Найкрасше мено на швеце

автор Любомир Дудаш 10. юлий 2021

Шицки ми, без винїмкох, мали лєбо маме власну и єдину мацер, мацер котра нас народзела и уведла до перших крочайох у живоце… Забуваме, медзитим, нє шицки и нє пребарз часто, на нашу другу мацер, учительку, котра нас нєсебично, як лєм вонa то зна, учела животу, борби за знаньом котре нам вше похаснує, алє и же бизме були порихтани за живот и шицко цо нас чека у нїм, а далєко од защити власней мацери. Паметаме, и якош шицких провадзи чувство же зме учительки остали длужни вельо того

Ксения, Блаженка, теди Лїкар, од мацери Марї и оца Мирона, народзена 1958. року у Миклошевцох.

Анї мнє самей за телї роки нє ясне як сом то и Ксения и Блаженка, було то якеш нєпорозуменє медзи моїма, кед ме дїдо власни пошол уписац як новонародзену, перше дзецко у Лїкарових, першу радосц. За тих котри ме добре познаю од вше сом Блаженка, а у документох стої иншак, приповеда наша домашня. То, медзитим, нїяки нє проблем, явим ше на обидва мена, по потреби гвари Бодянцова и предлужує:

Перши штири класи основней школи закончела сом у родних и премилих Миклошевцох, а други штири у Чаковцох, нашей матичней  школи. Там мойо родичи мали и мойого младшого брата, Звонка, котри уж давно зоз власну фамелию жиє и роби у Словацкей.

ШТВАРТА ҐЕНЕРАЦИЯ КЕРЕСТУРСКЕЙ ҐИМНАЗИЇ

После основней школи, скоро без анї минутки роздумованя одлучене же ше упише до рускокерестурскей ґимназиї, як школярка штвартей ґенерациї. Було то прешлого вику, а, ни-а, уж идуцого року будзе 45 роки од матури…

Час лєци як ми то нє можеме анї задумац, а у медзичаше шицкого, и найкрасшого, и менєй красного, смутку и радосци, одрастанє дзецох, їх школованє и розходи з нїма котри нїкому нє мили, алє и то живот приповеда власну животну приповедку Блаженка Бодянец, Учителька, наисце зоз вельку початну букву.

После законченей ґимназиї, уж як права керестурска нєвеста зоз двоїма дзецми, попри роботи закончела и Учительски факултет, єден час аж паралелно зоз Владком, сином, котри ю знал и препитовац… Но, скорей того була студент Висшей педаґоґийней школи, та, пре вименки у системи образованя, и Педаґоґийней академиї.

Жаданє, животне, ми сполнєне и зоз дипломованьом на Учительским факултету у Зомборе, а часц настави була отримана и у Керестуре. Постала сом Учителька.

Боже, яка то радосц була! Уж сом робела ту у школи, анї нє мало роки зме мали, а як мали дзеци зме ше радовали. Но, мали зме и прецо ше радовац гвари вона.

Учителька Блаженка по тераз виведла осем ґенерациї школярох од першей по штварту класу, а остало ище дакус часу, та вец роздумац о пензиї…

Можем повесц же зме шицки тото добре витримали, а вредзело. Було, нє раз, же нє знаш чи ше рихташ за годзини у школи чи за свойо школованє, а вше  на розуме же нє крашнє нє знац, лєбо указац слабше знанє од вельо, вельо младших студентох зоз нами. Попри тим, школовали зме ше зоз власного финансованя та и плациш и учиш, алє заш повем – Шицко то так требало буц та и було и вредзело! Дипломовала сом на 42 роки, скоро вєдно зоз моїма дзецми.

Думам себе, озда бим нїч, наисце нїч, нє меняла и кед бим тоту драгу ознова требала прейсц гвари на концу Ксения Бодянец.

НАУКА З ВЛАСНИМА ДЗЕЦМИ

Час поробел свойо, родичох у Миклошевцох уж нєт, нєт анї керестурских, швекри и швекра Бодянцових. Дзивка Таня, одата Колбас, жиє и роби, тиж як учителька, зоз супругом Олеґом и дзецми, дванацрочну Лейлу и дзевецрочним Яником у Канади, а син Владко, уж давно Владимир, после школованя остал и роби у власней прекладательней фирми у Беоґрадзе…

– Якош ми и тераз нє цалком ясне, приповеда учителька як своїм школяриком, як ше нам поспишело, шицким, и тельо часу препровадзиц у култури… Супруг Михал там професийно заняти, и вон би уж могол до пензиї, а и мойо Таня и Владко и я були вше активни, чи у театру, чи у шпиваню, рецитованю…, та у шицким, и так роками.

Нє можем анї пробовац потолковац яке то чувство кед видзиш же ши дзеци, школярох, научел животу, знаходзиц ше и буц порихтани на спокуси и нєсподзиваня, помогнул им звладац перши крочаї и вец патриц на нїх зоз яку сцелосцу и дзеку, зоз полнима плюцами, рушаю до живота… Нє можем аж анї себе розтолковац як ме чувство звладує кед, од тераз уж одроснутих, своїх людзох, чуєм – Добри дзень, учителько! То описац нє мож, а анї два раз исте таке дожиц, то вше иншак, а вше велїчезне…

Як бим ци поведла, анї сама нє знам… А дзе бизме були шицки кед би нас на перших крочайох нє потримовала праве учителька, вона як друга мац, а, заш то нє исте, учителька, то учителька!

НА ДЕСКОХ, А ШИЦКИ ВЄДНО

Ксения, Блаженка, Бодянцова на сцени нашого Театра наступала у шеснац улогох. Муши буц поведзене же награди було вецей як улоги. Дзе ґод наступела, шлїдзела и награда, од Општини по Союзну смотру, теди у Требиню.

Вше зоз нову моцу, появу, гласом и упечатлївосцу котри приводза до чудесних особох и улогох, котри интерпретовала под рижнима режийнима руками и школами. Єлена Серґеєвна, Фиокла… а вше учителька Бодянцова. Нє раз на сцени источасно були и мац и дзивка и син, а то, мушиме припознац, нє так часто видзене на наших просторох лєбо сцени од Югославиї теди, Сербиї тераз, та по Словацку, Україну, Польску…

Други бок, лєбо улога Ксениї Бодянец – режисерска. У Театру зоз єй подписом, чи як школска представа чи АРТ Студия Дома култури, видзени тиж шеснац представи у котрих наградзовани наймладши нашо ґлумци, а єй школяре.

У даєдних бул як композитор уключени и єй супруг Михал.

ЧЕКАМЕ ИХ, ДОЧЕКАЦ НЄ МОЖЕМЕ

Окреме ми мило – приповеда Блаженка, же и унуки, Лейла и Яни, по руски бешедую од кеди бешедую, а же бим нє забула повесц и же би до баби и дїда у Керестуре приходзели нє часто, алє кед би лєм могло, та и частейше од того…

Праве их нєшка – ютре и чекаме. Приходза нам унучата зоз дзивку Таню – цеши ше учителька… Ходзиме и ми до нїх, я була три раз, а супруг Михал два раз, а пензиї нєдалєко та и часу будзе вецей…

(Опатрене 438 раз, нєшка 1)