Памятка на першу героїну югославянского филма

автор о. планчак-сакач 31. децембер 2020

Зачувац здогадованє на Ирину Колесар,  котра зоз улогу  Славици  у истоменним  филму почала кариєру у седмей уметносци и, од теди, та у шлїдуюцих деценийох,  будовала свою  успишну уметнїцку кариєру, углавном, у театру. У Пули 1983. року достала Златну арену за вкупне доприношенє филмскей уметносци.

Здруженє гражданох „Дружтво Руснацох” зоз Сримскей Митровици, у сотруднїцтве зоз Новинарску асоцияцию Руснацох, штредком децембра того року закончело єднорочни проєкт „Ирена Колесар –парадиґма правдивей уметносци”. Циль проєкту  бул  ожиц и зачувац здогадованє на Ирину Колесар,  котра зоз улогу  Славици  у истоменним  филму почала кариєру у седмей уметносци. Премиєра филма „Славица” була у априлу 1947. року, и од теди, та у шлїдуюцих деценийох, млада ґлумица  Ирина   Колесар будовала свою  успишну уметнїцку кариєру. Гоч єй  улога Славици принєсла славу першей югославянскей филмскей диви, вона  була прихильнєйша ґу театру, односно ґлумиц на сцени Горватского народного театра у Заґребе, познєйше, вецей як два децениї,  у Югослаянским  драмским театру у Беоґрадзе, одкаль поряднє одходзела на Дубровацки лєтни бависка, у чиїм снованю и сама участвовала. На  дубровацким Ловрєнцу петнац роки толковала найзначнєйши Шекспирово женски улоги од котрих даєдни, по думаню єй колеґох, маю антолоґийну вредносц. Ирена Колесар релативно вчас пошла до пензиї, у своїм 47. року живота, алє єй   уметнїцки шлїди   зазначени у каждей историї югославянского филма и театра, а нєзаобидзена є анї у енциклопедийних виданьох визначних особох югослвянского простору. Кед ше ґу тому доложи податок же Ирина на нєполни 18 роки  пошла до партизанох, до XIII пролетерскей удерней бриґади „Раде Кончар”, ясне же наисце єст надосц причини же би ше  ю паметало и о нєй, як о позарядовей особи, написало голєм єдну кнїжку.

ЗАБУЦА НЄТ – ПАМЕТАНЄ ВИЧНЕ

Владимир Балащак, ґлумец  и предсидатель „Дружтва Руснацох” зоз Сримскей Митровици вецей як два децениї  бул осамени борец у борби очувац паметанє на мено и дїло Ирини Колесаровей, як ю по руски паметали у валалє єй оца, Беркасове. Зачувал єй особну архиву, у чим му помогла Мира Шувар, Иринова приятелька. За тоти вецей як двацец роки зазначел и розгварки зоз  велїма єй колеґинями и колеґами, або их замодлєл же би то сами зробели праве за кнїжку котра на концу и видрукована тих дньох.

 – Ирина Колесар, людски цепла, позарядова, нєпоштредна и харизматична,  вибудовала нєрозлучуюце и  вичне приятельство зоз почитователями филма и театру. Вона була поток прекрасних тонох и емоцийох, и кед нам ше уж видзело же можебуц будзе забута, спреведли зме ше – гвари Владимир Балащак, пририхтовач кнїжки о Ирини Колесар.

– Єй колеґове и колеґинї, тим котри робели на кнїжки, я котри сом децениями, у чежких часох за културу, зберал шицко цо ма вязи зоз роботу и животом Ирини Колесар, шицки вєдно зме потвердзели же забуца нєт и же  здогадованє вичне. Кнїжка о нєй злучує прешлосц и терашньосц, бо иншак анї нє може буц, а анї  нє швечи – гварел Балащак.

„Ошмих полцоровей фиґурини” мале доприношенє  ґу почитованю Ирини Колесар котре вона, без сумнї, заслужела. Тото почитованє указала нє лєм   руска заєднїца, ґу котрей по народзеню припада, алє и шицки други котри на рижни способи потримали тот проєкт. Кнїжка троязична, понеже тексти у нєй так друковани як их авторе писали: по сербски, горватски и руски. Пририхтовач Балащак и редакторка виданя  Ирина Гарди Ковачевич мали нє лєгки  задаток вибрац фотоґрафиї, документи, писемка и тексти зоз новинох  и зложиц  до єдней цалосци.

