Талант наганя чловека на вичну творчосц

автор розгварку водзела ол. планчак сакач 16. юний 2021

Наш собешеднїк витворел ше як маляр, писатель, педаґоґ, алє насампредз як скулптор. Памятнїк антифашизму „Слунко шлєбоди” у Коцуре, бисти Петра Кузмяка и др Гавриїла Костельника и „Одберачка” у парку у Руским Керестуре,  биста Яши Бакова у Дюрдьове… Силвестер Макаї заслужни за шицки тоти бронзово топоними наших валалох. 

У тим року Силвестер Макаї наш познати скулптор, маляр, подобови педаґоґ и писатель наполнєл 80 роки живота. Сцели зме ше накратко огляднуц на його прейдзену животну и професийну драгу и здогаднуц на глїбоки шлїди яки остали у рускей култури на шицких польох дзе ше Макаї зявйовал, а окреме у скулпторстве.

РС  З оглядом на тото же Вашо образованє и вокация у подобовей уметносци, алє Ви и писали, на яки способ ше у Вашей творчосци препреплєта уметносц и литература?

– З мальованьом, скулпторством и писаньом, кед шмем так повесц, почал сом ше занїмац ещи у дзецинстве. На тото ме нагнал салашски живот. Нє було бависка, анї товаришох. Вироятно ше уж теди створел даяки порив за творчосц. Найвецей сом рисовал на таблїчки хтору ми мац купела, як и клайбас хтори писал по таблїчки, алє вше ми було жаль кед сом кажди рисунок мушел висцерац же бим могол дацо друге рисовац. Ґрафитни клайбаси, теди по войни, нє було. Од пиятей по осму класу свойо рисунки и писньочки сом посилал до „Пионирскей заградки” дзе ми з часу на час вишол даєден рисунок, а писньочки ми нє були обявйовани. Мой талант ше за писанє пребудзел познєйше. А то прето же за рисованє, мальованє и скулпторство сом мал помоц, а за писньочки и приповедки така помоц ми хибела.

Попри подобовей творчосци,  писац сом почал аж кед сом ше оженєл, дзекуюци своєй супруги Серафини. Вона була занята у библиотеки дзе мала нагоду вельо читац, та так преношела и на мнє красоту литератури. Теди я похопел же и зоз писаньом мож виражиц рисунок, малюнок, або скулптуру. Так же, по тим закону, барз лєгко ше преплєтаю тоти два уметносци. А знам и шпивачох хтори и малюю, и малярох хтори пишу итд. Потераз сом обявел шейсц кнїжки –  „Пироги о три роги” 1984. за дзеци, „Одняти од ступи” 1997. за старших, „Ей, тота школа” 2003. за дзеци, „Глас дзвона бронзового” 2007. за старших, „Ступа” по сербски 2009. за старших и „Боси по праху” 2019. за дзеци.

РС  Робели сце у коцурскей основней школи як подобови педаґоґ. Велї ґенерациї прешли през вашо годзини. Яки памятки маце на тот период и чи дахто од ваших школярох пошол по ваших драгох уметносци?

– Кажди наставнїк ше жада позитивно указац у своїм фаху, же би бул замерковани. То значи буц активни, заинтересовац школярох за свой предмет. Наставнїк подобовей култури муши буц и сам творитель. Прето, кед сом пришол робиц до основней школи „Братство єдинство” у Коцуре, направел два скулптури „Школяр и школярка” и „Птици”, хтори були поставени опрез школи аж потамаль, док ше нє поставело главни памятнїк „Слунко шлєбоди”.

Уведол сом подобову секцию при школи як шлєбодну активносц, дзе школяре правелї таписериї, рисовали, мальовали, а робели и линорез. У тим чаше були розписовани велї конкурси за подобову и литературну творчосц школярох. Наша школа участвовала на велїх таких конкурсох: „Пионирска заградка” , „Мале новине”, „Дечє новине”, „Модра ласта”, „Титов пионир” и други. У шицких часописох нашо школяре, хторим поряднє були обявйовани линорези и картон-ґрафики, доставали награди, алє вони були одушевени и кед им були обявени роботи. Познєйше сом формовал секцию у Каритасу и там сом робел 10 роки як волонтер. Мал сом солидну потримовку при капеланови о. Владиславови Варґови, як и солидни условия, та зме мальовали лєгчейши икони (образи), а познєйше и зложенши икони. За тото я виберал школярох зоз школи хторим сом преподавал подобове, та ми було лєгко повиберац талантованши дзеци. Дзецински икони зме викладали у Коцуре, Руским Керестуре, Вербаше и у Кули. Ту школяре здобули вельке довириє до мнє, та почали приходзиц до мнє чи их порихтам за примаци испит до стреднєй уметнїцкей школи. Прилапел сом тоти дзеци з Коцура и Руского Керестура и вони на мою вельку радосц рушели по моєй драги.

РС  Ваша вокация у уметносци найвекши шлїди зохабела у скулпторстве. Хто вам бул угляд, на кого сце ше спатрали?

