Марец

автор александар саванович
770 Опатрене

Пред очми ми ищє жива слика, гоч одтеди прешло 20 роки. Пришол сом дому з роботи, праве сом у „Треми” у СНП закончел интервю з Браниславом Бабичом Кебром, лидером „Обоєного програму” о рокенролу, политики, стану у держави. Цали дзень у городзе була якаш чудна, напарта атмосфера. Паметам же ше ми Кебра питал кеди интервю будзе обявени. Одвитовал сом, же у найлєпшим случаю наютре, а можебуц, як ствари стоя, нїґда. Було то пополадню, 24. марца 1999. Док сом сцигол до квартелю на Новим населєню, було уж осем вечар. Ище сом ше анї нє зоблєк, кед цошка пукло, тресло, нарату и так моцно же лєм цо облаки нє повиважовало з рамох. „Та дзе, нє може буц бомбардованє, сиґурно у касарнї Маєвици дацо виводза лєбо на даяким камиону пукла ґума…” , преходзи ми през розум кажде можлїве лоґичне, лєбо нєлоґичне толкованє тей детонациї.

Гоч ше уж скоро рок пред тим кеди-нєкеди шпекуловало, нагадовало, обавало и грожело же тедишня СРЮ пре стан на Косове годна буц бомбардована, а окреме даскельо днї пред тим, заправо нїхто, та анї я, нє могол прилапиц и похопиц же то наисце можлїве. Косово заш лєм далєко… Док себе я так думал, тресло ище раз, бодай би ми одклонєло кажду дилему. Гей, почала война. У тей войни страдал мой город, звалєни три мости прейґ Дунаю, страдали даєдни людзе хторих сом познал, алє и велї мнє нєпознати. Страдала цала єдна жем. Утрати и страданє випатра теди нє закончени. Слухаме тих дньох звити комисийох о можлївих тирвацих пошлїдкох на здравє людзох и дзецох, квалитет жеми и води, о инциденцох малиґних хоротох и концентрациї радиоактивних изотопох… застрашуюци ствари.

Як и коло векшини марцовских подїйох и траґедийох хтори нам ше у тей держави и на тим просторе уж децениями случую у марцу, и коло бомбардованя вецей ше бешедує о пошлїдкох, а менєй о причинох. Обєктивна, правдива и справедлїва слика о тим вироятно нє будзе утвердзена у нашим животним вику. Сиґурне лєм же го прежиєме у прешвеченю же нам у колективней историї держави и дружтва марец нїґда нїч доброго нє принєсол. Од демонстрацийох и державного вдереня 1941, после хторого у креви нєстала перша Югославия, прейґ демонстрацийох 1991, кед ше танки з беоґрадских улїчкох розошали ширцом тедишнього братского отечества, по атентат на премиєра Дїндїча 2003. и погром на Косове рок познєйше, та по остатнї подїї за хтори ище нє знаме як ше законча.

Кед же дакого интересує цо було з интервюом з початку текста, обявени є. О рок, у других новинох и знова бул актуални.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