Тони як гвизди, а гармония, то як ґалаксия

автор Ивана ЧОРДАШ 7. юний 2021

На репертоару Сербского народного театра у Новим Садзе у тей сезони и мюзикл „Хто забил Дженис Джоплин”, хтори ше виводзи у копродукциї зоз ОПЕНС-ом. У тим мюзиклу бави и Иґор Сакач, а за музични репертоар задлужени УВ (UV) бенд

Иґор Сакач народзени 1994. року у Новим Садзе. Закончел Штредню уметнїцку школу „Боґдан Шупут”, напрям дизайн ентериєру и вец дипломовал на Филозофским факултету, напрям филозофия. Тераз є на мастер студийох филозофиї у Новим Садзе. Музика у його живоце присутна одмалючка и то му попри филозофиї гоби и єдна од найважнєших стварох хтора му помали постава и робота.

– Закончел сом основну музичну школу, грал сом на клавиру, алє нє пачел ше ми способ на яки зме робели, бо зме були огранїчени. Кед сом закончел, почал сом вежбац грац на ґитари и цо сом лєпше грал, чувствовал сом ше важнєйше и моцнєйше. Я бул шлєбодни лєм нїхто за мнє нє знал, а мнє так у тим швеце було крашнє… – бешедує Иґор и додава: – Интересантне же сом першу композицию, так повесц, направел ище док сом бул у основней школи. Мали зме дома клавир хтори бул цалком розштимовани, а я лєм шеднул ґу ньому и почал сом грац якишик тони. Нє звучало то добре, алє важне же сом почувствовал же мам контролу – прешвечлїво бешедує Иґор.

ЯК НАСТАВА КОМПОЗИЦИЯ

Кед звладал грац на клавиру почал виглєдовац гранє на ґитари, научел и рижни „цаки” хтори хасновити у граню и, як сам гвари, кед наишол на нови фазони, окреме на тоти хтори вон здумал, вязал ше за нїх. Медзитим, кед єден час нєпреривно исте робел, тото му поставало кич. Гоч як тота музика була алтернативна наспрам музики хтора нас окружує, вона поставала кич. Теди кед то Иґор почувствовал, врацел ше грац на клавиру. И аж кед на тим инструменту цалком звладал „технїчни ствари”, наисце почал компоновац. Теди почал розумиц и ґитару, алє нїґда нє обрацал увагу на ноти, на систему роботи, и вше хасновал нови методи.

– Нови-стари методи, то значи же кед починам компоновац композицию нє важне чи рушим од даєдней ноти, ритму, мелодиї, чи рушим од даякей писнї хтору уж знам, або чи рушим од своєй писнї, та у нєй препознам добри часци за нову композицию. Нє можеме у своїх писньох нє препознац нїч, бо наша свидомосц функционує так же у тим цо тераз робиме препознаваме тото цо зме дакеди робели, або дожили, нє можеме зоз того висц, бо то наш живот – толкує Сакач и предлужує: – У тим виглєдованю налапал сом вельо фазони за мелодиї и зрозумел сом цо значи аранжман – то, у ствари, права метода. Поведзме, правиш єден рядошлїд – гармонию, то може преставяц ґалаксию. Тони би були гвизди, а гармония би була ґалаксия и тоти одношеня медзи тима гвиздами и ґалаксию то аранжман. То цошка цо нє мож знїщиц, а и кед ше дацо и знїщи з того знова настава дацо нове и то поента шицкого – толкує Иґор Сакач.

ОД „УВЕРТИРИ” ДО „УВ2”

На початку шицко було лєм простор медзи музику и автором, а вецка композициї почали буц озбильнєйши и Иґор то дзвигнул на висши уровень. На колектив. Ище у основней школи мал пайташох хтори любели музику подобно як и вон. Вєдно надумали формовац ґрупу хтора ше волала „Увертира”, а после тей ґрупи волали ше „УВ2”.

– Перша свирка хтору зме мали була, нє здогадуєм ше точно, даяки Дзень школи, видзели зме же можеме вєдно и так то почало. Вец зме похопели же нашо музични животи иншаки, кажде з нас свой инструмент виглєдовал на свой способ. Чи зме ше складали – гей, чи зме ше нє складали – нє, кеди як, заш лєм то колектив и ту ше муши видзиц гранїци по хотри мож дойсц. Мушиш буц свидоми же вше будзе тих хтори маю цалком иншаки живот як ти, и же вони на цалком иншаки способ похопюю музику. Буц обєктивни нє значи же ши шицким прицагуюци, алє же маш свою приповедку. Як цо нє можеме розумиц китайски, бо зме го нє учели, так и кед я напишем писню, нє кажде розуми, а же би ме дахто потримал, потребна концентрация хтора у нєшкайшей култури анї нє така присутна – толкує Иґор.

Музика за Иґора Сакача смисел, кед му шицко чарне и кед му ше нїч нє пачи, вон ше враца ґу правеню аранжмана за даяку писню. Теди и приходзи до ришеня.

