Робота зна душу виполнїц

автор л. кухар 14. фебруар 2021

Слово история мож преложиц як виглєдованє, або як знанє котре ше здобува з виглєдованьом. Велїм познате же тоту науку полюбела наша историчарка Любица Отичова котра през свой роботни вик, котри ище и нєшка тирва, зохабела вельо того фундаменталного, як  рускому народу, так и  ширшей заєднїци. 

Любица народзена у Дюрдьове, а свойо безбрижне дзецинство препровадзела, як вона гвари, у найкрасшей часци Дюрдьова, а то Коть.

– На тоту часц валала сом барз пишна и мило ми же сом дзецинство препровадзела у тей сказковитей часци валала з котрого паметам лєм найкрасши памятки котри занавше останю у моїм шерцу. Панорама жими и залядзеного Котя ми и далєй пред очми, алє и безбрижни и весели дзецински галайк дзецох зоз цалей тедишнєй улїци Максима Горкoго. Нїч менєй интересантни  були и лєдво дочекани лєта котри зме тиж так препровадзовали у истим краю. З єдним словом бим поведла же зме мали красне, здраве дзецинство и же зме на исти способ, подобнє и одрастали – приповеда Любица.

По законченей основней школи у Дюрдьове Любица свойо школованє предлужела у Новим Садзе у Ґимназиї „Моша Пияде”, а потим и на Филозофским факултету, котри успишно закончела и дипломовала 1984. року на Ґрупи за историю.

               ШИЦКО ПОРУШАЛА ИСТОРИЧАРКА У ҐИМНАЗИЇ

Коренї окремного одношеня ґу тей науки котра єй познєйше у живоце принєсла вельо доброго и отворела велї драги, настали ище у штредньошколских дньох. Чом праве история, а нє даєдна друга наука,  Любица о тим предлужує:

– Як и кажди школяр котри ше праве уписал до ґимназиї и крочел до нового и нєпознатого, а любопитлївого швета, нє знала сом у тей хвильки цо жадам робиц єдного дня. Медзитим, у другим року ми шицко було вельо яснєйше, а шицко пре мою професорку историї Катарину Перович. Вона була єдна феноменална жена и професорка котра на барз красни  интересантни и цикави способ знала пренєсц свойо богатне и обсяжне знанє на своїх школярох. То потвердзує и тот факт же аж и школяре котри нє любели историю, и котрим тот предмет бул лєм за „прежиц го”, при нєй  го полюбели. Мушим буц щира и повесц же ми ше єй методи у учальнї и єй способ викладаня на тельо попачели же сом их и сама применєла у чаше кед сом робела як наставнїца историї у Дюрдьове – гвари Любица.

Зоз отвераня вистави у Риєки 2008. року

БУДУЧНОСЦ БУЛА У МУЗЕЮ

Тото цо ше роби з любову, цо виполнює чловекову душу, односно робота за котру ше жиє, приноши вельки резултати и успихи, як цо принєсла и Любици. Вона през свой роботни вик зохабела, алє и надалєй зохабя, глїбоки шлїди.

– Добре позната присловка гвари „Нїґда ше нє зна прецо то добре”, та так и  я робела у школи як наставнїца, алє, заш лєм, думам же мойо праве щесце, моя робота и перспектива були индзей. У музею.

Моя перша робота була робота музейного педаґоґа, а пошвидко мойо зaнїманє було – кустос историчар. У тим чаше сом виглєдовала даскельо облаци зоз историї Войводини у 19. вику и першей децениї 20. вику. Теми котри ме  озда одвше интересовали и котри сом найвецей виглєдовала то история гражданского облєчива, културних дружтвох и здруженьох у Войводини, женского походзеня, як и їх културних и явних роботнїкох, славних особох и културного нашлїдства Руснацох у Войводини. Праве то и мойо Збирки зоз котрима ше окреме цешим и котри пришли як резултат моєй трицецпейцрочней роботи – приповеда Любица.

