Од друкарскей роботи жили осемдзешат фамелиї (4)

автор Ясмина
142 Опатрене

Перше число „Руского слова” вишло 15. юния 1945. року хтори пририхтали шейсц особи. У Друкарнї ше друковало нє лєм новини, алє и календари и перши кнїжки, а о два роки  и „Пионирску заградку”, часопис за дзеци, познєйше и други виданя. Концом 1967. року видавательна дїялносц „Руского слова” преселєна до Нового Саду.

У перших повойнових рокох Друкарня друковала лєм тексти на руским язику, бо нє було матрици за други писма, алє пошвидко, окреме пре потреби у кулскей општини, друкує ше тексти на  сербскогорватским, познєйше и на других язикох. Дзеки за роботу було, волонтерски ше барз часто робело, и можебуц найвекша бриґа була же уж, так повесц, на самим початку  Друкарня  постала цесна.

-Ми  „на дзиво” превжали тото цо дакеди бул  Руски дом,  тото цо звалєне, там ше селєло ручну складальню буквох, там ше селєло нож, кнїжковязальню,  а младежска сала, там дзе ше иґранки отримовало, то постал  маґацин паперу. Редакция ше на силу уселєла до капеланиї. Будинок бул празни, бо нє було капелана, бул лєм єден, о. Кирил Планчак, а  капелан Хромиш  хтори бул у тим будинку пошол до Сримскей Митровици, так же там було празне. Церква ше нє бунєла же ше там уселєло „Руске слово” – гвари наш собешеднїк Дюра Латяк.

Помали „роснулколектив Друкарнї

Року 1951. „Руске слово” постава самостойна фирма. У своїм составе ма редакциї – видавтельство и друкарню.  Роботу олєгчує ище єдна флах машина за друкованє, а букви ше навилївало у Беоґрадзе. По Латякових словох, тельо,  кельо було пенєжи…

– За сербску кирилку зме мали букви за насловни, а за нашу дакус менєй. Кед Варґа постал директор, бул знаходлїви чловек, видайкал зоз Червинки друкарску машину хтора углавним задоволєла нашо потреби, а пошвидко, кед вше менєй почало „чуриц” зоз державней каси, там даґдзе 1955‒56. року, директор набавел ище єден ґрафопрес, автоматизовани, на мотор, та  ше друковало услуги за привреду. Но, та вец ше з тих пенєжох  финансовало, дополньовало тоту розлику.  И нє лєм тото, нательо ше збогацело з тима услугами же ше теди купело нову Mаксима фронт машину зоз Ческей.  Пришли майстрове отамаль до Керестура, и ту нам ю поставели, та ше тераз уж вше вецей могло  робиц.  Место складаня буквох требало унапредзиц роботу, та зме за свойо пенєжи купели  линотип машину за складанє буквох. Тот линотип нам вельо помогнул, а  теди кед я постал директор 1965. року, пошол сом до Беоґраду зоз нашим дїловодительом и зоз воєней друкарнї  зме одкупели єден линотип за тунї пенєж. А добри… – памета Латяк.

З машину хтору спомина наш  собешеднїк ше   розширело роботу, а як ше звекшовал обсяг роботох и потреби „Руского слова”, и колектив друкарнї ше ширел, та и єй опременосц. Попри основних виданьох вше частейше друковани административни, комерциялни формулари и дньовнїки, роботни кнїжочки за кнїжководительство и друге. По Латяковей бешеди  пришло дакус и до нєприємносцох прето же теди зоз  услугох було вельо вецей приходу, яґод  пенєжу з державней каси.

– Тот период  уж бул период самоуправяня, а друкаром ше видзело же зарабяю вельки пенєж, а же го ми, редакциї, трошиме, та  єдна ґрупа синдикату поднєсла вимогу Општини Керестур (Керестур теди бул Општина), же би ше оддвоєли од редакцийох. Предсидатель општини бул Владо Шанта, а Владо єден час, коло пол рока, як политичар нє мал дзе робиц, та бул по систематизациї  намесцени до „Руского слова” за новинара. Вон добре познал тоту ситуацию,  та одбил вимогу, же то нє мож так, бо то єдна часц фирми, и наглашел же ше муши и друга часц колектива з тим зложиц. Так же зме ше нє роздвоєли – памета Дюра Латяк.

