Стретнуце: Юлиян Сабадош, привреднїк зоз Кичинеру у Канади

автор с. фейса 23. октобер 2021

ОД КЕРЕСТУРСКИХ ТОПОЛЬОХ ПО ЯВОРОВО ДРЕВА

З Руского Керестура до Каменїци, з Каменїци до Нємецкей, а вец и до Канади. Так випатрала драга Юлияна Сабадоша, Канадянa, а Руснака, хтори отадз пошол давного 1964. року, рахуюци же зароби, та ше враци. Нє врацел ше теди, a познєйше о тим нє штудирал. Нє шнїл анї же раз, як цо того року, преслави 45-рочнїцу фамелийней фирми зоз хтору децениями сотрудзую озбильни шветово компаниї

 

Родом з Керестура, фамелия Сабадошових ше концомм 50-тих рокох прешлого вику преселєла до Сримскей Каменїци. Юлиян теди ходзел до другей класи Стреднєй машинско-технїчней школи, старши брат Владо бул на ремеслу у Вуковаре, а младши шестри, Марча и Ганча, чекали свой шор. Оцец штверих дзецох надумал предац месарню у Руским Керестуре, рахуюци же лєгчейше вишколує дзеци, а вони, заш, же швидше станю на свойо ноги кед буду блїжей при векшим варошу. Купел хижу и фалат винїци, робел у приватнїка. Живот ше котулял по сримских улїцох, и до брега и з брега. Роки преходзели.

 

СЦЕЛ ШВЕТА ВИДЗИЦ

Юлиян достал роботу у „Номеґи”, новосадскей металней ґалантериї, о рок пошол до войска, з войска ознова до „Номеґи”, док ше нє отворела драга пойсц до Нємецкей. Нє було то нїч чудне, велї теди одходзели робиц и заробиц, велї и оставали, а Сабадоша, теди младого леґиня аж и директор порадзел же би пробовал дакус даґдзе зашпоровац, ша робота би го ту вше чекала.

– Стал сом з куфрами на станїци и гайзибан приходзел, лєм ше нє зявел челєднїк хтори ми мал дац атрес дзе и до кого у Нємецкей мам пойсц. На щесце, єдна Ґабриєла з Темерину, хтора уж робела у Нємецкей, дала ми добри напрямки дзе мам пойсц, там дзе и шицки цо чекаю папери за роботу, до прилапююцого центру. Ша, мал сом над главу закрице и цо єсц, а то уж було вельо – почина приповедац наш собешеднїк, хтори сцерпезлїво чекал шор за випитованє при єдному, другому, трецому инспекторови, алє до озбильней роботи так швидко нє могол дойсц. Док чекал, робел и у пивари и у фабрики дзецинских бавискох, текстилней индустриї, лєм же би мал за трошок, и назберал врациц тельо кельо на драгу од дїда пожичел. А вец пришол розказ же може остац робиц, алє ше у Амбасади у Беоґрадзе муши реґистровац же чи пойдзе до Канади, на Нови Зеланд, або до Австралиї. Юлиян з Нємецкей нє думал одходзиц далєй, алє думал же себе на тот способ предлужиц час, а кед пришол на пар днї дому, дїдо му дал фотоґрафию хтору му раз охабел єден Шваб, приятель, кед после войни мушели напущиц свойо обисца.

  • Дал ми слику же най их пробуєм поглєдац у Нємецкей, а я уж видзим же мам глєдац иглу у брадлу шена. Вжал сом слику и дознал же єдна панї цо у Келну, родом з Филїпова. Розпитовал сом ше, дал най ше други розпитаю, и єдного рана задурка ми хтошка на двери, я отворим, а чловек  стої зоз слику  у рукох  и указує же на тей слики вон, и його брат и шестра хтори у Канади, и же позна мойого дїда, же и мой и його дїдо мали жем при жеми, та нє з єдним, алє з двома коньми орали. Нє мог сом вериц. Ушлїдзела поволанка на полудзенок, а вец ми сцигує писемко и поволанка спомнутей особи зоз слики же кед сцем най идзем до Канади, бо там заш лєм лєгчейше, же ми заплаци драгу, дочека ме. Нє мал сом цо страциц, вше сом сцел видзиц швета, гоч сом нє роздумовал же там цали живот и останєм – приповеда Юлиян о драги по Канаду, з цалим своїм капиталом –  50 доларами у кишенки.

