Страх моцнєйши од закона

автор лариса оноди 10. децембер 2016

Роботнїца фабрики „Юра” Виолета П. прешлого  тижня остала без роботи. Потим як ше з медийох дознало за одказ котри нєщешлїва жена достала прейґ телефона, реаґовали синдикати и явносц, та менаджмент фабрики наявел же Виолети „понукнє нови контракт“. Узвичаєна вистка за Сербию у котрей зме звикли на шицко.

Страшне же ше тота жена лїчи од карцинома и же ше, окрем зоз чежку хороту, кажди дзень бори и же би прекармела себе и сина. Ище страшнєйше же шицко, як поведзене,  „поробене по закону”. По словох фаховцох за роботне право, закон нє щици занятих котри роботу достали на одредзени час. Кед видзе контракт котри подписали, оставаю без роботи, без огляду на животни обставини у котрих ше нашли.

Синдикати у приватних фабрикох и подприємствох углавним нє исную, прето же ше заняти боя же останю без роботи кед порушаю питанє формованя синдикату. Закон им то оможлївює, алє страх векши. И прето робя и кед су хори и кед им дзеци хори, робя и през викенд и вноци и кед су на рочним одпочивку, кед го вообще можу достац. Здогадуєм ше кед моя колеґиня концом дзеведзешатих рокох приходзела цали мешац на роботу зоз ногу у ґипсу, прето же єй власнїк/директор гварел же нєма право на хорованє. Хорованє зме углавним могли достац лєм кед зме ишли на операцию. Алє нє длуго, та ми уж тидзень потим як сом вишла зоз шпиталю явене же мушим на роботу. Рочни одпочивок могло ше хасновац лєм тельо кельо директор одредзи. У такей ситуациї векшина моїх колеґох уцагла главу медзи плєца,  цихо ходзели на роботу, анї им на розум нє приходзело снованє синдикату и борба за права занятих. На другим боку, синдикални орґанизациї и далєй исную у явних подприємствох, дзе ше закладаю за права занятих.  Успишно або менєй успишно, алє ту су.

Окрем того, питанє яки то закони котри гуторя о правох роботнїкох? Яки їх права у поровнаню з правами роботодавательох? Уж роками ше бешедує о дискриминациї дзивкох и женох котри були примушени подписац же нє планую одац ше, мац дзеци и фамелию. Донєдавна родичи чежко хорих дзецох мушели ходзиц на роботу, без огляду же нє мали зоз ким охабиц дзецко. И то шицко було по закону. За кого писани тоти закони? За гражданох, або процив нїх?

Роботнїки у Чикаґу пред 130 роками вишли на улїцу и започали штрайк, з котрим вимагали лєпши условия за живот и роботу.  Нєшка у Сербиї роботнїки и далєй у страху же останю без роботи, преживюю од плаци по плацу, одходза до пензиї од котрей нє годни виплациц рахунки и прежиц до конца мешаца. Хто ше ма бориц за їх права?  Вони сами, з потримовку синдикатох. Муши буц ясне – нє будзе хасну од шедзеня за тастатуру и коментарованя на интернету же нєт правди. Покля ше буду бориц на таки способ, нє пременї ше нїч.

Становиска висловени у тим тексту виключно авторово и нє вше одражую ушорйовацку политику новинох „Руске слово”.

(Опатрене 201 раз, нєшка 1)