По учительскей драги

автор а. балатинац 7. марец 2022

Ведрана Кетелеш єдна з тих цо одмалючка знала цо би любела робиц єдного дня. И прето у єй живоце нє було нєсподзиваня. У Вуковаре одросла, там ше и школовала, полюбела свой фах, алє нє могла знац же будзе робиц вельо далєй од родного краю. 

Но, рушме од вчасних рокох нашей младей собешеднїци хторе почало ту, такой за Дунайом.

– Мала сом прекрасне дзецинство, мойо родичи були креативни и знаходлїви, та нам двор бул полни з рижнима бависками и направами. Були ту тобоґани, колїмбачки, кош за кошарку, ґоли за фодбал, мини картинґ, базен… Мали зме вельки двор и праве пре шицко тото, вше бул преполни з дзецми. Здогадуєм ше же вше предвечаром родичи моїх пайташох з капурки скричали мено свойого дзецка, та ше так двор у нашим обисцу помали пражнєл. Остали ми и приятельства ище з тих часох, хтори тирваю и нєшка.  Пайташ Деян нєшка жиє у Осєку и роби у єдним информатичним подприємстве як програмер, та кед приходзим до Вуковару и кед маме часу, обовязно ше стретнєме, побешедуєме…  А моя найлєпша пайташка зоз стреднєй школи була Мария Маґоч, хтора нєшка жиє на Флориди и барз є успишна у будовательней индустриї. З ню сом тиж у контакту и можем повесц же обидвойо означели мойо дзецинство у найлєпшим можлївим смислу – гвари Ведрана, и цеши ше же тоти приятельства вецейдеценийни.

КЛАСНА НАСТАВА И ИНФОРМАТИКА

Основну школу закончела у Вуковаре у дакедишнєй Штвартей основней школи (нєшкайша Николи Андрича), а потим ше уписала до Ґимназиї, бо гвари, одмалючка знала же будзе учителька.

– Часи основношколского образованя, нажаль, пре воєни обставини у тедишнїх часох у Вуковаре, нє були єдноставни и нє остали ми у найкрасших памяткох. З другого боку, мам красни здогадованя вязани за учительох и звонканаставни активносци у хторих сом була уключена. Дословно сом була у школи од рана до вечара. Но, наймилша часц школованя бул ми факултет, бо ше витворел мой сон – приповеда Ведрана.

– На Факултету Юря Добрили сом ше уписала на напрям – класна настава з главним предметом информатики. Испити сом давала поряднє, а на пиятим року сом ше приявела на проєкт черанки студентох Erasmus. Єден семестер сом мала нагоду студирац у Марибору и то було прекрасне искуство. Дружела сом ше зоз студентами зоз Македониї, Чарней Гори, Турскей, Французкей, Шпаниї. Научела сом вельо о школству и методики  школох у Словениї, а дипломовала сом 2015. року дзе ми дипломска робота була вязана за информатику.

На роботним месце

ЄДЕН ДЗЕНЬ У КАЛЕНДАРЕ

Кед бешедуєме о роботним дню учительки класней настави и информатики, тото цо найинтересантнєйше у тей роботи, Кетелешова гвари же то кажди нови дзень хтори нїґда нє исти.

Робим у Водняну, малим месце нєдалєко од Пули, и треба ми коло 20 минути по роботу. Кед сцигнєм, перше пойдзем до зборнїци, часто попиєм ище єдну кафу од рана, а то так, учителє познати по зависносци од того цеплого напою шмишка ше и предлужує о роботи.

Одходзим по школярох, уходзиме до информатичного кабинету, уключуєм „мудру таблу”, компютер и помали почина наставa.

Накадзи после настави сцигнєм дому, любим ше прешейтац по природи же бим розбистрела главу. Учителє под час роботного дня приноша велї одлуки, а то нєраз чловека вичерпа… Вечар ми остава за виправянє задаткох и пририхтованє за идуци роботни дзень. И так, ниа, випатра єден роботни дзень учительки класней настави и информатики – з ошмихом, алє и любову спрам своєй роботи приповеда Ведрана, задовольна зоз тим кед видзи як дзеци рошню, напредую и поставаю успишни людзе.

