Талант за живот

автор с. фейса
320 Опатрене

Пред даскельома днями, у єдним ресторану при Дунаю, зишла ше Кишова фамелия. Главни Ана и Янко у чолє, доокола обидва дзивки з фамелиями, а славело ше нєкаждодньову, шумну рочнїцу – шейсц децениї од того дня кед єдно другому любов и вирносц пришагали.

Було то, паметаю Кишово, 27. януара 1962. року, кед справели свадзбу и поволали цали род и з єдней и з другей страни.

– Красна хвиля була, така як зяри, алє кед зме о тидзень мали пойсц на другу свадзбу, тераз уж як бачи и андя, шнїгу було по колєна – памета Янко як кед би вчера було, а нє пред шейдзешат роками.

А од теди по нєшка вєдно вельо того предрилєли, щешлїви хвильки и гевти цо ше пробує такой забуц, а приду нєволани. Янко такой после свадзби пошол до войска, на два роки. Кед ше врацел була борба за кажди динар, селєнє, валянє старей хижи, а правенє новей на Сланей бари, а вец и дзивчата пришли, перше єдна, за ню друга, и радосц и старосц о нїх, та роботи було по уха…

– Вше сом мал добрих ґаздох и у добрих фирмох сом робел, електричар од младосци, патрел сом да будземе у своїм, гоч нє можем повесц, помагали и родичи – почина Янко о тим як ше з Дюрдьова у Новим Садзе створели, и як тот живот пребегнул як през двор…

ЛЄМ З КРАСНИМ И У ПОРАДИ

Нєт таких, а младих поготов, хто би ше нє опитал – як то 60 роки вєдно тлучиц мож, а бачи Янко уж ма порихтани одвит.

– Нє чудне то, млади зме були кед зме ше побрали, а нєшка то уж иншак, цо пре школу, алє и пре друге, млади нє понаглю. Иншак то теди було кед моя нє робела, старала ше о обисцу и дзивчатох, алє нє лєм вона, нє було вельо школованих, а окреме жени. Нєшка ци кажде ма свой динар, жени од мужох нє завиша, та ше пари лєгчейше розходза – прешвечени Янко и предлужує:

– Ми, я и моя, єдну ствар до тей хижи нє купели, а да зме ше перше нє порадзели. Нїґда. А робели зме, шпорвали, алє и до банї и на морйо ходзели одпочинуц.

Супруга примахує з главу, бо добре роботу подзелєли. Вона баржей єстета, а вредна и педантна, вон тиж точни, а полни з идеями цо и як би у обисцу зробиц, ушориц, оправиц…

– Дакеди хижу могло обисц раз-два, тераз чежше, роки прицисли, а и хороти, та мож лєм так як мож – гвари Ана, дакеди дошлїдна мац, нєшка у рокох кед косци крегки, та кеди-нєкеди нє витримаю и муши барз мерковац, бо на посцелї длуго лєжац и чежко, и допито.

И Янко ше поносує же шерцо ослабло, и вец ше ище койцо поприквачовало, та нє мож вецей як пред штирома, пейцома роками. Донєдавна ище старчел, алє тераз, гвари, другим, младшим муши препущиц скоро шицку роботу коло обисца. „Велька хижа, гвари, меншу би нам”, ище вше порихтани на франту. Алє добре, приповеда далєй бачи Янко, бо ту и дзивки хтори их обиду, та и унуки вше кед можу, а велька радосц им праунук Алексей, хтори их з оцом Деяном приходзи обисц, а вец им вше дацо и помогню.

– Барз маме добри унучата, а и дзивки, Сладяна и Весна, нам добри були. Ненад и Деян, унукове, робя на компютерох, Надя, унука у Бечу професорка клавиру, закончела студиї и там достала роботу. Свойо су людзе, и добре же так – поцешени Кишово.

Ана и Янко пред 60 роками, 27. януара 1962. року

ПУТОВАНЯ ЗА ПАМЕТАНЄ

Три роки пред тим як цо Янко пошол до пензиї, Рафинерия у хторей робел по пензию, бомбардована, а вше кед сирени задули, Янко праве теди бул у змени. И пре тото, алє и пре велї други ствари хтори видзел, а вше у цихосци покончел, фирма го наградзела з двотижньовим путованьом по Днїпру. Пред скоро двома децениями зоз супругу Ану пошол на драгу по Чарним морю, а вец путовали по велїх других крайох: України, Словацкей, Польскей… Нїґда ше з драги Янко нє врацел напразно, вше дацо принєс, покоштовац, подаровац. Дзепоєдни Янково путованя зазначени и у наших новинох.

– Йому тото шицко барз значи – предлужує супруга Ана. – Вон дзе ґод пошол, цо ґод робел, шицко зазначел, записал и вец любел кед дацо красне дожил, подзелїц и з другима. А шицко педантно вше висликує, позаписує, и у тим ужива. Наша дзивка Весна хтора тиж роби у НИС-у, гвари же Янка, єй оца, ище вше по добрим у фирми споминаю. Док там робел озда вшадзи дзе могло позаписовал хтори „прекидач” зач служи, або хтору ґомбичку треба прициснуц за тото, або гевто.

Шмишка ше Янко, видно же му мило, а и нам у Руским його педантносц нє страна. Петнац роки Янко бул заступнїк „Руского слова”, предавал и понукал нашо виданя, упознал людзох, повязовал их з нами. И вше бул точни як годзинка. Кед подцагнул смужку, и зраховал, за нїм нє требало препатрац.

РУЖИ, ПРЕКРАСНИ РУЖИ

Штири ґенерациї, на радосц и поцешенє

А Кишово обисце було и наградзене як найкрасше у тим краю Нового Саду, двор бул познати по квецу, алє и фонтани, цагачкох и ружох на дзешатки розличних, стародавних, пахняцих и коляцих. Писало о тим нє лєм у наших новинкох. Нє раз Янко нарезал з тих ружох, и принєсол нам до фирми тельо, же нам и длужей як до тижня у каждим куцику пахло.

Док ище старши колеґове нє пошли до пензиї, алє и док нє требало маски на каждих удзверйох, зашол Янко до „Руского”, приповедал и о своїх предкох, и о своєй лози, и историї. Любел бешеду, о шицким, любел почеркац, алє и привитац у своїм красним обисцу, а ище баржей уживац у природних красотох коло нього. Почеркали зме и хториш дзень, на многая лїта и за здравє, а Янко и теди франтує, бо, гвари, „нє мож уж, осемдзешат прешло хториш дзень, руки ше покус трешу, та тоти фляши цо виложени у хижи за шанком, унучата най отвераю”. И цеши ше, бо нє єден напой хтори принєсол зоз швета нєшка прави раритет, а унукови то шицко барз чудне…

Ознова ше врацаме на преславу. Янко сцел же би ше фамелия зишла за столом. Супруга на то додала же и єй мило, алє Янкови, Янкови то барз важне. И нє було би нїч чудне, док прейду тоти корони, омикрони и шицко цо нас знашло, видзиц Янка ознова на дзверох нашей фирми.

Нашмеяного, як нє силєно почина о тим цо люби, о краси, о фамелиї, о приятельох, а и о найчежшим през франти, ша о другим и нє вредзи, бо хто о хоротох люби слухац…  

Талант за живот, то доживотни маратон розумиц тот живот и тото цо у нїм найважнєйше. Тото цо

остава. А тот талант Янко ище вше у себе ма.

Кишовим, Ани и Янкови и НВУ „Руске слово” винчує 60-рочнїцу малженства.

На многая и благая лїта!

ПОВЯЗАНИ ТЕКСТИ