Народних геройохо у Новим Садзе дзе почало з роботу дописовательство, а вец и редакция и администрация

Селїдба до Нового Саду

Тих 60-тих рокох прешлого вику, у политичних орґанох  настава идея о селїдби видавательней дїялносци до Нового Саду, толкуюци тоту намиру з тим же меншински  редакциї барз оддалєни од центра информацийох, же муша буц блїжей, на жридлє, же муша буц ефикаснєйши и нє шму информациї пожнїц два тижнї.

– Слово о тим же то пришло зоз схадзкох Социялистичного союзу, бо ми були орґан Социялистичного союзу роботного народу Югославиї за Войводину,  та така идея пришла, а ришенє найдзене у тим же  Покраїна уж  вифинансовала будинок,  (тераз уж бувши Дневников на Булевару ошлєбодзеня), хтори мал два поверхи менєй як цо нєшка ма. Но, та у тей идеї о преселєню тих редакцийох, а то редакциї словацкей, рускей и румунскей националносци, ришене добудовац два поверхи, єден предвидзени за Словацох, а пол поверха за Руснацох и Румунох.

Архитекта Павле Жилник, Коцурец,  бул конструктор того будинку, ґарантовал же фундаменти можу витримац ище два поверхи. Бул сом на тей схадзки. Принєшена  одлука да ше дода финансиї за „Руске слово” и други меншини, алє на рахунок Дневника. Прецоˀ Прето же ше идея  нє закончовала лєм на тим лєм да ше преселїме… Алє, тот будинок Дневников мал привесц до того же би шицки тоти  редакциї постали СОУР, нє ОУР,  же би ше обєдинєли, же би мали  якуш капчу.  (Єден жиро-рахунок, а з нього  кажде мал видвоєни средства за себе, а заєднїцки трошки друкарнї итд…)

Концом 1967. року, а на початку 1968. кед ше видавательна дїялносц „Руского слова” преселєла до Нового Саду, дочасово до будинку у улїци Народних геройох 19,  Друкарня у Руским Керестуре престава друковац новини, а нєодлуга и учебнїки. Главна робота була   административна преса.

Достата согласносц за нове подприємство

– Кед зме ше цалком  преселєли и 1968. року уселєли до нового будинку,  тераз ми, редакциї, поднєсли вимогу за одвойованє од друкарнї.  Нє   хвалїм ше, алє од 1965. року, бул сом директор, и нам средства з дотацийох наросли. Заплювал сом ше на схадзкох боряци ше и бешедуюци же нас у Руским зохабели як жобракох, та зме мушели ходзиц жобрац пенєжи од наших Задруґох же бизме могли видавац новини. Я пред тим як новинар мал 11.000 динари плацу, а курир у Землєдїлскей задруґи цо розношел пошту мал 14.500.

Процес роздвойованя водзел  покойни Єфрем Колєсар, теди сом го и предвидзел за директора гевтей, другей часци, так же вом там бул и директор 4 чи 5 роки, а ту, у Новим Садзе зме достали согласносц як нове подприємство и од 8. фебруара постали самостойне Новинско- видавательне подприємство „Руске слово”. Од того часу нам плаци скочели за 50 одсто – твердзи Латяк.

Робело ше, алє и добре зарабяло

И после селєня новинох до Видавательного оддзелєня до Нового Садзе вязи медзи двома „Рускима словами” остали моцни вязи, на першим месце прето же ше у Руским Керестуре и далєй друковало кнїжки, „Пионирска заградка”, „Мак”, „Шветлосц” и календари. Новосадске „Руске слово” дало и одредзени средства за инвестициї Друкарнї у Керестуре.

– Теди кед зме ше розишли, 80 людзе робели у Друкарнї. Велї фамелиї хлєба зарабяли зоз друкарскей роботи, у кнїжковязальнї, або на других машинох,  мали зме и комерциялистох, найвецей ше робело за Нови Сад, а комерциялисти зберали наручбини и од каждей мали свой процент, та и вони, а и Друкарня добре зарабяли. Нєпреривно мали роботи, вельо ше робело и добре зарабяло.

(Предлужи ше)

Перша нова друкарска машина Максима фронт, купена з власнима средствами

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