#рускимедиїонлайн

автор анамария ранкович 10. новембер 2016

На мою вельку радосц пришол ознова час за рихтанє рейтешох з бундави, хтори, прето же зме у обисцу нє могли найсц новинку на хторей бизме осушели маґочки, порушали дебату коло диґиталней ери у медийох вообще, та и руских.

Кед ше зявел радио, предвидзовало ше же новини нєстаню, а потим иста приповедка повторена кед почал розвой телевизиї. Тераз интернет и диґитална револуция ознова грожа паперовей форми. Нагли розвой интернету и звекшане „сурфованє” нє случели ше так нєдавно, та прецо ше ознова порушує тоту приповедку? Слово о звекшаним розвою дружтвених платформох и ґенераторох змистох (як цо то Базфид и Фейсбук), дзе вше вецей людзе анї нє муша роздумовац о тим цо сцу читац, алє им ше, по тим цо „лайкую” автоматски понукаю змисти у сфери їх интересованя и можу такой реаґовац (положиц шерцо, нагнївани емотикон, коментаровац…) на кажди текст, цо класични медиї нє дошлєбодзую (окрем у контакт емисийох).

Єден зоз главних упечаткох Сайма кнїжкох у Беоґрадзе, на округлим столє „Вплїв интернету на друковани медиї”, хтори орґанизовал „Данас”, бул же преход на диґитални платформи нєминовни, бо то тренд хтори медиї муша випровадзиц кед сцу обстац. Кед слово о медийох вообще, то порушує велї питаня: пременки ушорйовацкей политики, квалитету веб новинарства, пременки у кадровей политики и велї други.

Дзе ту, медзитим, меншински медиї? Чи на справованя диґитализованого авдиториюма патриц як на шансу, чи их иґноровац?

Вельки проблем у тей тематики, зоз хторим ше зочую и реномовани шветово медиї, як цо то „Нюйорк Таймс”, та и домашнї як цо то „Политика”, то пренаходзенє ефикасного моделу функционованя и заробку, цо з менаджерского боку розумлїва бриґа з понеже традицийни медиї ище вше маю стабилне финансованє.

Меншински медиї ше зочую и зоз огранїченями у смислу ґеоґрафскей розшатосци заєднїци, ґенерацийних розликох, та аж и зложеносц идентитетох нєшкайших младих хтори ше у исти час чувствую як припаднїки вецей меншинох, лєбо меншини и векшини подєднак, хтори и космополити и маю валалски коренї, дотхнє их приказ рускей свадзби, алє поряднє провадза аматерску, андерґраунд сцену, здогадую ше же читали „Наталку” и  члени су ґрупи „Литература по руски”.

Интернет понука шлєбоду пласованя змистох за шицких и зєдиньованя вецейнїсто сеґментованей заєднїци, бо то нам дзешка озда и конєчни циль: зачувац/отримац национални идентитет без огляду на його трансформациї.

Як цо нє щезла кнїжка, бо єст гевтих хтори любя чувство паперу под пальцами, так и друковани медиї буду исновац покля буду мац свою публику. Ключни слова – покля буду мац публику.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 107 раз, нєшка 1)