Одмалючка знала же у живоце будзе помагац

автор Агнетка БАЛАТИНАЦ 17. юлий 2021

Геленка Шобан, народзена Дїтко, дипломовани дефектолоґ лоґопед, роби у Центру за воспитанє и образованє дзецох з окремнима потребами „Иван Штарк” у Осєку, а помага и роби з дзецми и у власним доме.  Родом є зоз Шиду, дзецинство препровадзела на Швабским брегу у Вуковаре, а потим ше живот котулял так як лєм вон то зна

Ище як дворочне дзивчатко Геленка пошла з родичами жиц до Вуковару. Дзецинство, гвари, було красне…

– Место Дзецинскей заградки мали зме дїда и бабу хтори нас чували, бавели зме ше на драже, бо нє було тельо авта, а живот бул спомалшени. Бивали зме на такволаним Швабским брегу, а там часто доходзела и Марча Кетелешова зоз хтору сом ше бавела. Було там и єдно дзивче хторе було глухонєме, и уж теди сом якошик знала же мой живот будзе подредзени помаганю дзецом – почина Геленка.

 

ПЕРШЕ „ШУВАРИЦА” А ВЕЦ БЕОҐРАД

 – Под час мойого школованя, стредня школа дожила такволану „Шуварову реформу”. Ходзели зме  два роки до 9. и 10. класи общого унапряменя, а потим зме ше опредзельовали за фах – толкує Геленка и предлужує…

– Дакому то було лєпше, а дакому горше. Я ше после 10. класи уписала на медицину, а потим на Дефектолоґийни факултет у Беоґрадзе, на напрям – лоґопедия. Дзекеди ми ше видзи же лєпше було тим хтори шицки штири роки стреднєй школи ходзели на медицину, а нє так як ми ходзели – гвари вона – алє, на концу, тот способ школованя препаднул, та ше шицко врацело як було и пред тим.

СТУДИЇ И ФАМЕЛИЯ

– Кед сом була на трецим року факултету, одала сом ше. Мой супруг студирал медицину, а я лоґопедию. Коло нас бивала ище єдна пара зоз Малию хтори тиж студирали на двох розличних факултетох. Ми мали єдно дзецко и вони єдно, та кеди ґод требало, єдни другим зме чували дзеци и шицки зме могли учиц и поряднє студирац – враца ше Геленка на фамелийно-студентски днї.

– Пред дипломску роботу сом ознова остала ґравидна. Народзела сом дзивче Дуню, а познєйше сом дипломовала и почала робиц. Барз ше ми пачело буц мац двоїх дзецох и мац свою роботу и най ище повем же зме шицки штверо, и ми, и спомнута пара з Малию, закончели факултети у року. Були зме прави штребере – з ошмихом приповеда наша собешеднїца.

Геленков супруг, Славиша Здравкович, одлучел же пойдзе на специялизацию, а понеже є родом зоз Лесковцу, порадзели ше же ше там преселя, бо му  ше видзело же ю там скорей достанє.

– Єден час зме жили у Ґучи, а кед супруг достал сециялизацию на педиятриї, пошол до Беоґраду, а ми за нїм. Народзел ше и син Оґнєн, и живот ишол… Мали зме добри роботи, тройо прекрасни дзеци, алє як то часто зна буц, нє шицко вше таке идиличне як випатра, та нє було анї при нас – приповеда Геленка.

СЕЛЇДБА, РУСКА СУДЬБА, ЧИ СЛУЧАЙНОСЦ…

– Кед сом мала 40 роки, приселєла сом ше до Осєку и пременєла живот. Зоз супругом зме ше розишли, алє зме остали у добрих одношеньох, та ше и нєшка шицки сходзиме и почитуєме. Нєт медзи нами зли думки або нєприємни слова. Прилапели зме нови фамелиї хторе кажде з нас ознова ма. Єден час сом робела у Вуковаре, а вец ше ми указала нагода прейсц до Осєку. Зоз мужом маме хижу у Тврдявици, та було практичнєйше робиц у Осєку – толкує вона.

– Уж телї роки робим же ми ше видзи же сом од вше ту. Робим у Центру за воспитанє и образованє „Иван Штарк”, а по потреби робим з дзецми и дома. Видзи ше ми же скорей людзе нє давали таку вельку повагу такому стану при дзецох, а нєшка  фахово освидоменша популация баржей помага дзецом же би ше цо лєпше интеґровали до заєднїци. Я робим з дзецми зоз интелектуалнима почежкосцами, з аутистичнима дзецми, алє и з дзецми хтори ше правилно розвиваю, алє маю артикулацийни почежкосци и проблеми у структури бешеди. Наисце вельо того ше у роботи лоґопеда з дзецми може злєпшац, виправиц…

ВАЖНА МАЦЕРИНСКА БЕШЕДА

Геленка совитує же би родичи хтори у мишаних малженствох требали бешедовац дома  зоз своїма дзецми на шицких язикох хтори добре знаю.

– Док дзеци ище мали, язик нє уча алє го упиваю, доживюю го емоцийно, и то предносц. Барз важне бешедовац зоз дзецми на мацеринским язику. Нє важне хто у хторей держави бива, важне же би ше дома одмалючка бешедовало по руски, бо аж и дзеци з почежкосцами у розвою, прилапя тот язик. Кед дзецко окружене з тим язиком, воно го упива, бо то його фамелийне окруженє и то дзецку нє представя терху. Воно з тим рошнє и то постава його природни модел комуникованя, та ше без почежкосцох преруцує з мацеринского на язик держави у хотрей жиє и процивно – совитує Геленка и поручує же ше нє треба бац же дзецко обтерховане же слуха два язики, напроцив, його мозоґ ше так ище лєпше розвива – толкує вона.

rbt

РУСКА ЗАЄДНЇЦА ЯК РЕЛАКСАЦИЯ ОД КАЖДОДНЬОВОСЦИ

– До КУД Руснацох сом ше уключела, бо сом почувствовала потребу остац у контакту зоз своїм народом, а и барз любим шпивац – приповеда Геленка. Ту була цала моя фамелия, а и фамелия мойого брата. Читала сом же вибрациї хтори прави шпиванє, позитивно дїйствую на цали наш орґанизем, а щиро поведзено, я ше барз добре чувствуєм док на проби учиме нови шпиванки лєбо повторюєме стари. То ми як даяка терапия. Док ме мелодия окружує, чувствуєм же ме слова и мелодика шпиванкох врацаю ґу кореньом. Сами наступи ми нє нательо важни, гоч на манифестацийох стретам людзох хторих бим иншак нє мала нагоду видзиц, а атмосфера вше добра, розшпивана и весела… А до Дружтва одводзим и свойо унучата. Над’ю сом почала приводзиц озда кед мала лєм два мешаци. Тримала сом ю на рукох док сом шпивала, а вона так часто и заспала.

Мам тройо унучата – Карла, Над’ю и Релю з хторима бешедуєм лєм по руски. Читам им приповедки и писньочки, а понеже су ище мали, найволя кед у кнїжки єст вельо нарисованого. Док опатраю слички, я им вец толкуєм як ше тото цо видза вола по руски – гвари на концу Геленка Шобан.

ВШЕ ЧАСТЕЙШЕ ПОТРЕБНА ПОМОЦ

Од того часу кед сом достала роботу, та по нєшка, видзи ше ми же єст вше вецей дзеци хторим потребна помоц лоґопеда. То нє лєм виправянє бешеди, як людзе часто знаю подумац, то аж и структура бешеди – толкує Геленка часточку зоз свойого фаху.

 

(Опатрене 61 раз, нєшка 1)