Монотония

автор м. задрепко 20. фебруар 2021

Уж скоро цали рок єдно, та исте: числа, мири, карантин, меркуйце ше… ОК, з початку було аж и интересантне: нова хорота, озда нє придзе баш ту, витримаме. Алє, як час преходзел, вше вецей людзох коло мнє трацело ошмих. У шоре, идземе на роботу, идземе до предавальнї, видзиме ше голєм зоз даским, алє якош ми ше видзи же живот „зведзени на минимум”. Лєбо зме тераз конєчно постали того свидоми.

Єдина значна розлика медзи животом пред корону и тераз, за векшину, то же скорей було вецей дружтвени активносци. Гварим, за векшину, прето же дзепоєдни медзи нами остали без роботи, єст гевтих хторим тераз ище чежше найсц роботу, дахто бул озбильно хори лєбо остал без даєдного члена фамелиї и им ше пре корону живот наисце обрацел наспак. Алє, за векшину найвекша пременка же ше вецей нє могло до театру, биоскопу, на концерти, на даяки вилєт лєбо рочни одпочивок и на преслави. Нє намира ми же бим оправдал тот и таки стан и дакого поцешел у смислу же „нє мал ши бог зна яки живот теди, та цо ци, као, хиби тераз”, алє праве напроцив: цо то тото цо сце пред корону, окрем карчмох, друженя и вилєтох мали, а тераз нє маце? Нїч. Окрем того, однял вам дахто морє? Нє, одрекли сце ше го сами, лєбо сце нє мали пенєжи пойсц, медзитим, анї єдно од тих двох нє ма вязи зоз корону, окрем кед ше бешедує о дестинацийох и завартих гранїцох, алє роздумованє у стилу „сцем там, лєбо нїґдзе” дакус нєдозрете. Друженя, розуми ше, одвичательни и з миру, тиж нїхто нє забранєл, окрем под час позарядового стану, алє и теди ше могло отримац елементарни социялни живот. Припознайце себе, шицким нам дакус хибели мир и цихосц и час же бизме ше пошвецели себе. Ознова, нє намагам ше поцешиц гоч кого, алє напроцив, сцем вам повесц же вам ше живот нє пременєл, окрем у мири у хторей сце сами пущели же би вон бул пременєни.

И то нас приводзи до заключеня: нє принєсла корона монотонию, вона ю лєм оголєла. Нагнала нас же бизме видзели зоз ким жиєме у малженстве – то дакого обрадовало, дакого знїщело. Нагнала нас же би зме видзели самого себе без „вентилох” хтори нам давали дружтвени подїї – дакому ше пачи цо видзел, а дахто остал розчаровани. Могол бим так чишлїц и далєй, алє епидемия нам лєм помогла же бизме видзели хто зоз нас задовольни зоз собу и животом хтори жиє, а хто нє. И верце ми, док шицко тото прейдзе, а преходзи, ознова ше врациме до нормали и знова зме годни робиц шицко як и скорей, алє за велїх то будзе боляце искуство: институциї и далєй буду исти як и пред роком, власц и опозиция тиж так, плаци исто, цени нє спадню, єдино нє будзе корони же бизме ю хасновали як вигварку и оправданє за стан у хторим зме. Алє нє секирайце ше, ознова годно на мире пойсц медзи людзох, до дружтва, витресц енерґию и опущиц ше, и вец заш шицко будзе „OK”. Нїби.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово.

(Опатрене 23 раз, нєшка 1)