Паметаце тото чувство кед маце часу? Кед нїч нє мушице, а шицко цо маце покончиц нє одбера вельо часу? Кед себе можеце повесц – так ми допито же нє знам цо робиц! Праве сом таке чувство препознала кед сом була остатнїраз на рочним одпочивку.
Розуми ше, перши даскельо днї сом анї самей себе нє верела, а потим сом ше звикла на шлєбодни час. Правда, дзеци
уж повирастали, та ше мойому рочному вони озда найменєй зрадовали, алє наисце ми нє бриґа.
Одкеди корона, шицки хтори робиме з дому часто зме потрацени у шицким цо през дзень мушиш покончиц. Нє можеш ше позберац на роботу, та голєм дакус забуц на обисце. Е, я тераз забула на роботу.
Руку на шерцо, нє плановала сом билїц, премесцац мебель по обисцу, и цо ци я знам цо. Нїч сом нє плановала, окрем длобац по заградки, розрушац клуби и похребцину од вичного шедзеня за компютером и одпочивац ше.
Дакус ше ми плани погубели кед сом ше єдного рана после тушираня почала облєкац. Отворела сом фийовку з ботошами, попрегартала и нашла тоти фини ботоши, дзивчатски з ружичками на котри сом цалком забула. Барз сом ше им зрадовала, бо сом их од єшенї анї раз нє облєкла. Кед сом пошла до кухнї, почувствовала сом як ме на правей ноги под ботошу цошка джобе. Патрим на ботошу, патрим на папучу, нє видзим нїч под милим богом! Опипуєм ю, розцагуєм, запатрам – нїч. Обуєм ю и о єден час ознова.
Знова ю зобуєм, розцагнєм и положим на шветло. Пи, ґад! Ша, остал ми у нєй мугар од єшенї! Так ше добре осушел же джобал аж до шпику. Вжала сом пинцету, уключела лампу, як тоти форензичаре, и почала глєдац игелки. Нашла сом цалу громадку, и то нє тим месце дзе ме джобало.
Гоч сом уложела вельки труд и потрошела добри пол годзини, ботоши закончели у шмецу. Було емотивно, алє сом
пререзала. О даскельо днї, док ме драга одведзе, гм, даґдзе, купим себе други ружичковани.
Лєм же, випатра, будзем мушиц преблєкац и ботоши кед идзем вонка робиц.
Затераз тельо. А и тото мало – було найинтересантнєйше цо ми ше збувало на рочним одпочивку. Задумайце вец себе як себе уживам!
www.zenoblogija.com