Преглашенє Епархиї святого Миколая у Руским Керестуре

автор о. др Яков Кулич 3. юний 2019

На швето святого отца Миколaя, 6. децембра 2018. року, було обявене же святи оцец папа Франциско обявел же подзвигує дотерашнї Апостолски еґзархат за грекокатолїкох у Сербиї на уровень Епархиї Святого Миколая у Руским Керестуре.

Зоз розпадованьом Югославиї на самостойни держави зявело ше питанє и подзелєня Крижевскей епархиї, чийо вирни ше находзели у новонастатих державох.

Вирни у Горватскей и у Босни и Герцеґовини остали под юрисдикцию Крижевского владичества. За вирних у Македониї 2001. року бул створени Апостолски еґзархат.

За вирних у Сербиї 28. августа 2003. року папа обявел декрет же оснує у Сербиї и Чарней Гори Апостолски еґзархат зоз шедзиском у Руским Керестуре. За першого еґзарха меновани владика кир Георгий Джуджар, а парохийна Церква Св. Миколая у Руским Керестуре постава Катедрални храм.

У Сербиї, як и у Македониї, после 15 рокох, 2018. року святи оцец приноши ришенє же дотерашнї Апостолски еґзархат подзвигнути на уровень Епархиї, а перши епарх меновани дотерашнї еґзарх владика кир Георгий Джуджар.

У новоствореней Епархиї маме коло 22 000 вирних восточного обярду, розподзелєних у 19 пархийох, хтори подзелєни на три деканати: Бачки деканат, Сримски деканат, Беоґрадско-банатски деканат.

Вирни у тей новей Епархиї походза зоз трох розличних зєдинєньох зоз Католїцку Церкву. То Руснаци зоз зєдинєня 1646. року у Ужгороду (Закарпатска обласц України), Українци зоз зєдинєня 1595–96. року, у Брест Литовску (Україна) и Румунє зоз зєдинєня 1721. року у Фагарасу (Румуния). Тоти шицки вирни з тих трох зєдинєньох рижнородних националносцох, у тедишнєй Югославиї, од 1924. року були под юрисдикцию Крижевского владичества аж до снованя 2001. року Македонского еґзархата.

Мено еґзарх походзи зоз греческого слова „egzarhos” – намиснїк, або администратор котри управя зоз еґзархию, або у свойо мено, або у мено того хто го меновал (Законїк канонох восточних Церквох, канон 312).

Наш Еґзархат ношел мено „апостолски еґзархат” прето же му дата церковна власц од Апостолского пристола на одредзеней териториї, а нє од патриярха, або од митрополита. Зато ноши мено Апостолски еґзархат.

Епархия походзи зоз греческого слова „eparhia”, цо у латинскей церкви означує диєцезу (лат. dioecesis). На Заходзе у церковней терминолоґиї прилапени термин „диєцеза”, а на Востоку тот исти термин „епархия” означує церковну власц на одредзеней териториї.

На концу маме питанє и заключенє же зоз якима критериями Святи пристол одлучел дац тото подзвигнуце еґзархата на епархию. Нє патрело ше на материялни, економски розвой, анї на будову вельких церквох, катедралох, анї на материялни розвой вирних.

На першим месце у тим случаю Апостолски пристол бул думаня же як еґзарх розвивал Церковно-духовни живот, а окреме бриґу „бенеанимарум” як духовне добро вирних. Маюци тото у оглядзе, вон ше одлучел на тото дїло.

Дзекуюци окремному закладаню и духовней роботи еґзарха, маме тото подзвигнуце.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 112 раз, нєшка 1)