Микрокосмос

автор а. саванович 5. юлий 2022

„Живот з єдней часци таки яки го твориме сами, а з другей  таки яки  го витворя приятелє котрих зме вибрали”, гутори китайска присловка. И поправдзе, розлика медзи самоту и осаменосцу досц велька, бо єст людзох котри жию у заєднїци алє су осамени, лєбо су сами, бо им самота одвитує. Нєдавно сом ше нашол у дружтве дзе рушела приповедка о тим хто ше кельо и як  пременєл после чудох пандемиї, карантинох и шицкого цо зоз тим ишло. И констатация же од 2020. року кед корона почала свою шветову турнею охабяюци за собу траґични пошлїдки од здравствених и економских по ище глїбши социялни вецей нїч нє исте, у тей нашей розгварки достала свойо потвердзенє. Шицки зме заключели же зме ше пременєли, алє найбаржей кед слово о власним часу – як го препровадзуєме, односно чи го дзелїме з другима.

При старших тота нова файта асоциялносци кус вираженша, алє випатра же нєт одроснутей ґенерациї хтора прдлужела жиц як цо жила пред двома и пол роками. З оглядом на тото же коло стола шедзела „45+ екипа”, тиж зме пробовали поздавац цо зме шицко колективно прегирмели одкеди паметаме. Даскельо держави, даскельо войни, гиперинфлацию, санкциї, забойство премиєра… и єдно континуалне траценє моралного компасу дружтва хторе ище тирва. Вец пришла корона, тераз война у України хтора грожи з ґлобалним заплєтом, лєбо конєчним спущованьом плахти на чловечество.

 

Справди, наисце зме ґенерация з континуитетом нєже искуствийох,  да ше задумаш чи нормалне кед ци найлєпша часц живота прейдзе у проблемох котри нє лєм нашо особни, алє колективни, общедружтвени. И вец гайд’ ти будз нормални и нєочкодовани од шицкого того. У сущносци, констатовали зме же ступень и способ нашого отримованя на поверху тих мутлянкових часох скоро виключно лєжи у задовољствох котри зме себе обезпечели и у приятельох з котрима зме окружени. Котрих зме сами виберали, алє и котрих нам живот приношел, окреме у проблемох, бо ше вони праве у проблемох найлєпше препознаю. Гоч то, можебуц на концу, и лєм єден єдини приятель.

Кед же нам дацо доброго остало з предходних рокох, то же док зме були заварти и кажде за себе, було часу окрем патриц доокола, запатриц ше и до себе. А кед ту нєт бог зна чого цо ци ше пачи, вец очиглядно остатнї момент цошка меняц.

И поправдзе, кед треба меняц швет, як стара присловка гутори – муши ше почац од самого себе. И швет уж такой почнє  иншак випатрац, алє и людзе коло нас буду иншаки. Тот наш микрокосмос, у ствари найважнєйши за предрильованє часох у хторих жиєме и хтори пред нами. До ньго треба пущиц лєм того кого сам вибереш. Починаюци од себе самого.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 27 раз, нєшка 1)