Патканї

автор мирон джуня 28. юний 2019

У априлским чишлє Националней ґеоґрафиї статя о феномену патканьох виводзи у антрфилеу єдначину; кельо ми (людзе) правиме шмеца – тельо ше пропорцийно патканї у швеце коца/множа.

Читам, та думам, як би поведли – же кельо тот факт применлїви як метафора на нєматериялни феномени доокола нас. Односно, тераз кед тото цо дакеди, у держави у котрей ше векшина нас, сениорох понародзовала, плацело порцию на ШУНД, тераз ше тото исте, лєм ище турбо наглашенше, найлеґитимнєйше форсира зоз найвисших медийних и политичних инстанцох.

Най поєдноставим; феномен „треш геройства” приклад освидоменей младежи у наших штредкох дзе ше волонтерски удатно ришує проблем заґадзеня животного штредку, односно шмеца у своїм буквалним значеню. У пренєшеним, то би могла буц акция тиж так младей челєдзи цо сом ю замерковал кедиш на штред Княз Михаловей, кед зберали од преходнїкох подписи процив реалити програмох. Крашнє, за приклад, та гоч су лєм можебуц капка у морю.

Старши ше напевно здогадую филма „Будзенє патканьох” горватского синеасту Крсту Папича, хтори свойофайтова алеґория на наставанє фашизма „во время оно”. Роздумуєм же кельо сучасни млади цо провадза концерти з нагоди Дня побиди над фашизмом на площох наших варошох капираю основну идею котру сама манифестация ноши. Верим же векша часц ма основне знанє з историї о 9-им маю 1945-ого. Медзитим, препознац суптилни перфидни механїзм естаблишмента знали потераз запровадзиц у яким-таким смислу лєм панкере з острова, як реакция на политику Марґарет Тачер. У нас (пиятооктоберски) „дзеци револуциї” давно жедла иста, як зли Кронос свойо дзеци.

Дацо сом (уж) писал о масовней психози през дияґностификовани Стокголмски синдром. Покля ше нє трафи кореньове, системске ришенє (за яке боїм ше, нєт моци знука, а дзеки звонка) – „шмеце” з котрим ше навелько засипує гражданство, предлужи множиц „патканьох” и дриляц дружтво до вше векшей нєбезпеки.

Спомнути младежски акциї з початку текста сом навед як приклад цо звичайни смертельнїк може поробиц у такей єдней кафкиянско/орвеловскей ситуациї; робиц по власней совисци, по принципу „твойо го.но – твоя одвичательносц!” Од того ше почина.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 119 раз, нєшка 1)