Перша наша наукова и литературна трибина (ПДФ верзия за знїманє))

автор м. м. цап 4. юний 2021

Идея о видаваню часописа за литературу и културу на руским язику (ту можеце зняц перше число Шветлосци у пдф формату) зявела ше вєдно з идею о видаваню тижньових новинох и видавательней дїялносци, ище у давним повойновим периодзе, безпостредно после ошлєбодзеня. После длугшого инсистованя при власцох же би ше видавало часопис, 1950. року достата потримовка, а перше число „Шветлосци” зявело ше два роки познєйше, 1952. року. За одвичательного редактора бул меновани Дюра Варґа.

У „Предходним слове” першого числа, котри подписала Редакция, медзи иншим, писало: „Порушованє видаваня и виход першого числа литерарно-културного часописа ,Шветлосц’ на нашей бешеди одражує нове одскоченє у културним розвиваню нашого народа у социялистичней Югославиї. Порушованє нашого часописа потвердзує же обставини под котрима ше наша културно-просвитна дїялносц розвивала на тельо квалитативно полєпшани же шмело мож твердзиц, же и видаванє того часописа пришло як резултат того квалитативного полєпшаня културней дїялносци – литерарней творчосци у нашим народзе. (…) Попри литерарних творох у нашим часопише буду ше друковац роботи з нашей сучасней културней проблематики, як и роботи з нашей загальней исторично-културней прешлосци и окреме з прешлосци каждого валала. Розумлїве же часопис будзе упознавац наших людзох з културним розвитком и литерарну творчосцу других народох нашого отечества.”

О важносци и значеню порушованя часописа „Шветлосц” за наш културни и литературни живот на початку пейдзешатих рокох писали вецей авторе и з рижних нагодох, а єдно заєднїцке шицким: „Шветлосц” настала у рокох кед уж наросли потреби нашей народносци за всестраним културним розвойом, алє вона источасно була и одраженє реалного кадрового потенцияла Руснацох и єдина наша трибина тей файти дзе могла жиц сучасна литературна творчосц.

Текст Дюри Варґи „Кратки исторични препатрунок кнїжовней творчосци у нашим народзе”, з котрим источасно и почина перше число, представя перше повойнове пробованє створиц кратку литературно-историйну синтезу нашей литературней творчосци од єй початкох по найновши часи, уключуюци и повойнови период. Гоч статя преважно дескриптивного характера, без глїбинскей анализи текстох, вона як перша одбавела свою улогу и указала нє лєм на потенциял з яким наша уметнїцка литература розполага, алє и у котрим напряме по думаню автора треба же би ишла. Шицко начишлєне одноши ше и на други текст Дюри Варґи, котри нє случайно обявени у истим чишлє „Шветлосци”, а ма наслов „Перша кнїжка на нашим язику” и бешедує о Идилским венцу „З мойого валала” Гавриїла Костельника.

Треци текст у часопису з тей обласци, то текст Василя Мудрого „Тарас Шевченко – вельки поета-демократ”. Його дополнює портрет українского поети, автора Йовґена Кочиша, обявени на перших бокох часописа, цо препознатлїва символика з котру ше „Шветлосц” будзе метафорично идентификовац слїдующи три роки.

Шицки три тексти, мож повесц, програмного характера и одражую напрям и концепцию часописа, котрих ше Редакция будзе притримовац за цали час його виходзеня, т. є. до 1954. року, кед перша „Шветлосц” насилно загашена.

Оценююци повойнови период у розвою нашей литератури, история литератури констатує же после ошлєбодзеня велька часц югославянскей литератури ма социялно-педаґоґийну функцию и же у тедишнїм чаше були актуални идеї социялистичного реализма, та же, согласно тому, и руска литература у Югославиї у тих повойнових рокох дзелї статус и функцию других югославянских литературох. З тим у вязи, гвари ше же социялна литература при Руснацох, окреме приповедка, останє маґистрални цек аж по початок седемдзешатих рокох, а же ше на ню опера и з нєй вираста и поезия руралистичней структури. Бул то час кед пановала комунистична идеолоґия, котрей ше теди повиновали и нови чолнїки у културним живоце Руснацох, а рефлекс тей идеолоґиї у добрей мири ше одражел и на концепцию и змисти у часопису „Шветлосц” у першим периодзе його виходзеня.

У маниру спомнутей доктрини, у першим чишлє „Шветлосци” зявели ше вецей поетични и прозни тексти, углавним новей ґенерациї руских писательох: Микола Скубан „Пред штреляньом”, „У приятеля”, Мирон Будински „Жима и тащок”, „Жима и слунко”, „Шнїг”, Микола Кочиш „Бешеда зос Тису”, Василь Мудри „Товаришки”, „Поля радосци”, Оскар Кочиш „На правей драги”, Янко Папбиркаш „Там, на гори”, Дюра Латяк „Нялкош”, Штефан Чакан „Хлїста и кертица”, „Цо бешедую рошлїни о себе”, „Кого кельо споминаю по шмерци”, Ксения Стрибер „Ґовля и жаба” и Янко Сабадош „На угору”.

Од старших писательох, котри свою поетику витворели медзи двома войнами, ту лєм три мена: Михайло Ковач „Ой, ви витри”, Янко Фейса „Ещи себе єдну писню зашпивам” и Евґений М. Кочиш „Перши шнїг”.

На концу, же би опис першого числа бул комплетни, треба повесц же у часопису єст ище два малюнки (попри спомнутого портрета Тараса Шевченка): Мирон Будински „Портрет старого дїда” и Йовґен Чакан „Природа”.

А найважнєйши податок, котри нєшка аж нєстварно випатра, находзи ше на концу часописа: перше число „Шветлосци” видруковане у 1 300 прикладнїкох (тираж нєшкайшей „Шветлосци” 250 прикладнїки)!

Под час цалого свойого седемдеценийного живота „Шветлосц” була жвератко литератури, култури, уметносци, науки, та и дружтвеного живота Руснацох, цо було условене зоз часовима етапами през яки часопис преходзел. „Шветлосц” була и остала єдна з найзначнєйших трибинох и порушовачох литературного, уметнїцкого, та и наукового живота при Руснацох, цо єй императивно наклада нє лєм затримац континуитет виходзеня, алє и надалєй буц активно присутна у културним и науковим живоце Руснацох на тих просторох як и до тераз.

 

(Опатрене 78 раз, нєшка 1)