Од вше лєм перши

автор лю. дудаш 10. април 2022

Щесце за каждого кед дожиє же ше ма за чим огляднуц, же остало цошка цо и другим дава до знаня же живот, праве таки, красни и нєповторлїви и праве прето го треба жиц з полнима плюцами. Вше у Керестуре було ясне чи припадаш Кончаньом, Леянцом, Барищаньом лєбо Ярашанцом. Таки подзелєня були пошлїдок места биваня, одрастаня, алє кед за даєдну з ґенерацийох мож повесц же почали крачац и виросли у Доме култури, то уж ма и свою окремну, красну, лєбо и понад того, чежину. Таким ґенерацийом припада и Владо Семан Зеро. Иншак би людзе чежко и похопели о ким слово.

Зеро, Владо, Семан бул шпивач ище од кратких панталонкох, вец танцош добре число рокох, вец ґлумец, вец композитор, вец… Праве так, склада думку и слова наш домашнї. 

– Народзени сом у фамелиї оца Владу, учителя, и мацери Мариї, службенїци, пред вецей як шейдзешат роками праве у Керестуре. Ту сом одроснул, ту робел, а праве ту уж починам роздумовац и о пензиї, нєодлуга… Як ше то шицко поскладало, нє знам анї сам. Вше сом бул медзи першима, та гоч о чим було слова. Перших нас, мою ґенерацию, залапело унапрямене школованє и воспитанє, котре, озда, другим на щесце, нєодлуга и престало. Перши зме закончовали якиш гибридни напрями. Мойо товарише и я за прекладательох, други штреднї правни напрям, треци… Якош ми ше видзи же треба надпомнуц и же зме були єдина наисце велька, числена ґенерация. Од першей основней нас було штири оддзелєня, а то и за тедишнї час було вельке. Поправдзе, я до школи почал скорей як ми бул час, зоз рок старшима, алє нє було бриґи зоз тим.

ПОСЛЕ РАЧКОВАНЯ НА СЦЕНУ

– На сцени сом шпивац почал так же сом бул одведзени за ручку, тельо сом роки мал, у оводи. Так надумала воспитачка Маґда Колєсарова. Шпивал сом як сом знал, алє то хтошка препознал як квалитетне и музика ми остала за цали живот, роками. Нєодлуга, озда нє було кеди, видвоєли нас, Марчу Латякову, Оливеру Витомирову Бодянцову, Емила Нярадия и мнє за ученє перших танєчних крочайох. Ишло нам, аж и на то! И то нам було и остало як усадзене за цали живот. Роками сом танцовал у фолклорней ґрупи Дома култури. Було то коло шеснац роки, и вецей можебуц, алє нє менєй. То заш витворело морйо красних памяткох, огромне, алє и товаришох, приятельох, на шицких бокох нашей, теди велькей жеми, алє и вельо ширше, вельо наисце  – гвари Зеро и предлужує же кед би мушел пораховац,

Владо з дзивку, унуку, жецом и мацеру

було го у шицких секцийох у култури. Три раз шпивал на Червеней ружи, участвовал на Струнох шерца, Митинґу поезиї и музики младих, участвовал у младшей дзецинскей ґрупи ґлумцох зоз учительом Евґеном Медєшом, вец ґлумел, часто и у старшей ґрупи, у „Дядї”. Источасно бул и член младежского хору и зоз Витомиром и Чамом… Як ше одрасталo oформeни Музични состав Паприґаре, котри преросли до Април-а. То були музични друженя и наступи зоз Ґеном Сопком, Бобаном Костичом, Дюром, Шудлом, Дудашом, Аком Павловичом… То були и роки участвованя на рижних, та и наших, ґитариядох… Роки одрастаня и безбрижносци.

