Салаш зоз снох збудовани

автор лю. дудаш 27. фебруар 2022

Жиєме сни шицки ми, без винїмкох, якош од гранїцох по гранїци, оградзени зоз своїма, лєбо нє, огранїченями котри нам то нє допущую. Сон, шицким нам, нєобходни. Вон нас твори таких яки зме у стварносци, вон нам указує кеди и кадзи рушиц, дава нам моци жиц за цошка и дакого одредзеного, од нас самих по дзеци, по унучатка, и так безконєчно одкеди швет шветом постал…

Озда кед би Тиркайлових у Руским Керестуре нє було, бул би валал менши за радосц жица вироятно зоз найчисленшого, лєбо коло того роду у валалє, алє и ширше. Кадзи ґод ши ше рушел, на дакого зоз Тиркайлових було найлєгчейше набегнуц, а вец – поздравкац, за здравє ше опитац и бешеди кельо лєм ци душа жада.

Янко Тиркайла, син Владов, найстарши у фамелиї. Виросли зоз нїм и шестра Маря, одата Варґа, брат Владо, нажаль уж шейсц роки нє з нами, и наймладши, брат Михал – приповеда Янко.

– Братнякох и шестринїци озда бим зразу анї сам нє знал кельо мам, слава Богу… Єст нас наисце вшадзи, од Америки и Канади, та у Нємецкей, у нас ту… По цалим швеце –  кратко и ясно поведзено.

– Вше нас було вельо, росли зме у злагоди, шицки нараз, шицки часто за истим столом, у истим обисцу. Аж за нас и людзе нє вше були сиґурни чи зме власни, чи од двох власних, чи лєм родзина, и то велька – з ошмихом о дзецинству приповеда наш домашнї.

У ПЕНЗИЇ СПОЛНЄЛ СВОЙО ЖАДАНЄ

– Росли зме на салашу котри збудовал, ище наш прадїдо, такой попод беґельом, а блїзко при валалє, тераз на Mалим Селищу. Салаша уж давно нєт, а спочиваю и нашо Тиркайлово. Озда су и там задовольни же нас ище єст, же ше нє даме.

Салаш чека єшень и нови живот

Приповеда Янко о босим дзецинстве, о беґелю, о Лукох, о радосци одрастаня зоз найблїзшима. Приповеда о животних драгох и дражкох, о каждодньових роботох и снох.

– Одкеди знам за себе, зоз свою Марю дабоме, и дзивками Терезу и Оленку, котри давно маю власни фамелиї, лєм сом шнїл о салашу и чекал час кед пойдзем до пензиї же бим сон витворел – гвари Янко и предлужує.

– Нє мож приповедац варошским людзом, та гоч су и отадз, цо то салаш, як пахнє кажда трава, як ше бибич глаши на лукох, як сова вноци ґравчи, як пахнє рано… То треба дожиц и лєм так мож спознац цо то мир. А таки мир сом, озда, вше ознова и вше моцнєйше пожадал жиц, на салашу на Малим Селищу и – удало ше ми. Салаш на єшень ожиє.

НЄ БУЛО ТОТО ЦО НЄ ЗНАЛ И НЄ МОГ ЗРОБИЦ

Янко Тиркайла цали роботни вик, 40 роки, пейц мешаци и 23 днї, препровадзел у кулским „Комуналцу”.

– Робел сом шицко цо лєм требало, Кула велька, вельки и „Комуналац”, а коло того и мрежа за випоручованє води километри и километри длуга. Озда сом и єден зоз ридких майстрох старей школи котри учели цо лєм требало, зоз праксу и на терену. Меняли ше технолоґиї, материяли, системи дистрибуциї, меняли ше людзе, город, а лєм вода котру шицки вше мушели мац чисту и здраву, остала иста – зводзи думки до шора наш домашнї. Майстрове подприємства вше були на розполаганю. Поправдзе, нє шицки, алє лєм найлєпши, а ґу нїм и Янко припадал, робели шицко, од поставяня мрежох инсталацийох, до инсталованя топяцих системох, одводох одрутних водох, одчитованьох трошеня.

Окрем того, Керестурци Янка упознали и по тим же нє було того цо нє знал оправиц, майстор за шицко. Керестурци го одвше видзели и на малим трактору „Тома Викович” зоз котрим у остатнїх трицец рокох зорал хто зна кельо загради и овоцнїки. Познали го и по тим же вше, кед ше то дало, помагал и помогнул.

ШИЦКО ЦО МОГОЛ, САМ ЗРОБЕЛ

– Як бим ци повед, приповеда Янко, наисце сом вше ознова и ознова сцел врациц мир у души и снох, на салашу, там дзе нас тельо було и дзе зме, дабоме, познєйше и у валалє росли и ми, Тиркайлово, и шицки други зоз нами вєдно. Купел сом три ферталї гольта жеми, тельо сом достал як тал, и ту почало… Цо ґод сом лєм могол, а могол сом сам, зробел сом. Уживал сом у тим, та гоч сом вистал лєбо нє, алє салаш почал, як дзивяк коло стебла овоцового, роснуц ту, медзи двома беґелями, а блїзко валалу. Муровал сом, скравал и подзвигнул шицко древо, подзвигнул закрице. Вец ушлїдзели инсталованя, вода зоз здуману систему, закриванє уж нового салаша.    

– Прещешлїви сом бул – гвари Янко, кед почали и унуки доходзиц ту, та и помагац кельо ше швечи їх роком. Струя зоз колекторох будзе, а кед же, думам себе, длуго будзе помарене, роздумуєм и о витерняку зоз аґреґатом и акумулаторами за чуванє самей струї – гвари на концу Янко Тиркайла.

Ище вше, алє скоро лєм ту, на Mалим Селищу, роком упрекосц „живи” Надлукачов, Барнов и Ситкаров салаш. Роки, бурї, жими и витри висцерали Ильков, Палков, Папуґов, Береков, Гудаков… и други салаши. Нєт их. Скапали, як кед би их нїґда анї нє було.

Остали памятки и здогадованя на дзецинства на Лукох, на километри по школу и по валалу наисце велїх салашарских дзецох.

Кельо салаши ише мали Керестурци у других часцох хотара, мож лєм нагадовац… А вредзело би, покля єст и отрушинки паметаня.

ФАМЕЛИЯ

Од двох дзивкох Маря и Янко Тиркайлово маю штверо унучата. Тереза и Ярослав Катоново маю єденацрочного Максима и осемрочного Олеґа.

Младша дзивка, Оленка, одата за Денисом Югиком. Югиково маю тринацрочну Матеу и штиророчного Матея.

 ЕЗЕР МАЙСТОР

– Майстровац сом любел одмалючка, за скорей нє паметам – шмеє ше и Янко.

– Зоз давно покойним бачиком Янком Планчаком, школским майстром за шицко, одкеди знам, любел сом правиц машинки за зберанє руменцу и шицко цо ми, лєбо йому, пришло на розум.

Так од вше було – приповеда. Тераз би то нє ишло, озда и прето же анї руменцу, тельо як дакеди, оддавна нєт.

Младши ґенерациї Тиркайлових з нагоди єдней преслави

 

(Опатрене 448 раз, нєшка 1)