Метаморфоза

автор а. саванович 30. авґуст 2021

Во время оно, док сом себе початком авґуста ище могол урвац дакус Греческей и морски габи, мал сом привилеґию два раз швециц швето Преображеня Господнього., и засладзиц ше з ошвецену овоцу. Греческа православна церква ровна ше по григориянским календаре, та ше як и у Керестуре, овоц пошвеца 6. авґуста. А вец, кед ше врацим до Нового Саду, 19 авґуста (по „новим”, а знова 6. авґуста по старим, юлиянским календаре), ознова ше засладзим – гоч баш нє кажди раз пойдзем до церкви, вше єст хтошка хто бул, та ше вец и мнє уйдзе. Чи подаєдну бобку грозна, чи дацо инше, завиши хто уж у хторей церкви бул.

Ниа, здогаднїме ше дакус з виронауки. Швето Преображеня Господнього єдно з 12 найважнєйших шветох у християнским календаре и слави ше як здогадованє на чудесне Христово преображенє на гори Тавор, дзе ше пред трома апостолами, Петром, Йоаном и Яковом приказал у божескей сили и слави и постал „як шветлосц” по словох євангелистох. Озвал ше ту и Бог Отец, а указали ше и двоме старозавитни пророкове, Мойсей и Илия. Розумел сом и о 10 Божих заповидох, и о огняних каруцох, алє ми одмалючка нє було ясне чом ше на Преображенє пошвеца овоц, хтору євангелисти нє споминаю у тим чуду.

Медзитим, кед лєпше и глїбше роздумам, праве природа тота хтора символизує пременку, метаморфозу, а плоди хтори ше пошвеца тото найяснєйше символизую. Бо, як тото цо вжиме голе и випатра мертве, на яр ожелєнї и розквитнє, а вец ше з єшенї засипе зоз сочну овоцу. Тото чудо живота и преображеня хторе ше з рока на рок повторює пред нашима очми, яґод кед би нїкого з нас дацо окреме нє фасциновало, яґод да ше то подрозумює. Анї я нє вше о нїм штудирам у тим значеню, алє баржей думам же озда од пошвеценей овоци будзе нїзши прицисок и мирнєйши сон. Можебуц наисце так и будзе, алє ключне питанє же як да ше и ми преображиме до лєпшей и иншакей особи, хтора будзе спац на мире бо му совисц мирна, а нє прето же ю уж анї нє ма…

Так же, док ше припатраме на природу, тот символ метаморфози хтори ми, людзе, нємилосердно упрепасцуєме а вец йойчиме пре єй одвит, хтори пошлїдок тих наших дїлох, роздумайме цо зме и чи зме досц (нє)поробели же то так. Чи можеме жиц так да нє руйнуєме, знїчтожуєме и труєме шицко доокола нас, та и себе самих?

Кед нє можеме, дармо и пошвецена овоц, и швецена вода. Кед же можеме, то би бул прекрасни знак же преображенє можеме жиц кажди дзень.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 18 раз, нєшка 1)