– У VI класи упознал сом Йовґена Кочиша, академского скулптора, праве кед вон дипломовал на подобовей академиї у Заґребе дзе му бул професор скулпторства Антон Авґустинчич, Мештровичов школяр. Нєодлуга потим упознал сом и вербаского академского маляра Белу Пехана, хтори закончел подобову академию у Минхену у Нємецкей. Зоз паном Пеханом сом сотрудзовал покля сом нє звладал основни поняца з обласци малярства, технолоґию фарбох, алє у першим шоре сом мушел звладац рисованє. Робел сом дома, а на консултациї сом ходзел до ньго. Вон ме тиж пририхтал и за примаци испит, за цо му оставам подзековни.

Зоз паном Кочишом сом сотрудзовал вельо вецей, бо жил у Коцуре. И нє лєм прето. Першираз кед сом вошол до його ателєа, фрапирал сом ше! Ту бисти, як живи, там акти, релєфи, орнаменти! Теди сом пожадал буц уметнїк, скулптор.  Баржей ми ше попачела тродимензийносц, конкавни и конвексни вредносци як у малярстве дзе ше тото шицко виражує зоз сфуматом (бависко шветлосци и циню). Но, ту було потребне дознац вельо того ремеселского. Бо, скулпторство вимага вельо вецей од рисованя и мальованя, гоч перша фаза рисунок при скулптури, бо ше ту зявює и треца димензия. Кед сом уж бул схопни, голєм дакус, приповедац зоз Кочишом, вон ми предложел же бим приходзел до ньго до ателєа, та же там можем дацо правиц, и  помага му розрабяц глїну иловачу зоз хторей вон моделовал свойо памятнїки яки ше теди на велько правело после Другей шветовей войни. Так я направел два, три менши релєфи, а вец зме вєдно розрабяли глїну и наношели ю на порихтани ґевист (ношач високей фиґури). Док зме, так повесц, руцали глїну на фиґуру, опитал сом ше: „Цо ви то правице? Видзим же то фиґура чловека, алє хто то будзе? „Я задлужени направиц памятнїк погинутим борцом у Другей шветовей войни. Тот памятнїк будзе у Руским Керестуре у парку”, одповед ми Кочиш и додал: „Я го наволал „Курир”. Заслупнул сом на хвильку. А вон ше, у моїх очох, звекшал за даскельо центиметери.

РС  Хтори сце памятнїки обдумали и охабели памятку, власни печац и шлїд у рускей култури? Начишлїце голєм найважнєйши.

– Видвоєл бим Памятнїк „Слунко шлєбоди”, подзвигнути жертвом фашистичного терору у Другей шветовей войни у Коцуре, биста Петра Кузмяка поставена 1986. року у Руским Керестуре, биста др Гавриїла Костельника у Руским Керестуре 1995. року и Фонтана у парку у Руским Керестуре,  шицки виробени у бронзи. Биста проф. Гавриїла Г. Надя виробена з ґипсу. Потим ту и релєф Вука Караджича 1972. року (алуминиюм), автопортрет 1974. року релєф, (ґипс), релєф Янка Фейси, писателя, (алуминиюм), релєф о. Стефана Питки, 2004. р. (алуминиюм) биста Яши Бакова у Дюрдьове, поставена 2019. р. (бронза).

Цо ше дотика малярства, поробели зме и слїдующи роботи: на фасади канцелариї Грекокатолїцкей церкви у Коцуре Успениє Пресвятей Богородици ювилейного 2000. року. То зробел я и мой син Ромко. Назва того малюнка „Покров”. У церковней зборнїци зробели зме зоз сином коло 36 портрети паноцох хтори народзени у Коцуре, як и дзиякох. Кажди малюнок вельки 70х50цм, а зробели зме и даскельо мурали по приватних обисцох.

РС  Порядни сце учашнїк на велїх подобових колонийох. Цо колониї приноша творительови, чом вони важни? Яки памятки маце на участвованє на рижних колонийох, дзе було найкрасше, або дзе найорґанизованше?

– Подобово колониї важни прето же ше там стретаме з людзми хтори звичайно и з того фаху, и маю исти интересованя, алє и пре друженє. На колониї вше приходза млади, менєй искусни. Вони вец од нас можу и дацо научиц, бо ми нє тримаме же ми знаме найлєпше, алє кед дакому наша помоц потребна ми му поможеме. Шицки колониї постали институциї, так же орґанизаторе доставаю средства звичайно на покраїнским уровню, голєм за нашо руски колониї. Так же шицки колониї подєднаки, а ми лєдво чекаме же би зме були поволани.

РС  Кед тераз спатраце Ваш живот през призму богатого животного, алє и творчого искуства, чи бисце дацо на тей драги нєшка пременєли и цо бисце поручели младим уметнїком?

– Кед нєшка спатрам свой живот, я презадовольни з тим цо сом посцигнул, лєм ми жаль же сом вецей нє посцигнул, бо талант наганя чловека на вичну творчосц. И цешим ше же сом бул и остал почитователь реализма, бо сом остал на валалє же бим творел найвецей за Руснацох и же би ме вони розумели. А за младих початнїкох бим препоручел єдну Микеландєлову поруку: „Рисуй Антонио, рисуй Антонио! Рисуй и нє трац час! Будз храбри Андреа и май довирия до мнє, уживаня будзе надосц! ” –  гварел Микеландєло своїм ученїком.

(Опатрене 56 раз, нєшка 1)