Святи швета

автор а. саванович 30. децембер 2021

Поправдзе нє знам як бим вам описал тот час од старокалендарского Миколая до старокалендарского Нового року. Даяке еуфоричне чувство, бо знаш яки датуми пред тобу и цо це чека, а заш пойма нємаш як ше поконча и цо будзе. Искуство ме давно научело най ше нє наздавам вльо кед нє тримам шицко у своїх рукох, а християнске искуство ме научело же нїґда нє тримам шицко у своїх рукох, лєм нїяк да утрафим тоту фину ниянсу дзе свойо мускули и мозок уклопим зоз гевтим цо ше вола Воля Божа. Но, кед Бог да, живот предо мну, та будзем вежбац.

  У каждим случаю, тот нє цали мешац котри залапює два мешаци – остатнї того и перши идуцого року, час дарованя, и вешеля, и спокусох за жалудок и печинку, пре єдзенє и пице. Єст ту и други спокуси, бо половка часу преходзи у крачунским посту. Бо пост, нажаль, претворени до єдловнїку цо ше може, а цо нє шме єсц и пиц и кельо, а нє до того цо би требало робиц, а цо нє. Пост источашнє индивидуални, унапрямени на єдинку-чловека, а источашнє барз унапрямени гу другима. Бо у одношеню гу другому будуєме и одношенє гу Богу. Яки зме гу ближньому и цо робиме да од нашого живота на тей жеми дахто ма хасен, окрем нас?

Коло Исусових яшелькох у пещери позберали ше и животинї, и пастире и кральове, людзе рижного дружтвеного статусу. Претенциозно можебуц обчековац же можеме буц у Исусових ципелох, бо вон Бог на спасительней мисиї за цале чловечество, алє ше вшелїяк можеме спущиц на уровень яшелїкох, же би коло себе обачели и гевтих на котрих други нє патра, забутих и занєдзбаних. Вельке чудо и велька любов Исусова облєчиц ше до тїлесних шматох, вибрац яшелька место мегкей посцелки, вибрац за апостолох углавним обичних людзох, а нє фаховцох и гевтих зоз вишей гиєрархиї. И, на концу, вибрац да ше жертвує за шицких нас, таких яки зме и яки и теди людзе були. Огваряче, злобни, завидни, огваряче, крадоше, спреводзкоше… Исус вибрал свойо дружтво, од яшелькох та на далєй. А то людзе котри слухали його слова и робели з дїлом.

А яке нашо дружтво, то питанє котре треба же бизме го поставели себе през пост, алє и през швета. И кому даруєме свой час? Час найдрагоцинши дарунок, бо ше єдини  нє може надополнїц. И кед тоти крачунски яшелька позбераю фамелию коло стола, лєбо родзени днї, славенє Нового року зоз приятелями шицко то ма окремне чувство за каждого котри у тим участвує. То хвилька будз нашмеянши, веселши, лєпши.
А пост святочни период же бизме видзели кељо зме финансийно ранєти. Алє у духовней кишенки важно най будзе профиту. Бо то гевто цо тирва после шицких тих хвилькох радосци. То нам депозит за чежки часи котри приходза же би були лєгчейши. Зато ми тоти шицки швета святи. Бо ми даваю „бустер дозу” задовольства и нагоди видзиц, чуц и прегвариц зоз людзми зоз котрима ше нє видзим часто. За часи котри приходза. Щешлїви вам швета!

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 21 раз, нєшка 1)