 

ЗАРОБЕНЕ УКЛАДАЛ ДО ПРИВАТНЕЙ РОБОТИ

Канадянє з Филїпова знали же Янков оцец бул месар, ша ходзели нє раз, та му и месарску роботу нашли, алє з роками Юлияна вше баржей цагало ґу машином. Єден його сушед, тиж отадз, з Червинки, робел у єдней такей фирми зупчанїкох, пошол до пензиї, та Сабадош такой прияти, и як гвари, з инжинєринґу почина жиц. Познєйше з цимбором надумали купиц токарку, або як гваря людзе струґ, робели ноцами, правели и предавали зупчанїки, а кед колеґа надумал пойсц по своєй драги, Юлиян го сплацел и од теди, од 1976. року, то постава його фирма под меном Рапид ґир (Rapid gear). Уж є теди три роки оженєти з Ану, полу Герцеговку, Горваткиню и мали три дзивчата Татяну, Ирену и Ґабриєлу, познєйше и сина Штефана.

– Моя  супруга Ана ме потримовала од самого початку. Яку перину зме мали, з таку зме ше закривали. Роки преходзели, а наша фирма росла и розвивала ше. Щесце було и тото же сом у сотруднїцтве з єдну нємецку фирму справел нєобходну часц за познату фирму General Motors, и од теди з нами нєпреривно сотрудзую. Маме на стотки клиєнтох по цалим швеце, а у фирми, хтору тераз превжала наша найстарша дзивка Татяна, заняти шейдзешацецеро людзе. И Штефан роби у фамелийней фирми,  а робел у нєй и мой покойни брат и його дзивка, хтори пре войну на просторох бувшей Югославиї, пред 30 роками пришол ту. Робели и ище вше робя и даскельо Руснаци, а наша друга дзивка Ирена у Нюйорку занята у Зєднинєних Нацийох, док наймладша Ґаби бабица.

Моя Ана и я уж у тих рокох кед патриме и одпочинуц ше, а швет на младих, вериме же то вони добре поконча –  гвари Юлиян и спомина тот дзень кед рушал на гайзибан з Югославиї. Кед бул як на крижней драги и нє знал кадзи ше подзец.

– Нє думал сом теди же раз войдзем до дутяну автох и виберем таки яки ше ми пачи. Наисце нє, ша, я теди анї за бициґлу нє мал, а млади чежко доходза до пенєжу, нє барз можу зашпоровац, шицко им треба –  ошмихує ше Юлиян, видно, задовольни з тим цо посцигнул вєдно зоз своїма людзми и фамелию. Можебуц тому найлєпша илустрация слова його дзивки Татяни хтора на преслави рочнїци їх фамелийней фирми гварела же є барз подзековна своїм родичом хтори емиґровали, алє вредно робели и нє лєм же обезпечели лєгчейши, лагоднєйши живот им, своїм дзецом, алє ше з вельку одвичательносцу стараю и о 60 роботнїкох хтори тиж маю свойо фамелиї.

Блїзко при озеру при Кичинеру Сабадошово маю викендицу и свой час Ана и Юлиян вше частейше препровадзую праве там.

 

ПРИШОЛ БРАТА ПОХОВАЦ

Дзеведзешатих рокох ґу Юлиянови до Канади приходзи и власни брат Владо, а мац з Каменїци була у Канади у нїх як дома, на даскельо заводи там пребувала, окреме док дзеци були мали. 

Пред трома децениями пришли до Канади на длужей. Брат Владо, познєйше и його дзивка робели у Юлияна, отамаль пошол и до пензиї, алє нажаль, концом прешлого року умар. Пре пандемию Юлиян тих дньох принєсол його урну, охабиц ю ту дзе живот започати.

(Опатрене 222 раз, нєшка 1)