Нєзвичайна учителька

автор а. балатинац 28. септембер 2021

Тот хто одрастал на валалє у значней мири могол предпоставиц зоз чим ше будзе у живоце занїмац. Парастку роботу часто дзеци преберали од своїх родичох, алє вше було и тих цо ше пошли за дацо виучиц, чи за дохтора, або учителя… Так було дараз. Миклошевчанє мали велїх учительох и учительки, алє таку учительку як Ваня Гудак нєшка, у своєй историї ище нє.

 Як и векшина дзецох хтори рошню у наших руских валалох у Сриме, Ваня перши крочаї у култури започала у фолклорней секциї. Мали валал часто вимага од дзецох же би були активнєйши на вецей подручох як цо  то у векших городох, та прицисок на дзеци дзекеди и пребарз вельки. Но, млади су, сце ше им, шицко их цикави, а родичи задовольни же им дзеци час препровадзую праве на таких местох.

И Ваня ше уписала на фолколорну секцию до КУД „Яким Ґовля” у Миклошевцох, алє попри танцованя, мала ище єдну нєзвичайну любов – фодбал. У малим стредку покус нєзвичайне же би дзивче бавело фодбал, окреме нє у екипи зоз хлапцами. Алє, з другого боку, праве мали стредок и дава таку можлївосц, нєт вельо дзеци, та ше вельо того як лєм мож прилагодзує ґу условийом таки яки су. Так и Ваня достала свою нагоду. И нєшка Миклошевчанє приповедаю о тим же яка чкода же нє пошла до даякого професийного клубу, же ше нє була фодбалерка, бо барз добре бавела, гваря же аж лєпше и од дзепоєдних хлапцох.

ТЕРАЗ ЛЄМ РЕКРЕАТИВНО

По стредню школу Ваня жила у Миклошевцох, а дзецинство добре памета, и гвари, було прекрасне.

– Гоч сом народзена 1992. року, нє мали зме мобилни телефони и подобни ґеджети зоз хторима ше нєшкайши дзеци забавяю. Ми ше ище вше бавели на джмурки, з лабду, чи на вибиваци, або зме лєм оганяли лабду и правели ше же бавиме фодбал – приповеда Ваня о своїх здогадованьох на дзецинство.

И попри тим же барз любела танцовац у фолклору, якошик волєла фодбал. Понеже наступи на манифестацийох звичайно през викенд, а теди и фодбалски змаганя, дацо мушело одпаднуц. У єй случаю, одпаднул фолклор. Мала лєм 13 роки кед почала тренирац и бавиц за женски фодбалски клуб „Вуковар” хтори нєшка, нажаль, вецей нє иснує, алє вона ма барз красни памятки на тоти часи.

– Дзекеди и нєшка, гоч зме вецей нє у лиґи и нє змагаме ше, позбераме екипу и тераз уж як ветеранє одбавиме єдни з другима себе за „душу” – oшмихує ше наша собешеднїца и толкує:

 – Kед почнєцє бавиц фодбал на 13 роки, а нєшка, як я маце 29, назва „ветран” можебуц и одвитуюца, алє якошик ше по рокох старосци нє чувствуєм ветерански, гоч по рокох бавеня мож и розумиц – гвари вона.

ГОНЄЛА ШИЦКО ЦО МА МОТОР И КОЛЄСА

– Одвше сом любела дацо гонїц. З оцом и з братом то бул трактор кед ишли на польо, дакеди авто кед ми го дахто дал. Чого ґод сом ше могла дорвец, прицаговало ме. А вец ми ше якошик очи отворели – приповеда нам Ваня о своїх дилемох и одлукох. Жадала сом гонїц, алє ище баржей других учиц. Уписала сом ше до школи за инструкторку, односно урядово було би то – вожачка моторних превозкох, односно Инструкторка Б катеґориї.

Ваня ше у Винковцох вишколовала за инструкторку, и после 300 годзинох, могла других учиц.

– И задумайце, нашла сом роботу у моїм фаху –  приповеда Ваня през шмих. А знаце дзе? Опитала нам ше зоз зацикавеносцу у гласу чи потрафиме… И ми ше нашмеяли, бо валал мали, а анї Руснацох нєт вельо, та ше скоро шицки познаме.

– Праве так як сце подумали, у авто-школи „Дунай”. То приватна авто-школа хторей власнїк Звонко Мудри, наш чловек з валалу, а тераз жиє у Вуковаре. у Заґребу сом достала лиценцу за окончованє тей роботи.

Барз сом там задовольна. Конєчно робим тото цо любим – констатує Ваня.

Опитали зме ше єй чи ю школяре слухаю, та и о чежини тей роботи, алє Ваня скромно гутори же ше єдни ґу другим присподобюю, а кед ше дацо так люби, вец нїч нє чежко.

– Нїч то нє страшне, маме дупли команди. Шицко ше помали научи, треба лєм мац сцелосци и сцерпезлївосци, як права учителька – гвари вона и толкує же лиценца инструкторки тирва штири роки, односно, кажди штири роки ше поклада испити же би ше лиценцу предлужело.

Кед зме ше єй опитали чи ю прицагує пойсц робиц до заходних жемох дзе єй у тей хвильки власни брат, гвари же за таким нє ма жаданє.

– Кед бим насправди була прициснута з даяким чежким материялним станом и кед бим нїґдзе нє могла найсц роботу, вец бим вироятно пошла, алє за тераз найволїм же сом ту.

Ваня на своїм Фейсбук профилу обявює и прекрасни пейзажни слики,  а гвари, то ище єдна єй любов, окреме же тераз телефони постали таки моцни як цо дакеди були фотоапарати.

– Можем повесц же сом зоз своїм животом задовольна. Робим роботу хтору любим, дзекеди зоз пайташами и пайташками, та и власну шестру, кед ми ше уда нагвариц ю, одбавим даяке рекреативне змаганє. Мам можлївосци путовац, любим сликовац, оцец и мац биваю нєдалєко од Вуковару, а нєдавно сом постала и тета. Лєм най так потирва – з ошмихом гутори Ваня, док ю мац уж випатра на капурки у Миклошевцох.

СТРЕДНЯ ШКОЛА И САМОСТОЙНОСЦ

– Кед сом мала почац до стреднєй школи, преселєла сом ше до квартелю до Борова. Уписала сом ше до стреднєй тарґовецкей школи и добре ми ишло,  окреме же сом там мала дїда, бабу и родзину. Школа тирвала три роки, а я жадала закончиц штиророчну стредню школу, та сом ше штварти рок позарядово уписала за комерциялисту. Закончела сом и очековала же почнєм робиц, мац свой динар. Алє як то уж звичайно кед млади доставаю роботу, и я робела лєм штири мешаци.

Ясне же сом була розчарована, и роздумовала сом же нє шор буц родичом на хрибце кед сом здрава. А єдине цо ми було понукнуте, то келнерска робота. Нє бул то мой вибор за животне занїманє, алє цо ше могло, прилапела сом цо ше понукло и остала сом на тей роботи полни пейц роки – приповеда Гудакова.

 

(Опатрене 151 раз, нєшка 1)