– Мнє цали швет теди розквитнє, кед напишем добри аранжман, вец ше людзе дакеди чудую та гваря „Идзе луди Лаза”, а шалєни Лаза у ствари, задовольни зоз собу. А ми хтори нє задовольни зоз собу повеме же „Идзе луди Лаза”. Шицко почина зоз того якогошик шалєнства, и я то хвалїм. Єдно шалєнство кед ти неґираш себе а друге, то тото шалєнство у хторим ше ти хвалїш и нє забуваш на себе – гутори Иґор.

ДОЗРЕВАНЄ НА ТЕАТРАЛНЕЙ СЦЕНИ

Напредованє у компонованю, у правеню аранжманох, Иґора Сакача приведло до того же би го замерковали и у театре. Вон участвовал у пририхтованю двох мюзиклох хтори на репертоаре у Сербским народним театре у Новим Садзе. Перши мюзикл за хтори адапдовал музику и компоновал бул „Хто забил Дженис Джоплин” у режиї Сонї Петрович, а други мюзикл бул „Дзивче зоз ширками” у режиї Мини Петрич.

– Пред тим сом бул лєм раз у театре и то ме нина одведла, а патрел сом представу „Чекаюци Ґодоа”. Здогадуєм ше же бул єден лиси чловек хтори плювал млєко, а мнє то було интересантне. Кед сом вошол до першей представи було ми чудне, бо було вельо людзох у тей приповедки, а шицки любя музику, любя ґлумиц, односно любя буц тото цо су. Ту сом похопел же театер єдна велька правда о чловекови. Допущене буц дурни, а так же бим бул наисце я, а шицко знова випатра културне – бешедує Иґор и додава: – На початку на пробох ми було допито, прето же ше нїяк нє сциговало по музику. Нє могол сом дочекац кеди войдземе до студия и почнєме робиц – слухац и злучовац шицки инструменти. Нє бул сом свидоми кельо музично дозревам на сцени и барз ме секирало же я нє вежбам дома свойо писнї, нє пишем нїч нове, чекам же би ше научело даяки звонкамузични ствари хтори сом праве на тих пробох упил, а анї сом нє бул свидоми. Ту можем направиц паралелу зоз другим мюзиклом у хторим сом главни композитор. Чул сом же композиторе нє присуствую на пробох, вони пошлю свойо композициї и вец ше то як колаж папер лїпка и злучує. Було ми важне же би ше мойо композициї могло слухац, а нє же би були у метрики зоз сцену, ту настал конфликт медзи режисером и композитором, алє и то за мнє єдна значна ствар же би представа була успишна – бешедує Иґор Сакач о власним искустве.

ЯК ДЖЕНИС ДЖОПЛИН

Думаме же дакого добре познаме, а вец дознаваме же єст ище цошка цо о тей особи нє знаме. Иґора хторого шицки познаю як композитора представели зме у тим тексту, а Иґора хторого нє познаме упознаме тераз на концу єдней интересантней приповедки о музичарови.

– Иґор хторого людзе познаю ма свою цильну ґрупу. А то значи же придзеш на стейдж, дакус поприповедаш зоз публику, питаш ше им чи сцу чуц твою нову шпиванку, вони кляпкаю и чекаю кеди почнєш грац и то подобне як цо робела Дженис Джоплин. Тото цо нє познате при шицких, та и при мнє, то тота файта шалєнства о хторим сом скорей бешедовал. Я би то описал, у моїм случаю, як ґениялносц у уметносци хтору зме нє досц виглєдали же бизме могли повесц же ми то знаме и то нас видзелює з єдней маси и так поставаме свидоми того цо зме – додава Иґор и през шмих закончує: – Мушиме витримац у тим цо нє знаме, ми сами себе нєпознати, я Иґора хторого нє познам почал помали упознавац прейґ власних емоцийох, думкох… Найважнєйше упознац ше зоз собу, треба буц свидоми себе, же шицко цо ше у нас случує вибиє з нас на даяки способ. Чи прейґ мелодиї, през текст, нє важне, лєм най видзе на поверхносц. То уметносц.

Кажде з нас уметнїк, уметносц нє муши буц анї так як то по дефинициї. Шицки ми док спознаме себе, тото цо нас прицагує, а цо нас нє прицагує, упознаме нє лєм себе, алє упознаме и уметносц.

Прeдстава „Хто забил Дженис Джоплин” премиєрно виведзена 9. марца 2020. року на Камерней сцени СНТ. На репертоару є театра и пошвидко ю годно одпатриц у юнию на сцени у Променада шопинґ центру.

Тияна Ґрумич

„ХТО ЗАБИЛ ДЖЕНИС ДЖОПЛИН”

Стреда, 9. юний 2021. року

Сцена: Променада шопинґ центер на 20:00

Концепт и режия: Соня Петрович

Представу реализую у сотруднїцтве СНТ и ОПЕНС

Представа тирва 1 годзину и 45 минути.

(Опатрене 135 раз, нєшка 1)