Пре ньго „Червена ружа” далєко пахла

автор М. АФИЧ 18. октобер 2015

Чловек хтори вєдно з другима вельо допринєсол же би ше глас о „Ружи” далєко ширел, то вшелїяк и єден з тедишнього тиму длугорочних орґанизаторох фестивала – Емил Гудак, економиста з Руского Керестура, нєшка уж пензионер. 

Пририхтованя за ювилейни Фестивал рускей култури – 55. „Червену ружу”, тих дньох и урядово почали, а од законченя прешлого, присутна и медийна полемика о єй концепциї, змистох.., а шицко прето же би „Ружа” пробовала врациц свою дакедишню славу як у самим Руским Керестуре так  и ширше.

Скоро 40 роки Емил бул цесно вязани, як за тот наш фестивал так и за керестурски Дом култури, дзе од вчасней младосци бул уключени до його руководзацих целох.  Бул член, предсидатель и подпредсидатель Управного одбору. Кед „Ружа” преросла до фестивалу, уключел ше и до єй орґанизациї, а найбаржей по питаню обезпечованя пенєжу за єй отримованє. Старал ше и о приходу госцох, о їх змесценю и пребуваню…

– До „Ружи” сом ше случайно уключел на самих єй початкох кед ище була лєм младежски забавни вечар, давного 1962. року. Теди зме як млади побрани зоз супругу, були у публики, та вицагнути наш карсцель, т. є. особа хтора на нїм шедзела, за члена жирия. Понеже ми фах бул економия, о даскельо роки,  сом ше анґажовал до финансийней часци Фестивалу  – памета Емил   и гвари же були таки  часи же ше у валалє до култури, та и спорту анґажовало цо вецей людзох з рижних фахох же би ше спомнути обласци цо баржей розвивало.

– Я ше дзечнє прилапел того и давал сом шицки сили же би ше о нас, Руснацох, о Керестуре, о нашей култури и прейґ „Червеней ружи” цо далєй чуло – предлужує наш собешеднїк.

ПРИВРЕДА МАЛА КЛЮЧНУ УЛОГУ

Як познате, тедишнї часи були цалком иншаки, насампредз було вецей пенєжи за шицко, та и за културу. Гоч держава участвовала у финансованю манифестацийох, вше баржей ше до того уключовало привреду. Як то випатрало коло нашей „Червеней ружи”, Гудак шведочи.

– Закладал сом ше же бизме мали вельо спонзорох, и нє можем повесц, досц добре ми ишло. Року 1969. зме пришли на идею зробиц даяку позитивну пропаґанду о нашим фестивалу, нєшка би ше то поведло – маркетинґ. Теди зме видали першу кнїжочку о „Червеней ружи”, о єй розвою и финансийних планох. На то нас прицискала и сама держава хтора теди финансовала коло 30% трошкох,  а 70, та  и вецей, зме  сами  обезпечовали од спонзорства. Я теди бул заняти у Цукровнї у Червинки, мал сом добри дїловни контакти и познанства, та сом их вихасновал и за обезпечованє спонзорох за „Ружу”. Любел сом ше хвалїц зоз нашу културу и просвиту, бешедовац  о  тим же зме малочислени, а вельо зоз себе видаваме и твориме. То други знали ценїц и дзечнє нам помагали – памета Гудак.

По його словох „Червену ружу” спонзоровали числени подприємства зоз цалей Войводини, поготов вельки фабрики зоз кулскей, вербаскей општини, з Нового Саду, алє и зоз других крайох жеми, зоз Крижевцох у Горватскей, зоз Любляни у Словениї…

– Як у резерви вше зме мали и наш керестурски Комбинат хтори тиж вельо помагал, но, дзечнє ше уключовали и банки, осиґуруюци дружтва и державни подприємства. Каждого року зме обезпечовали и другого главного спонзора-покровителя,  хтори мал цо векши угляд у держави, и вон мушел наступиц зоз вельо векшу пенєжну часцу у Фестивалу. Патрели зме мац и представителя главного спонзора, а тиж и дакого зоз политики.  Думам же так и нєшка, бо без того нє идзе – толкує Емил.

