Дюрдьовчанє паметаю часи кед ше спорт бавело зоз вельку любову, зоз ище векшим жаданьом победзиц, на каждим крочаю у валалє. Окрем фодбалу могло тренирац и рукомет за котри ше велї хлопи, алє и дзивчата, опредзельовали. Праве єден з нїх бул и Дюра Михайловски котри рукомету бул пошвецени аж седемнац роки.
Седемдзешатих рокох кед основани Рукометни клуб „Бачка” теди ше и я уписал на тот, по теди, за мнє цалком нєпознати спорт. Паметам и нєшка же ме наставнїк физичней култури Бата, поволал на єден тренинґ же би видзел як то випатра, попачело ми ше и од теди сом постал його вирни член. Перши два роки сом бул ґолман, а потим сом прешол до бависка и по конєц сом бавел лїве кридло. То бул аматерски клуб, бавели зме у найнїзшей лиґи котру зме волали „каубойска лиґа”. То теди було так же зме екипу зберали по драже и на таки способ ше формовала екипа. Перших рокох зме бавели на каменьчу, а терен нам бул ту дзе терашнї полиґон. Ту були направени фодбалски, рукометни терен и часц за кошарку. Стретнуца ше бавели внєдзелю дополадня, бо теди ище вше нє було ошвиценя, та ше змаганя бавели лєм през дзнь. То бул полни полиґон людзох, дзецох котри любели присц навияц и провадзиц спорт – здогадує ше Дюра.
Спорт дакеди бул на вельо висшим уровню. Клуби доставали вельо вецей средства за отимованє теренох, за змаганя, опрему. Дюра приповеда же у гевтим чаше родичох нїч нє коштало их трениранє, одходи на змаганя, та анї опрема котра була квалитетна и драга. Шицко ше доставало од клубу. Аж ше и за превоз до другого места на змаганя, цо була найвекша инвестиция, вше пренаходзели спонзоре и людзе хтори помалгали спорт у валалє. Браца Йова, Пая Костич, дохторка Ґордана були єдни з тих людзох котри барз любели спорт и шицко за ньго давали.
ТУРНИР „РУСКОГО СЛОВА”
Єден од найлєпше орґанизованих турнирох и надалєко познатих то бул турнир „Руского слова” котри ше каждого року отримовал у другим месце. За турнир, на таким уровню, вредзело ше пририхтовац и бориц за цо лєпши пласман.
– Паметам же на тим турниру участвовали штири места, а то Дюрдьов, Жабель, Коцур и Руски Керестур. Змаганя були чежки, окреме кед ше бавело на трозґи, та були и руки и ноги поздзерани, алє ше за рукомет шицко давало, а кед ше на концу змаганя достанє подзекованє и погар, щесца нє було конца. Найвекши успих мала наша женска рукометна екипа котра наисце посциговала одлични резултати и сцигла аж по другу лиґу. А праве на тим турниру „Руского слова” єдного року завжали перше, златне место цо була велька радосц за шицких у клубу – приповеда Дюра.
ВЕЛЬКА ЛЮБОВ ҐУ РУКОМЕТУ
Кед ше дацо роби зоз любову, вец нїч нє чежко. Дюра ше здогадує яка то барз велька любов була кед ше зоз поля бежало дому, сцигнуц на тренинґ и здогадує ше своїх перших крочайох и рухох у рукомету.
– Початок як и кажди, бул чежки. По теди зме лєм як хлапчики бавели фодбал по улїчкох, а тераз ше зявел єден цалком нєпознати спорт о котрим зме нїч нє знали. З початку ше баржей бавело на физичну моц, дрилянє, а з часом ше то шицко пременєло, увежбало и то вец випатрало на прави рукомет у котрим бавяче єден тим, котри маю свойо тактики. У екипи зме мали моцних бавячох котри ґоли давали зоз половки терена. Нас було дванацецеро у тиму, а велї остали длуго роки вирни тиму. Познєйше було и такого же ше людзох запошльовало до Дюрдьова лєм же би бавели у Бачкей.
Нїч нам нє було чежко и кед зме були вистати од роботих на полю и од вельо обовязкох у школи, за тренинґ вше було часу и моци. У тедишнїм чаше бавиц у Бачкей було цошка барз вельке и значне, як за валал, так и за нас самих. То людзом, теди, бул виход до дружтва, то ше навияло, ходзело на кажде змаганє. Наисце спорт дакеди мал вельо векшу душу як нєшка. Понеже сом до штреднєй школи ишол до Нового Саду, паметам же сом часто наставнїкох модлєл най ме пуща зоз остатнєй годзини же бим сцигнул на тренинґ.
Паметам ище єдну анеґдоту кед сом зоз оцом ишол на польо и о даяки час му гварим же я мушим пойсц на змаганє, а вон гварел: „Видзиш дзе гевта церква, кед сцеш, идз пешо”. Та було и таке же сом бегцом ишол зоз поля до валалу же бим сцигол на змаганє, така велька любов була ґу тому спорту – здогадує ше Дюра.
Єдину длугшу павзу Дюра направел кед пошол до войска, до Петроварадину, потим ше и оженєл, алє после даскелїх рокох ше ознова врацал на рукометни терен.
ЕКИПА БУЛА ЗЛОЖНА
Же екипа була наисце добра, зложна и квалитетна указує нам и тото же ше вони и нєшка кед ше стретню на драже здогадую дньох препровадзених на терену и у спортскей опреми.
– Крашнє то здогаднуц ше часох кед зме були як єдно и кед зме були мотивовани робиц дацо у чим зме шицки вєдно уживали – приповеда Дюра.