел вон.
Од 2008. року у ґосподїнскей Церкви наисце вельо того поробене. Обилєна нукашньосц, положени нови столки, офарбена ограда и капура, поробене закрице и инше. Як нам гварел наш собешеднїк, вон и коши траву и стара ше о випатрунку церкви и о тим ше же би шицко було на своїм месце.
Окрем же ше стара и о духовним живоце Руснацох у Ґосподїнцох, Владимир єден з главних орґанизаторох отримованя шветочносци з нагоди Националного швета Руснацох у Републики Сербиї, а похвалєл ше нам же давного 1995. року участвовал и у орґанизованю швета з нагоди двасто пейдзешатей рочнїци досельованя Руснацох на тоти простори. Од теди Владимир и предплатнїк на нашо новини, а гвари же роками зазберує шицки обявени тексти хтори вязани за його Ґосподїнци.
Кед ше 2013. року пензионовал, наш собешеднїк лєм на хвильку охабел роботу, алє остал активни и пошвецени роботи и фамелиї. Його унучата, Драґана и Владимир, му тераз нова инспирация, та днї у пензиї препровадзує у друженю з нїма.
Пред трома роками, 1. новембра 2021. року, нажаль, Владимир спаднул зоз закрица и чежко ше покалїчел.
– Спаднул сом зоз закрица кед зме меняли черепи на ґаражи. Период хтори по тим ушлїдзел бул чежки, як мнє, так и моїм найблїзшим. Требало вельо часу же бим ше добре чувствовал, алє тераз, слава Богу, шицко у шоре. Наисце найважнєйше здравє, а после здравя злагода – гварел нам на концу наш собешеднїк и додал же го тота подїя здогадла на тото кельо значне буц подзековни у тим нашим живоце.