По його прераховйованьох за три децениї од початку седемдзешатих по 2000. рок, за Фестивал обезпечене коло 700 000 марки. Як гвари, таки вельке одволованє спонзорох було сиґурно и дзекуюци отримованю контактох и вязох з нїма през цали рок, кед ше патрело шицким подзековац за помоц. Шицко то допринєсло же би „Ружа” росла и вше далєй пахла, як гвари наш собешеднїк.

Hudak privituje hoscoh 1974

СОТРУДНЇЦТВО ЗОЗ АНСАМБЛАМИ З ИНОЖЕМСТВА

Єдна з вельких заслугох Емила Гудака и людзох з котрима у тот час водзел наш найстарши Фестивал, то и уключованє до його програми госцуюцих ансамблох з иножемства. Вони подзвигли квалитет програми и отворели драгу за госцованя и нашим Културно-уметнїцким дружтвом. Пан Гудак ше и у тей часци найбаржей старал о финансованю тих подняцох, алє и о змесценю госцуюцих ансамблох котри насампредз приходзели зоз Совєтского союзу, а  вец и зоз Чехословацкей. То нє вше було лєгко, бо у валалє нє було таки капацитети, та госци пребували у околних городох. Ту оставали тидзень або два,  та им требало обезпечиц наступи и у других местох. Ґу тому, политично нє було подобне же би Руси були змесцени у валалє…

– Треба знац же теди були политично-чувствительни часи у одношеньох нашей держави зоз Совєтским союзом. Прето сом, як предсидатель Орґанизацийного одбору „Ружи” мал велї нєприємносци зоз державну безпечносцу. Нащивйовали ме и у обисцу, и на роботи. Но, там сом мал потримовку барз добрих колеґох хтори ме заступали и нє дали на мнє у нєоснованих обвинох – памета Гудак. Спомнул нам и єдну нєприємносц кед уж на фестивалу бул поволани на информативну бешеду, же прецо нє виложена Титова слика. Було вельки прициски, но, и попри шицких проблемох и чежкосцох наш собешеднїк поцешени:

– Понеже ше барз мерковало же би бул реципроцитет у госцованьох, теди зме, практично, отворели драгу и керестурскому Дому култури за перши госцованя у України и Чехословацкей, а познєйше прейґ нього почали одходзиц и други нашо Дружтва. Мило ми же то остало аж по нєшка.

ЧИ КВАЛИТЕТ, ЧИ КВАНТИТЕТ?

– „Ружа” з часом росла, пущала и нови ластари, а з нєй настали и „Пупче” и „Струни шерца” и „Керестурияда”,  вистави, науково симпозиюми и видавательство. Єден час зме пришли на идею и розвивали и „Мали ружи” же бизме розробели и места дзе жию Руснаци же би ше и вони цо лєпше могли пририхтац за шлїдуюцу „Ружу”. Но, була часто  присутна дилема же чи квалитету, чи квантитету, дац „желєнє шветло”.  Вельо  ше о тим  роздумовало, а видзим  же и нєшка тирва тота дилема.  Важне вше найсц штредок медзи квантитетом и квалитетом.

Велї „Ружово” коляї нєшка прежити, з нїх настали фестивали по наших местох, и я то ценїм и радуєм ше тому. Лєм ше ми дакус  нє пачи же ше ми як Керестур, у култури нє розвивали и нє пошли за тельо крочаї напредок, паралелно як  цо ше други места розрушали и предлужели з активносцами – гварел на концу Емил Гудак.

„РУЖУ”  ШЕ ТЕРАЗ, ЯҐДА, НЄ ДОСЦ ЗАЛЇВА

– Добре познате же нас, Руснацох, у добрей часци дакедишнєй Югославиї препознавали праве по „Ружи.” Най нє випаднє же я тераз анализуєм, я лєм шведок того цо сом робел, та знам же „Ружа” дакеди була така розквитнута, швижа, притульовала шицких, а тераз ми нєправо же страцела тоту актуалносц. Нє сцем нїкого увредзиц, алє бим любел кед би вецей раз и частейше були ошвицени облаки у Доме култури. „Ружу”  ше яґда тераз нє досц залїва. Но, маме велїх фаховцох хтори ту можу вельо допринєсц и зоз своїма орґанизаторскима способносцами, и треба их вихасновац нє лєм за роботу, алє же би дали свойо доприношенє и за наш Фестивал – прешвечени Емил Гудак.

Emil Hudak-organizator Ruzi 006

(Опатрене 171 раз, нєшка 1)