Нє дай боже нїґда нїкому

автор аба 23. октобер 2016

На початку 90-тих рокох Петро Киш чувствовал же ше рихта цошка нєдобре… Петро ше нє мишал до бешедох о войни, думал себе же то политични оначеня, потамаль док и до його обисца нє вошли наоружани хлопи. Гварели му же за 15 минути з фамелию муши висц з обисца, и подписац же шицко цо ма дарує САО Країни. У хвильки остал без шицкого цо з вельким трудом зарабял и роками будовал.

Петро и Ружица, вєдно зоз сином Дамиром теди мали заробене коло 50 тисячи нємецки марки, и коло милион тедишнї динари. Вжали пенєж, документи и даскельо дробнїци, бо мушели понагляц.

Кед вошли до автобуса, наоружани хлопи  од нїх побрали шицки вредносци и документи. Ружици старгли аж и мендюшу з уха хтору у страху нє могла одкапчац. Побрали им и винчани персценї (карички), и вишмейовали ше з нїх…

Петро ше барз розчаровал до ЮНА.

– Учели нас же ЮНА шицких чува, же нас охранї од гоч яких жвирствох, а воно, ЮНА ше приклонєла сербскому войску, станули процив нас и вигнали нас з наших обисцох и нашого валалу. Теди сом  видзел же ми, Руснаци, нє значиме нїкому нїч, же нас жадаю знїщиц як и шицких других лєм прето же зме нє Серби. Барз ме то потрафело, бо Югославия була за мнє держава у котрей жили Руснаци у велїх Републикох и були як єдно. Барз ми було чежко – памета Петро.

Одвежени су до Шиду, зоз Шиду до Босни, а кед сцигли до Босанского Шамцу, отамаль пошли до Славонского Шамцу. Горватска власц их дочекала, одвезли их до Заґребу, змесцели, дали им лїкара и почали розподзельовац по Горватскей. Векшина пошла на морйо, а Петро ше з Ружицу радзел ище скорей же кед буду вигнати з дому, пойду до його шестри до Австралиї.

ОЗНОВА ОД ПОЧАТКУ

Без документох, алє з помоцу добрих людзох, та и Союзу Русинох и Українцох РГ котри теди мал шедзиско у Заґребе, Кишовим ше поспишело найсц змесценє нєдалєко од Лудбреґу, у месце Слоковац, а потим ступели до конктакту зоз Петрову шестру з Австралиї. Вона им зредзовала документи же би ґу нєй пришли, алє документи послала до Беоґраду место до Бечу, дзе у тот час Австралия мала амбасаду за горватских державянох. Кишовим совитовали же би нє ишли до Беоґраду, понеже их войско вигнало з Петровцох, та ознова чекали документи у Бечу. Дочекали их, у октобру уж шедзели у авиону за Мелбурн.

22 petrovci cerkva 42ljКед сцигли до Австралиї, настали нови проблеми. Требало бешедовац по анґлийски. Петро у цалим своїм школованю учел русийки язик. Чежко ше було згвариц.

– Там зме ше такой мушели  приявиц на подобне место як цо у нас Завод за доставанє роботи. Дали нам пенєж з хторим зме могли прежиц. Там нїхто нє примушени гладовац лєбо жобрац, держава ше о шицких стара. Шицки маю даяку плацу, шицки маю пензию кед остаря.  З єдним словом – нє видзел сом ушореншу державу од Австралиї – гвари Петро.

Спочатку Кишово учели язик. Дзеци ше швидко знашли. Петро и Ружица о пол рока почали робиц у єдней фабрики за преробок скори. Гоч плаца була добра, руки були цали час у води, а на ногох ґумово чижми.

– Нє научени зме, предлужує Петро, же би нам дахто дацо давал, а же бизме тото нє одробели. И гевти даскельо мешаци док зме були у Слоковцу, ходзели зме помагац робиц до винїци, до єдного пана, а  я и як склорезач робел у Лудбреґу.

– Кед зме дакус звладали язик, такой сом почал робиц як приватнїк. Коцочки ше поскладали так, же ми ше поспишело заключиц контракт з єдним богатим Словаком хтори глєдал приватнїка цо будзе робиц за ньо по контракту 45:55. Бул сом  барз задовольни же достанєм 55 одсто од каждей роботи. За ньго сом робел коло 9 роки. Но, живот ме у далєкей Австралиї нє розмазовал. Жадали зме купиц хижу, алє там ше муши мац заробено 10 000 долари же би ше могло достац кредит. Пенєж ше нє могло пожичиц, мушело ше го заробиц. Прето зме робели дзень а ноц же би зме виполнєли тото условиє и купели себе свою хижочку. Була скромна, алє була наша –приповеда Петро здогадуюци ше на часи з Австралиї.

Петро там и фирму отворел, хтора, як гвари, робела 24 годзини 7 днї у тижню. Кладол скла на шицко цо ше могло положиц: столїки, облаки, слики… Путовал дакеди и  вецей як 100 километри же би поробел даяку роботу.

– Нє було ми важне кельо годзин, хтори дзень у тижню, робота ми ишла. Хвалєли ю и єдни другим ме препоручовали. Чловек там, кед сце робиц, може вельо заробиц. Моя жена и я заробок укладали до купованя хижох хтори зме вец видавали – приповеда Петро.

Седемдзешатих рокох до Австралиї пошло барз вельке число Петровчаньох, та кед ше Петро дакус знашол, и „пооглядал” коло себе, бул як у домашнїм окруженю. Но, заш лєм, цошка го цагало до „власного дому”, до Петровцох.

ВШАДЗИ ДОБРЕ А ДОМА…

Кишово першираз до Петровцох пришли 1998. року же би там и остали. Отворели и дутян у Петровцох, алє шицко барз подло ишло. Нє було заробку, чежко було прежиц. Ружицова мац им совитовала най ше враца. Так и було, но о седем роки, спомнута мац ше барз похорела, постала нєрухома, нє мал єй хто служиц, та ше Кишово ознова врацели до Петровцох и там остали.

Понеже Кишово у Австралиї маю хижи хтори видаваю, нє маю право на австралийску пензию, алє нє баную. Гваря же вше лєпше мац и помагац другим, як чекац цудзу помоц.

До Петровцох  ше врацела и Петрова и Ружицова дзивка Лїля з мужом и дзецми, а син Дамир, котри, нажаль, остал ґдовец пред двома роками,  остал зоз своїма дзецми у Австралиї.

Кишово ище вше барз вельо робя, окреме у винїци у Илоку дзе жиє Ружицов оцец.

– Нє зауважуєме нїкому нїч, гвари Петро – почитуєм тоту державу, ту сом народзени, а ту народзени и мой оцец и дїдо, ту ми добре. Нїхто ми нє бранї буц Руснак, гоч ше велї Руснаци под час войни вияшньовали як Горвати кед ше опредзелєли жиц у Горватскей.

Я бул и остал Руснак, а войну, нє дай Боже нїґда нїкому!

22 10

ТАМ ДЗЕ ТРЕБА, ТАМ ПОМАГА

Петро Киш бул вредни, роботни чловек, алє у валалє познати и по  активносци у културним живоце.  Велї роки бул член драмскей секциї, а окреме любел монодрами.

Праве прето же од своєй младосци бул у култури, и же добре знал як чежко робиц теди кед нєт средства, накадзи ше зоз супругу врацели з Австралиї, Кишово помагали КУД-у „Яким Гарди”. Так и нєшка. Кажда помоц Дружтву ше вше зда. Єдним є на хасен, другим на задовольство.

(Законченє)

(Опатрене 394 раз, нєшка 1)