Професийни кухар у ексклузивним ресторану

автор м. зазуляк гарди
376 Опатрене

Борис Орос ше вишколовал за столара, а кед ше преселєл до Словацкей, пренашол ше у цалком другим ремеслу. Тераз роби як професийни кухар у єдним екслузивним ресторану, хтори бул преглашени и за найлєпши ресторан у Словацкей. Борис ужива у своєй роботи, учи од найлєпших и жада остац у тим ремеслу хторе нїґда нє виходзи з моди.

Зоз Руского Керестура до Братислави, до Словацкей, перше ше преселєл Борисов оцец, потим и мац, а вец и вон надумал же пойдзе за родичами, гоч у Сербиї започал студиї. 

– Оцова мац Словачка, та зме прето мали и вельо менєй конченя коло одходу. После штреднєй столарскей школи сом ше уписал на факултет, алє сом после двох рокох надумал пойсц до Словацкей, дзе ми уж були и родичи. Од початку сом у Братислави. Перши пол рока сом робел як столар, а понеже оцец робел як кухар, опитал ше ми чи нє пойдзем ґу ньому, бо знал же любим и знам вариц. Прилапел сом и, ниа, уж пейц и пол рока робим у кухнї як кухар – приповеда Борис.

ПЕРФЕКЦИОНИЗЕМ У РОБОТИ

Кед починал робиц у тим фаху, Борис гвари же му анї на розум нє пришло же закончи у єдним таким познатим комплексу. Слово о ексклузивним готелу и ресторану, хтори пред роком достал и награду за найлєпши ресторан у Словацкей, а його шеф преглашени за найлєпшого кухара.

– Место дзе робим вола ше Пезинок, находзи ше на двацец километри од Братислави. То готел у старовиковним замку, хтори ма и три ресторани. Тот стари замок ше розпадовал и ґаздове хтори го купели уложели барз вельку суму пенєжу же би го реновирали. Робим у ексклузивним ресторану и кед нєт шефа и його заменїка, вец я главни. Кед рано принєшу поживу, старам ше чи шицко сцигло, чи добри квалитет, преверюєм чи шицко порихтане, чи кухаре маю цо им треба, чи шицко поручене за ютре, а тиж так и варим. Нашо госци, най так повем, моцнєйши, елитни людзе, а порция за єдну особу нє кошта менєй як сто еври – гвари Орос. 

У ресторану у хторим Борис роби шицко муши буц на високим уровню, та так и шицки роботнїки муша буц вельки професионалци. Гоч вон нє закончел школу за кухара, дошол до тей позициї кед указал же зна и сце робиц.  

– Углавним сом самоуки, алє сом и од оца вельо научел. Преучовал сом, варел, а одкеди сом ту, наисце сом барз напредовал. Наш шеф познати кухар и чесц ми робиц з єдним таким фаховцом, од хторого можем вельо научиц. У кухнї у ексклузивним ресторану зме осмеро кухаре. Гей, дакеди випатра так як у филмох кед бегаме по кухнї як без глави, окреме кед даяке таке случованє як цо нєдавно бул Дзень залюбених, кед зме мали сто госцох. Шицко муши буц швиже. Нє понукаме морску рибу, бо ю нє маме швижу у Словацкей. Маме свойого домашнього рибара, месара, хтори роби лєм за нас, желєнява домашня… Наш шеф барз вельки перфекциониста, и кед ше му нє пачи як тото на танєру випатра, нє пуща го вонка – толкує Борис и додава же прето було „свашта”, та и йойчаня.

– Дакеди мушиме правиц шицко ознова кед шеф нєзадовольни. Наприклад, нєдавно сом порихтал шицко цо ми гварел, а понеже го вше поволам же би преконтроловал чи добре, гварел же у шоре. Шицко цо було мойо задлуженє порихтал сом за сто особи, алє ютредзень ше му цошка нє пачело, та сом ище раз мушел робиц свою часц – приповеда Борис о єдним своїм дожицу у кухнї.

МАЛИ ПОРЦИЇ ЗА УЖИТОК

Як наш собешеднїк гвари, людзе до того наисце ексклузивного ресторану, приходза насампредз пре ужиток. Сервира ше мали порциї, а барз ше водзи  рахунку о естетским випатрунку єдла на танєру.      

– Порциї мали, цо нам можебуц нєзвичайне, алє кед ше наручи предєдло, юшку, главне єдло и дезерт, мож ше наєсц. Гоч, гварим, людзе ту приходза найбаржей пре уживанє. Шеф нам укаже як сце же би випатрало єдло на танєру, а ми вец так декоруєме. Муши буц компактне, нє може буц шицкого наруцане. Муши буц точно єдно при другому, фарби треба же би ше складали, же би нє було анї вельо, анї мало. Нашо госци углавним любя єсц рибу и дзивину, як и цесто. Єден кухар рихта месо, єден предєдла, дезерти, а я углавним робим на прилогох, гоч дакеди кажде ма задлуженє направиц єдну цалу порцию. Келнер нас обвисцує цо кеди можеме почац рихтац, а док послужує госцох, вон им и толкує цо єдза. Ґу каждому єдзеню идзе иншаке вино. Праве пре таки ствари нє може гоч хто робиц тоту роботу. Шицко ту наисце на барз високим уровню. Робим од штвартку по нєдзелю, так як роби и тот ресторан. Там сом од рана до вечара, цали час на ногох – визначує на концу Борис, професийни кухар, хтори ужива у своїм фаху, та прето и на роботу вше идзе з дзеку. Єдного дня, док здобудзе ище вецей искуства, любел би дойсц до позициї шефа кухнї.

ДОМА СЛАБО ВАРИ

Гваря же ше у муляра валя мурик, ципелар ходзи у подартей ципели, та озда по тим нєписаним правилу и Борис дома барз мало вари.

– Щиро, нє сце ше ми, а и направим барз вельки хаос у кухнї, та ше ми нє скланя за собу, а на роботи мам тих хтори то поробя место мнє – припознава вон.  

ЛЄГКО ШЕ УКЛОПЕЛ

Борис гвари же ше без проблема прилагодзел на нови живот у новей держави, цо и нє нєзвичайне, понеже кажде хто го голєм дакус позна зна же є знаходлїви и дружелюбиви.

– Ту сом як дома. Нє мам проблем зоз язиком, бешедуєм добре по словацки, а научел сом го през бешеду, зоз медийох, на роботи… Кед у Братислави повем же сом Руснак, щиро, єдна од дзешец особох зна за нас. Ту єст и даскельо фамелиї зоз Руского Керестура зоз хторима ше дружим. Пред корону сом ходзел раз у двох-трох мешацох до Сербиї, вец два раз рочнє, а понеже тераз робим кажди викенд, нє ходзим вецей так часто – гвари Орос. 

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