Нашо новини

автор И. Сабадош 18. юний 2020

Наш редакцийни перши рочнїк „Руского слова” у хторим вєдно зарамиковани шицки числа новинох друкованих у 1945. року, досц розтрешена кнїжка. Направени у нїм уха и позагинани боки, єст швинки од тинти и печаци од пальцох, подцаговане, дописоване по марґинох. Ґенерациї редакторох и дежурних новинарох по нїм преврацали глєдаюци инспирацию и надхнуце кед у цайтноту требало зложиц уводнїк лєбо пригодну призначку вочи даєдней з предходних округлих рочнїцох наших новинох. А назберало ше их през роки и децениї за нами… Щесце же у архиви чуваме и єден нєдотхлїви прикладнїк першого Рочнїка, хтори охабени за историю.
О тих перших дньох и давен-давней прешлосци „Руского слова” годно читац у Моноґрафским зборнїку хтори з нагоди 75-рочнїци новинох пририхтал, (а хто кед нє!) Дюра Латяк, а чим годно, публикує го наша Хижа. У медзичаше, през лєто го часточно и фельтонизуєме у „Руским слове”.
На тот завод ше здогаднєм на свой перши паметлїви контакт з „Руским словом”, и вообще новинарством як професию. Рахуєм, дзешка штредком осемдзешатих, пред Кооперативу (лєбо можебуц Паличом?) на Вельким шоре у Керестуре бул сом з оцом кед станул на словко-два з єдним хлописком хтори дзешка понаглял. Паметам, претресли нашвидко цо єст нове, а вец го оцец похвалєл: „Добри ци Юлинє, бул у Руским напис Видзиш, Янку, орсаґ драгу?” Як ше розишли, питал сом ше же хто то бул – Юлинко Митя, новинар. Написал до „Руского слова” репортажу о Шутого салашу. Першираз сом упознал новинара, и то праве новинара „Руского слова”. Длуго потим сом думал же то новинар може и муши буц лєм таки чловек, лєбо евентуално як Раде Шербеджия у филму Фадила Ходжича хтори з часу на час пущани на телевизиї. Гет познєйше, пречитал сом спомнуту репортажу у постгумним Валалским венцару. Правда, дакус то новинар наквицел и прикрашел, алє бул то наисце Шутого салаш яки го и я видзел ище док баба садзела паприґу на Билей. И тераз паметам попрерастани сеґинь-брескиньки (нєшка би ше поведло орґански!) споза салашу з хторих ґазда Шути пекол палєнку, славну у цалим билянским хотаре…
Верим же кажде з нас, и занятих, и читательох, ма даяку персоналну историю з „Руским словом”. Даяку памятку лєбо асоцияцию, чи красну чи горчейшу, здогадованє на лєпши часи, лєбо на тоти иншаки хтори бизме найрадше забули. Сиґурно же сце нас голєм дараз похвалєли, дараз (можебуц частейше!) ганєли лєбо ше погнївали, алє верим же то нїґда нє було з подлей намири. А сиґурно знам же ше ми вше трудзиме як найлєпше знаме и кельо можеме. Прето же „Руске слово” наисце НАШО новини.

(Опатрене 85 раз, нєшка 1)