Кед бешеда о єй роботи важне спомнуц же вона 2012. року жительом Дюрдьова подаровала цошка барз значне и вельке, а то Каталоґ Рускей одлоги, чий главни и одвичательни редактор була праве Любица. Тот проєкт витворени у сотруднїцтве зоз Заводом за културу войводянских Руснацох, и то єй була велька помоц и потримовка же би ше шицко музеолоґийно обробело, же би ше диґитализовало значни предмети зоз прешлосци Руснацох котри ше чува у грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове.

– Жадала сом направиц дацо цо по теди нє могло видзиц у музейох, окреме нє у руских одлогох.  Сцела сом цошка цалком иншаке, цо останє вше актуалне и интересантне. Проєкт тирвал цали єден рок и то було 2011. року, а каталоґ вишол шлїдуюцого року з нагоди преславйованя Националного швета руснацох у Дюрдьове. Тото цо важне спомнуц то тото же кед робена диґитализация, односно музеолоґийне обрабянє цалей тей збирки, же були уключени млади людзе хтори теди були на початку своєй роботи, а то були Миряна Лакич, Владимир Гирйовати и Ваня Дула. Тройо млади людзе указовали вельки афинитет ґу тей роботи и прето сом барз щешлїва. Зоз тим проєктом зме жадали направиц идентификацию шицкого гевтого цо роками зберане, же бизме дзепоєдни предмети положели до музеолоґийних рамикох – з вельким задовольством  на тоту тему бешедує наша собешеднїца.

ПРЕЗЕНТАЦИЯ И ПУБЛИКОВАНЄ ЗБИРКОХ

У рамикох урядовей музейней дїялносци, окрем зазберованя, обробку и чуваню културного нашлїдства, Любица континуовано роби на єй презентациї и публикованю. О тим шведоча рижни статї обаявени у фахових часописох, каталоґи авторских и коавторских виставох и два моноґрафиї. Свою роботу Любица мала нагоду представиц и у дзепоєдниох местох у реґиону – Музей городу Риєки, Музей Славониї у Осєку, Музей у Пули, у Музею новей историї у Целю, Поморски музей у Котору…

– Мойо збирки рижнородни, та так у нїх мож пренайсц познати особи, културних и явних роботнїкох, руски скарб, гражданске облєчиво хторе забера вельку часц моєй збирки. То збирка котра ма барз вельо предмети, у хторей найвецей портретни фотоґрафиї, хлопске, женске и дзецинске облєчиво и модни деталї як цо то торбички, прикраски, калапчки… Видзим же людзох окреме интересує як ше дакеди отримовало бали, яке було справованє людзох у прешлосци, и я вец о тим любим писац. Ище єдна, мнє окреме мила збирка, то „Михайло Пупин”, з тим сом, мож повесц, заокружела надумане, з тим же сом видала моноґрафию под назву Михайло И. Пупин. Вона ми окреме мила прето же сом у тей кнїжки представела материял котри ше чува у музею, а то на даяки способ и моноґрафия и каталоґ предметох збирки котру музей ма. Мойо жаданє котре ми остало нєвиполнєне то же бим направела стаємну поставку у Идвору дзе вон народзени,  бо у тей хвильки поставка наисце подла и думам же єден таки  вельки чловек, таке нє заслужел. Я ше барз намагам виправиц тоту гришку – гвари на концу  Любица Отич.

ВАЛТРОВИЧ НАГРАДА

За виставу Войводянскому гражданству в стреч, як член авторского тиму, Любица достала вельке припознанє – награду Михайло Валтрович, за найлєпшу виставу у Сербиї, у 2007. року, а влонї, 2020. року, достала ище єдну Валтрович награду за виставу Испит узретосци – матура, од 19. вику по шейдзешати роки двацетого вику.

Додзельованє награди Михайло Валтрович 2020. року

(Опатрене 71 раз, нєшка 1)