Ирина Гарди Ковачевич

– Велька була спокуса лапиц ше до тей роботи, материяли рижнородни, жридла нєдоступни, а амбициї прерастали нашо способносци. Голєм зме так чувствовали. Кнїжка нє може буц моноґрафия, бо у нєй нє шицко цо релевантне за  животну и професийну биоґрафию. То муши зробиц єден други тим. Наприклад, виглєдовац у тонскей архиви Радио Беоґраду, та хто зна ище хторих радио станїцох бо знаме, цо у виявох даєдних анкетованих и видно, вона вельо радио драми знїмала. Нє маме анї єдну критику зоз представох у котрих участвовала, а лоґичне предпоставиц же у новинох кажда представа таких значних театерских хижох як Горватски народни театер, Югославянски драмски театер, та и други, голєм премиєри, и у других театрох у хторих ше завйовала, а окреме представи на Дубровацких лєтних бавискох, були приказани у новинох, и на радию. Ми лєм одкруцели тоту швицацу пантлїку на котрей записани живот и дїло велькей ґлумици – гвари редакторка виданя Ирина Гарди Ковачевич.

ПОТРИМОВКА ЗОЗ ШИЦКИХ БОКОХ

 Проєкт „Ирена Колесар – парадиґма правдивей уметносци” ше одвивал у зложених условийох. Вон достал потримовку зоз вецей жридлох. Буджетски фонд за национали меншини дал потримовку,  општинска управа Сримскей Митровици, Покраїнски секретарият за образованє, предписаня, управу и национални меншини, Завод за културу войводянских Руснацох, Национални совит рускей националней меншини, Руска редакция РТ Войводини. Финансийна потримовка обезпечована „на рати”, та по конєц нє було сиґурне же чи ше уда направиц кїжку по високих  естетских, професийних и технїчних стандардох. А  проєктни тим ше дал на то же за Колєсарову муши буц найлєпше цо мож. 

Зочело ше и з проблемом на котри ше нє могло уплївовац – то пандемия  вируса Ковид-19, котра  спомалшела, або и зопарла плани проєктного тима у динамики отримованя  промоцийох зоз присутну публику.

Єлена Перкович

Же би ше на достоїнствени способ означело 95-рочнїцу од народзеня Ирени Колесар  и  законченє  кнїжки, своєфайтову промоцию оможлївела Руска редакция РТВ котра дала  вельку лоґистичну помоц  у  креїрованю промоциї проєкта, односно кнїжки „Ошмих порцоловей фиґурини”.  У  єдногодзиновей емисиї емитовани и окремни видео запис авторки Олґи  Карлаварис: „У здогадованю”, у котрим хасновани и архивски знїмки Владимира Кирди. Тиж у емисиї були пригодни вияви Светлани Бойкович и Бранки Петрич, уж тераз ридких живих колеґиньох Ирини Колесар, котри обезпечели  Ирина Гарди Ковачевич и Златко Рамач.

– Тераз кед уж шицко закончене и мож спатриц тот творительни рок за нами, помали починаме буц свидоми цо зме шицки вєдно поробели. Проєкт  бул нєзвичайни, бо го у партнерстве робели два териториялно роздвоєни здруженя, пенєж ше обезпечовало з рижних бокох, нє знало ше чи одобрени средства  буду и реализовани, з оглядом на чежку ситуацию пре корону. Алє тим нє одуставал. Мнє, як координаторки проєкта ясне же зме нє лєм зачували паметанє на Ирену Колесар, алє и часц историї  югославянского културного простору и верим же з тей кнїжки и други то так зрозумя – гварела координаторка проєкту Єлена Перкович.

У  тиму проєкта участвовали Владимир Балащак, Мартица Тамаш, Ирина Гарди Ковачевич, Гелена Медєши, Блаженка Хома Цветкович, Мария Ковачевич,  Желимир Тот, Даниєл Пап, Єлена Перкович, Олґа Карлаварис.

ФИНАНСИЙНЕ ДОПРИНОШЕНЄ ДАЛИ

Найвекше нєсподзиванє за проєктни тим була потримовка поєдинцох. Свойо особне  финансийне доприношенє дали ИН ВЕТ ДОО  Мирослав Бесерминї  зоз  Сримскей Митровици, кнїжкарня БУК БАР Александри Кртинич зоз Сримскей Митровици,  Борислав Црноєвич зоз Сримских Карловцох, Мирослав и Бранислава Балащак зоз Сримскей Митровици, Слободан Рибич зоз Сримскей Митровици, Любица Лендєр зоз Руского Керестура и Вуков Марица зоз Суботишта.

ОРДЕНИ ЗА УЧАСТВОВАНЄ У НОВ

Явносци, окреме терашнєй, мало познате же Ирина Колесар за свойо воєни и мирнодопски доприношеня концом новембра 1949. року зоз ришеньом Президиюма Народней скупштини ФНРЮ, а спрам Закону о орденох и медальох, на предклад команданта Оружийних моцох ФНРЮ, одликована зоз Орденом за храбросц  и истого дня є одликована зоз Орденом заслугох за народ III  шора.  

(Опатрене 45 раз, нєшка 1)