ЧАС ЗА СЕБЕ

Ведрана и Дален

Шлєбодни час барз почитуєм и намагам ше вихасновац го на найлєпши можлїви способ. Любим длуги шпацираня у природи, а мам и малу заградку хтору любим ушорйовац. Читам кнїжки и нормално, малюєм. Пред даскельома мешацами преселєли зме ше зоз супругом до малого места блїзко при Пули хторе ше вола Мунтич. Там зме одлучели „пущиц коренї”, бо Пула влєце барз полна з туристами, а ми любиме мир и природу. У Мунтичу и археолоґийне находзиско хторе ше вола Незакций, a то мойо наймилше место. По тамаль єст єдна прекрасна била дражка хтору окружую поля, лєси и маслиново древа. Наймилша часц дня ми праве одход по тото место.

А Пула прекрасни варош з богату историю и културу. Пулянє аж и франтую же дзе ґод у тим месце закопеш до жеми, пренайдеш дацо вредне. У Пули любим места як цо Форум, Каштел и Ройц. З Каштелу, дзе ше находзи поморски музей, пресцера ше прекрасни попатрунок на морйо. На Форуму, Авґустов храм и ґалерия Цвайнер хтора источашнє и кафич и кеди ґод мам нагоду, любим там шеднуц, попиц кафу и припатрац ше на людзох хтори преходза. И Ройц, приповедка за себе. То комплекс старей касарнї, нєшка Дружтвени центер. То културне, дружтвене и уметнїцке штредзиско у Пули, огромни простор дзе змесцени ателєи, простори за проби, филмски студия, спортско-рекрацийни простор… Часто ше праве там отримую концерти и вистави приповеда Кетелешова.

ПРОГРАМОВАНЄ, РОБОТИКА И МАЛЬОВАНЄ

Попри роботи, Ведрана трима и роботнї за дзеци, як цо була роботня на лєтнєй школи програмованя и роботики за школярох класней настави у сотруднїцтве зоз Дружтвом информатичарох городу Пула. Волонтира кеди ґод може, а у младосци одходзела и на Подобово колониї КУД Руснацох Осиєк.

– И нєшка любим вжац щеточку до рукох и сцекнуц до швета фарбох. Найволїм мальовац зоз технїку акрил на платну – гвари вона  и нє  таї же окрем спомнутих любовох, барз люби присц до родного краю, Вуковару.

– Ту сом народзена и ту сом одросла, шерцо ми полне вше кед при приходу ище з автобуса збачим безконєчну ровнїну. Ту жиє моя фамелия. Приходзим даскельо раз рочнє, а за швета обовязно. Нєт лєпшого одпочивку як уживац у  фамелийним гнїзду гвари на концу Ведрана Кетелеш.

ПУЛА, СЛУЧАЙНОСЦ, ЧИ СУДЬБА

Можебуц то судьба, ошмихує ше Ведрана и приповеда як ше нашла у тим краю:

– Мой покойни дїдо, Петро Кетелеш народзени у Петровцох, оженєл ше з мою бабу Верунку, а народзели ше им троме синове: Синишa, Желькo и Янкo. Мой оцец Желько ше oженєл зоз Ану народзену Хреп, а я ше народзела 1989. року у Вуковаре. Мам тиж и брата Дамира – приповеда Ведрана о своїх кореньох, о своєй фамелиї и предлужує же дїдо Петро воєни рок служел у морнарици у Пули.

– Часто знам повесц же сом предлужела по його драги, лєм у другим фаху. Барз сом любела дїда, можебуц ми прето и тот варош таки мили – гвари вона.

Ведрана зоз братом и родичами

 ЛЮБИ ЗНАЦ  О СВОЇХ

Ведрана поряднє провадзи дружтвени мрежи и тото цо ше обявює и пише о Руснацох. Вона тиж порядне достава Нову думку и Венчик. Гвари же би любела буц уключена до културного дружтва як теди док була млада, алє ю живот у тей хвильки одведол инкадзи. А як то живот зна поводзиц, нїґда нє мож знац…

(Опатрене 145 раз, нєшка 1)