ТАКЕ ЗАБУЦ НЄ МОЖ

– Я, як и шицки други котри були активни у секцийох Дома култури, озда найбаржей паметам турнею по жемох Бенелукса. То забуц нє мож, алє анї нє треба. Паметам як нас там дочекал наш теди уж шветово познати фодбалер Силвестер Такач, алє и други, члени дипломатских службох и представнїкох найвисших державних институцийох. То була турнея за вецей од єдного живота. Таке два раз нє дожил нїхто – прешвечени Владо.

– Ансамбл зоз Керестура нащивел и шицки нашо републики теди истей держави, окрем Македониї,  а госцовали зме и у України, Польскей, теди Чехословацкей… Остали лєм красни памятки, наисце, прекрасни. То були и друженя котри требало лєм дожиц, виприповедац ше нє да.

Як приходзели роки, активносци пременєли лєм напрям, и Зеро почина вше активнєйше компоновац музику. Автор є трицец дзевец композицийох у забавним духу, а тельо, з длужним почитованьом, нє досягли велї йому блїзки творителє. 

– Кед слово о дзецинских, сиґурни сом же ми зоз глави и души вишли дзешец композициї на, углавним, тексти, нажаль, уж покойного Мижа Зазуляка. Нє знам анї сам пояшнїц як ше то случовало, у єдней хвильки почувствуєш лєм же музика ту у це и коло тебе, же ю конєчно треба лєм записац, а далєй лєм ствар аранжману и шпивача. Нїч ту нє мож на силу, лєбо надумац же нєшка будзеш компоновац… Музика дозреє, лєбо нє, у души, думкох, у шерцу, анї я нє знам дзе – гвари Зеро и предлужує:

– Нїґда сом о тим нє роздумовал на таки способ, алє тераз то уж нормалне. Кед шеднєме до бешеди, а вше зме були у вельким дружтве, на розум приходза Витомир, Юлин Мишка, Мими, Михал Бодянец, Чамо, Зазуляк… 

Вец ци останє лєм чувство же дацо добре одробене, же остали красни шлїди за нами, а же и то хтошка предлужи. Дом култури нас таких направел, формовал. Кед раз видзеш на сцену, назад нєт, идзеш лєм далєй и далєй…

РАДОСЦ НА МАКОВСКИМ

Владо, Зеро, одроснул у фамелиї дзе ше знало покадз и цо ше шме, а то же оцец бул учитель, то лєм значело же вше дознал же зме направели дацо цо нє требало, та кара ушлїдзела ище у школи, а дома и зоз камату, без пребачованя кед то так требало. Правила були исти и за младшого брата, Александра, та зме вше мушели правиц ясну гранїцу допущеного лєбо нє, у одрастаню, алє и роками познєйше – приповеда Владо Семан.

После релативно краткого малженства зоз супругу Весну остало лєм наисце тото красне – дзивка Емина. Вона нєшка жиє у Суботици. Зоз мужом, односно Владовим жецом Атилом (Бовиз), маю сина Дамяна, унука Владового и праунука баби Марї Семановей.

Найкрасши хвильки починаю кед ше витвори мобилна вяза, та ше дїдо Зеро и унук и видза и шмею як кед би шедзели ту, на истим кавчу у Семанових на Маковским шоре у Руским Керестуре.

ОШМИХ, ДОБРИ ДУМКИ И ВИРА

Пред дзешец, дванац роками, Владо почуствовал же час за лїкарох, нє вчас, алє анї нє позно. Констатовани канцер. Нє остало му нїч лєм озбильно похопиц ситуацию и вибориц ше зоз ню. Упарто, зоз найвекшим оптимизмом котри чловек може мац, поспишело ше му врациц дому як виздравени, вилїчени.

– Таки сом, та! Добра дзека и оптимизем пол успиху на драги ґу здравю. Шмих и ошмих, добри думки и вира до самого себе и своїх блїзких вше даваю добри резултат. У питаню лєм зробиц то на час, а оптимиста буц и остац вше и у каждей хвильки.

Почал шпивац, алє го танєц ище баржей прицагнул

(Опатрене 409 раз, нєшка 1)