Нєкаждодньови, красни ґест

автор маф 2. октобер 2016

Канадянка Марленка Орлович зоз Торонта, родом з Руского Керестура, у юлию нащивела свой родими край. Була то нагода же би покончела и тото о чим давно роздумовала. Основней и штреднєй школи„Петро Кузмяк” у тим нашим валалє,подаровала 260 кнїжки.

До орґанизациї спомнутого подняца панї Марленка уложела нє мали труд,  вшелїяк и пенєж, но як гварела, задовольна є и шерцо єй полне же ше єй удало витвориц тоту свою задумку. Шицки тоти кнїжки роками куповала, зберала и одношела зоз собу до Канади, бо ю там здогадовали на єй Керестур и цали руски род.

– Плановала сом ше и сама ту врациц, мала и свойо обисце, та сом донєдавна часто приходзела вєдно з мацеру хтора зо мну жила. Но, мац умарла, та сом ю ту принєсла поховац, а и мойо плани ше пременєли. Пре административни причини мушим остац жиц у Канади. Жаль би ми було кед би тото руске благо єдного дня закончело даґдзе вируцене хто зна дзе. Так сом думала же у школи буду на правим месце и дакому на хасен. А будзе и памятка на мнє през хтору и я предлужим „жиц” – виприповедала свойо мотиви Орловичова.

КНЇЖКИ СЦИГЛИ НА ЛАДЇ

20 Marlenka 1 (1)А як зме гварели, нє було то анї мале, анї тунє подняце, шицки тоти кнїжки, малюнок, а тиж и три шкатули виронєни морски коритка, з Канади послац на ладї  у закупеним контейнеру, и кед шицко сцигло до Сербиї, однєсц  до Керестура. Интересантни и  спомнути дарунок  – вельке число вшелїяких морских кориткох и красних каменьчох хтори панї Марленка роками зберала и чувала. Окреме су єй мили, понеже их шицки сама виронєла на путованьох по Багамских островох.  Як ше здогадує, там була петнац раз, вєдно зоз свою мацеру, а путованя єй були облюбени, та нащивела и Кубу, Доминиканску Републику и велї други держави, а препутовала и цалу Канаду. Кед на Багамох була остатнїраз 2008. року, подумала себе же цо ма робиц з тимакоритками хторих тельо єст. И пришло єй на думку же би, як свойо кнїжки, и тоти коритка однєсла до школи.

ПОЛ ВИКА ЖИЄ У КАНАДИ

У Канади, тей далєкей жеми на сиверноамерицким континенту, нєшка, як знаме, уж єст барз велїх наших виселєнцох, а панї Орловичова жителька Канади од 23. авґуста 1966. року. Од теди жиє у Торонту. За тедишнї час то нє було таке часте же ше дахто одважел пойсц так далєко, алє як чуєме од єй школских пайташкох, Орловичова вше була шмела и одважна. Озда и прето же ю одмалючка живот нє барз гласкал. Оца страцела у другей шветовей войни, та цали живот прежила з мацеру Аранку Чизмарову Орловичову, алє можебуц и прето була прави борец. З мацеру перше пошли жиц до Нємецкей дзе и робели у Франкфурту. Єй дїдо, Андри Чижмар, ище 1913. року емиґровал до Америки, и там остал жиц у Барбертону у держави Охайо. Марленка з мацеру пошла поглєдац дїда до Америки, и то тиж було нєкаждодньове и возбудлїве дожице. Так и сами остали жиц на сиверноамерицким континенту, ниа, уж пол вика.

РУСКИ ВИДАНЯ БУЛИ ЄЙ ВИРТУАЛНИ ШВЕТ

Шицки тоти животни драги Марленки оможлївели, попри мацеринского и сербского язика, (бо, док була мала єден час жили и у Новим Садзе), одлично бешедовац и по нємецки, а тиж и по анґлийски хтори єй нєшка як други мацерински. Медзи иншим, и прето, та и пре спомнуту одважносц же нє лєновала одходзиц прейґ тисяч километри до Норт Батлефорду дзе велїм нашим нєдавним доселєнцом нєсебично помагала коло змесценя. Вона з нашима людзми поприповедала и о тим цо ше случує у Керестуре и у нашей заєднїци. А, як видзиме, Орловичова гоч и у далєким швеце, вше провадзела дружтвени, културни и духовни живот нашого народу ту дзе го зохабела, найвецей прейґ наших виданьох „Руского слова”, християнского часопису „Дзвони” и Календарох.

У хвилькох смутку и носталґиї за родимим крайом, руски виданя були єй виртуални швет хтори ю звязовал зоз народнима и духовнима коренями. Най тоту любов и емоциї доруша и каждого хто у библиотеки керестурскей Школи вежнє до рук даєдну з єй подарованих кнїжкох.

20 Marlenka 1 (3)

ЖИВОТ ИНШАК СЦЕЛ

Кнїжки сом роками куповала, зберала и одношела зоз собу до Канади, бо ме там здогадовали на мой Керестур и наш руски род. Плановала сом ше и сама ту врациц, мала и свойо обисце, та сом донєдавна часто приходзела вєдно з мацеру хтора зо мну жила. Но, мацери вецей нєт, а и мойо плани ше пременєли.

ШИЦКО БУДЗЕМЕ ЧУВАЦ

З нагоди тей красней подїї и дарункох хтори Марленка Орловичова принєсла до Школи „Петро Кузмяк” директорка тей установи Хелена Пашо Павлович гварела:

– Одушевело ме, насампредз же панї видзела вредносц тих кнїжкох, а поготов наших на руским язику, хтори обрацала кеди ґод єй було чежко у цудзини. Кажда  єй чесц и на тим же позна руских писательох так як и школяре нашей школи. Фасцинантна єй дзека, труд и пенєж, хтори уложела до того же би то шицко принєсла з Канади. Пачи ше ми и єй роздумованє, и єй намаганя же гоч є на другим континенту, нє забула свою традицию и виру и отримовала то шицко у своїм доме – гварела Павловичова.

Школа ше потрудзи достойно чувац єй дарунки, кнїжки и малюнок, а уж зме обдумали як ше на подаровани коритка и каменьча годни  припатрац шицки  у школи.

Marlenka 2

(Опатрене 179 раз, нєшка 1)