Моцнєйше як мацеринска любов

автор я. дюранїн 20. юний 2021

Єст єдно место у Сримскей Каменїци, а нє преходзим тамаль часто, єдна точка на схили Фрушкей Гори, котра ме вше застанови и вше ми вицагнє ошмих на твари. Зоз того места видно Дунай, як ше приблїжує ґу Новому Саду, як километрами чече ґу нам. Кус далєй, лєси, пажици, населєня, поля, у рижнородних фарбох… Окреме вєшенї. И кажде хто жада у тей хвильки стануц и видзиц зоз другима очми тоту видикову линию, нє останє ровнодушни. Сиґурна сом до того.

Уж напевно знаце же барз любим природу. И як стареєм, вше сом єй баржей свидома. Свидома сом и преходносци нашого живота. И задумайце яки то дарунок кед посадзице древо котре будзе на тим истим месце стац и роками после вас! Мнє тот факт єдноставно одушевює!

Тей яри у нашей и сушедних заградох єст нєзвичайно вельо птици. Вшелїяки – голуби, тащки, цинки, врани, сойки, и ище єдна файта хторей нє знам як мено. Вчас рано нам шпиваю, джубкаю по дворе хробачки, правя гнїзда у околних древох и випатра же одлучели ту и остац. Най и тото припознам – нїґда сом нє любела кед ми папаґай трепеци з кридлами понад главу. Алє, якошик их розумим.

У остатнї час по Фрушкей Гори ше барз вельо рубало древа, безправно. Знїщени цали поверхносци и птици остали без своїх домох, без поживи и склонїща. Вони пришли до нас же би ше спашели. Прето сом надумала помогнуц им у тим.

Приповедам мойому цалу теорию о злодїйству над нїма, занєшено, од шерца. Осторожно ме вислухал и поставел круциялне питанє:

– И, цо я мам зоз тим?

Гварим му, як зашалєна членїца Ґрин Писа, же им мушиме поставиц хижку у дворе и кармиц их.

– Ище ше нам нє зводзели птичурини до двора! Маш ти розума?

– Добре, положиме ю коло сушедовей огради, од загради, та нє будзе таке страшне. А ти знаш же вони нє маю цо єсц? Вони ту пришли прето же нє маю дзе прежиц! Шицко порубане и знїщене!

– А зоз чим же их будземе кармиц? Мам им и хробачки купова, предпоставям…

Було ту ище нацагованя, питаня, реторични питаня, зареканя и одмахованя з главу. На концу лєм прекоментаровал:

– Нє мам убодну тестеру.

Глїбоко верим же хижка будзе справена. И же помогнєм голєм даскелїм птицом. А посадзела сом вєшенї и два древа до двора. Нє, нєт шанси да ше ми нє уда. То природа. Природа нас люби баржей як власни мацери. Кед єй ми помогнєме, вона нам тоту любов вецейнїсто враци. Єдноставно, нє приставам на менєй.

(Опатрене 49 раз, нєшка 1)