Нє задармо прешол ище єден дзень

автор С. Фейса
235 Опатрене

Кед ше дзеци порозходзели по швеце, и кед пошла до пензиї, Ганча Голикова нє могла знац як ю живот далєй будзе весц. Знала лєм єдно – же єй нє будзе допито. Активносци у вецей дружтвох ю виполньовали, алє як роки преходзели свойо задовольство пренашла и у волонтеризме, порихтана помогнуц и давац. Так и себе помага, гвари Ганча, приємна, нашмеяна Рускиня зоз Истри.

А приповедка почина у Петровцох з хторих ше давно одселєли, вєдно зоз супругом и сином. Дзивка ше народзела на морю.

– Почали зме у Пули жиц и робиц, дзеци росли, ходзели до школох, учели ше, ми робели. Я ше у погосцительстве такой знашла, спочатку пораєла, алє барз швидко сом достала роботу у єдней погосцительней фирми „Арена турист” у Пули и, там сом робела у управи, так повесц, скоро по пензию. И то бул добри колектив. Складали зме ше як у найлєпшей фамелиї, а кед сом колачи напекла и принєсла, шицки зме раз два були коло стола –  приповеда Голикова о красних памяткох на роботу.

ЛОНДОНСКА БАБА

А вец сом достала унука Штефана, а понеже ше моя дзивка Дюрдїца и жец Сладян одселєли до Лондону, и я вше частейше там одходзела. Чувала сом унука, з велїма сом ше сприятелєла, варела нашо єдла, рихтала вечери. Нє раз за нашим столом медзи приятелями моїх найблїзших бул и Италиян, вше одушевени цо сом порихтала. А я вериц нє могла кед сом дознала же трима три ресторани и то нє гоч яки, ша, у єдним з нїх и Мадона єдла. Мадона! Шветово позната шпивачка.

А, Италиян хвалєл мою кухню, и капущанїки, и на тепши рибу, и колачи… Комплименти нє сановал, а я ше цешела.

Мойо ме вше крашнє дочекали кед сом допутовала. Жец нашмеяно гварел же як добре же сом сцигла, та можу такой пойсц на рочни одпочивок. Вон приватнїк, дзивка роби у фирми за нєрухомосци, та нє мали вше часу за шицко, и я то розумим. А я любела робиц, помогнуц… Дома сом зохабяла празне обисце, бо супруг млади умар, а син Драґан, физиотерапеут, пошол жиц до Канади. Роби, путує, жиє свой живот – гвари наша собешеднїца.

Унук Штефан уж одроснул, и кед оцови бул по плєца, и баба з Пули вше ридше паковала куфри до Лондону. Кед ше пред пейцома роками приблїжел єй 70-ти родзени дзень, нє могла анї задумац же ше дзвери нащежар отворя и же будзе мац полне обисце госцох з Лондону. Пришли найблїзши, пришли їх приятелє, пришол и Италиян.

Нє могла вериц.

Ганча зоз дзивку Дюрдїцу и унуком Штефаном

КЕД ДЗЕКА МОЦНА И СИЛИ ЄСТ

Роками Голикова активна, и кед слово о шпиванки, танцу и кед слово о ґлуми. У Словенским здруженю, раз на єдним наступу, облєкла ше до широких, мацериних сукньох. Най видза, гвари, як ше Рускинї дакеди ношели. Обецала же з того наступу и слики попренаходзи…

У Матици пензионерох и шпиванка и ґлума нє прейду без нєй, а у Мадярским дружтве, з хторим нєт дзе нє путовала на госцованя, и по Горватскей и звонка нєй, Ганча и тиж активна.

Чардаш и наш танєц, гвари нашмеяно, здогадує ю на Петровци, на младосц…

У Риєки раз мешачно Ганча у церкви на служби Божей хтору приходзи служиц о. Йоаким Симунович, а у католїцкей у Пули ше тиж стара у вецей обласцох, аж єй гварели вецей раз же заменює цалу технїчну службу.

ВОЛОНТЕРСКА РОБОТА ЗА МНЄ

Голикова єдна з пейдзешат анґажованих особох, волонтерох, у пулскей подружнїци Синдикатох пензионерох Горватскей хтори роками помагаю людзом без надополнєня. Ганча ма вецей жени о хторих ше стара, або им помага же би мали шицко цо им треба з апатики, з дутяну, або пияцу, алє  уж вецей як дзешец роки помага цемней Антониї, з хтору ше оддавна познаю. Окрем основней помоци, прешейтаю ше, побешедую як найлєпши пайташки. А бешеда, нє лєм при Антониї, алє и велїх осамених и безпомоцних, як  наймоцнєйши лїк.

Пред даскельома роками наша собешеднїца достала и повелю за найволонтерку. Витална и духовита Ганча ше враца на початки тей роботи и гвари же кед остала сама, нє мала дилему волонтирац, чи нє.

– Комуникативна сом, любим бешедовац и кед почнєм, стануц нє знам – франтує, задовольна же свой час присподобює ґу потребом других и то єй нє проблем.

– Знам же млади людзей нє маю кеди, и то баржей робота за нас старших. То робота за мнє. Роками сом у тим, знам препознац кед настанє даяки здравствени проблем при особох о хторих ше старам або им у дачим помагам, та такой реаґуєм. Знаце, нє шицко лєм у тим же ми дакому помагаме. Помагаю и вони нам. Кед их, поведзме, нащивиме у Доме за старих, наисце су щешлїви же их придземе обисц, а тоту пременку у розположеню видза и заняти у Доме, та нам пренєшу реакциї. Знаже же нам мило. Зробели зме цошка добре, або зме когошик нашмеяли, порозберали.

Нє задармо прешол ище єден дзень.

Любов ґу танцу, шпиванки и музики, вше була велька

ПЕТРОВЦИ ОСТАЛИ У ПАМЯТКОХ

Ганча припознава же ше на Истру у младих рокох лєгко було звикнуц, алє думки на валал з хторого пришла, уж под тоти узрети роки, нє дали спац. Єст то тому и штернц роки як пошла до старого краю, до Петровцох, и купела хижу. Най ма дзе буц, най ше ма дзе одпочинуц, так думала…

– Задумовала сом як ми там добре будзе, алє сом призабула же ше и валал и людзе у нїм пременєли. Мнє там барз крашнє кед пойдзем поведзме на „Петровски дзвон”, я уживам у людзох, у наших руских шпиванкох. Я лєм кед подумам яка сом щешлїва кед ми гудаци заграю и зашпиваю „Ганїчко душичко нє скашлї”…

Алє я нє можем по цали дзень шедзиц при пецу, як то звичайно на валалє… Нє можем. Ша я ту у Пули, вше даґдзе дацо кончим – гвари Голикова.

ПРИ КАЖДЕЙ ЄДНАК…

Ганча и нєшка роби так же ма жени, як сама гвари, о хторих ше стара службено, а ма и гевти „нєслужбени”. Гвари же нє може иншак, бо ше позна з людзми, з дохторами, и кед треба дакому помоц, папери нє важни.

– Мала сом даскельо жени з хторима сом робела, а знало то буц и покус симпатичне кед ми ше опитали же при хторей з нїх найдлужей препровадзуєм свой час. Розумела сом цо сцу знац та сом им одвитовала же вше точно патрим на годзинку. А нє було так, бо сом на годзинку скоро нїґда нє патрела алє на тото цо требало, цо сом видзела же треба, тото сом робела.

Ганча зоз новинарку Златку Перович пред даскельома роками кед руска редакция РТВ нащивела Руснацох у Истри

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