По мацеринским нас препознаю

автор блажена хома-цветкович 12. марец 2019

Рок за роком, уж 20 роки, одкеди Ґенерална скупштина УНЕСКО-а преглашела 21. фебруар за Дзень мацеринского язика, кед ше у швеце у рижних иституцийох, а найвецей у школох, означує тот важни дзень. То и памятка на студентох у Даки, у Банґладешу, хтори 1952. року дали свойо животи у протестох прето же влада їх мацерински язик нє преглашела як официйни.

Нєшка ше гинє пре инше, пре „гири”, доказованя и таке цо вшелїяк „нє значи живот”, а пре язик… даяка окремна борба за ньго нїкому нє на розуме. Алє, нє мушиме „гинуц”, бо дзбанє и старанє о язику гевтих хтори наисце знаю цо значи зачувац свой мацерински язик, як и тих хтори го преучую и стараю ше о його вредносцох, то тиж, могло би повесц, єдна файта борби у хторей ше чежко одбранїц од рижних такв. язичних „нєприятельох”.

Мацерински язик церпи вшелїяки пременки. Алє прето зме ту же бизме го бранєли, старали ше о його чистоти и пробовали очувац тото цо нам охабели нашо предки. Ту зме же бизме ше закладали процив каждого насилства над нїм, бо шицко цо з вонка и превершено до ньго уходзи нєприродне и штучне, и  губи його квалитет. Старанє о мацеринским язику то єден од способох доказованя свидомосци културней елити єдного народу о власним идентитету. Прейґ нього ше людзе препознаю и пренайду. Прейґ язика формуєме сами себе, у першим шоре нашо нукашнї, духовни вредносци. По мацеринским язику треба же би нас други препознали, так як цо наших препознавали у прешлосци, а будуци поколєня би требало у будучносци. Аж кед ше найдземе у ситуациї же на другим язику треба виражиц думки и чувства, постава нам ясне же яке ше  богатство у мацеринским язику криє и яки зме „худобни” кед то нє робиме на власним язику, бо нєт красше як бешедовац на своїм язику. Чловек без нього як нєми слуп у прецеку живота. Без нього забува хто є, и цо ноши глїбоко у себе…. Виглєдованя коґнитивних психолоґох зоз Универзитета Декарт у Паризу гваря же беби уж у першим року живота розликую гласи мацеринского язика од других язикох и швидко прилапюю ґраматични формули свойого мацеринского язика, швидко ше розвиваю линґвисични схопносци дзецка цо значи же мацерински язик отвера драгу ґу спознаваню швета.

И нас, одроснутих, язик унапрямує и водзи на нашей драги иснованя, кед го чуваме, чуваме и традицию, и прешлосц, вец зме годни мац и будучносц. Нє шмеме го лєм так занєдзбац! Нє шмеме ше лєм так одрекац словох пре даяки жарґони з улїчки, цудзи слова, и койяки фрази без смисла цо губя наш язик. Бо, будзме щири, цо мацерински язик кед нє ма свойо жридло и кед є нє ориґинални?

Язик барз лєгко може и вимрец, кед вимру гевти тих цо на нїм знали бешедовац, а може и нєстац кед тоти цо им мацерински руски почню хасновац други. Єден язик може знїщиц други. Загрожени є теди кед ше на нїм нє будзе учиц у школох и кед ше го нє будзе преношиц на младши ґенерациї. … Школи треба же би були розсаднїк писменосци, а любов ґу язику треба розвивац каждодньово. Прето, нє забудзме чувац мацерински язик.

(Опатрене 65 раз, нєшка 1)