Троме браца з кнїжками

автор б. варґа 10. юлий 2016

Медзи нїма, братами, добре подзелєна робота – найстарши Петро порушал видаванє едициї, штреднї Томаш лекторовал и редаґовал кнїжки, док наймладши, Давид, преламал и дал кнїжком модерни дизайн.

Тоту приповедку нє мушиме анї барз здумовац: були раз троме браца на Горнїци – Петро Кринїцки, Томаш и Давид Квока. Найстарши Петро – архитекта, штреднї Томаш – преподавач и наймладши Давид – дизайнер. И так тоти троме браца зоз польского места Ґорлице надумали – видавац преклади познатей шветовей и реґионалней литератури на лемковски язик.

Приповедка би можебуц нє була така нєобична, кед бизме нє знали же вони троме сами порушали модерну литературну едицию прекладох у условийох сурового капитализму, подзелєносци медзи польскима Лемками и общей нєпопуларносци кнїжкох.

vini puЕдиция под назву „Ґолем” порушана 2013. року и по тераз видала штири кнїжки. Перше видати преклад Антуана де Сент-Еґзиперия „Малий прінц”. О рок вишол преклад Мирослава Нагача „Бомбел” зоз польского на лемковски (часопис МАК видал преклад на бачванско-сримски). Прешлого року вишол преклад Алана А. Милна „Віні Пу” і преклад зоз словацкого Вацлава Панковчина „Три жены під оріхом”. „Малий прінц” и „Віні Пу” вишли и як авдио кнїжки, а шицки виданя опубликовало Видавательство „Лемко Тавер”.

И ШВЕТОВО, И З ГОРНЇЦИ

Побешедовали зме зоз двома братами – Петром и Томашом. Найстарши Петро бул фактично порушовач тей едициї кнїжкох. Вон за „Руске слово” гвари же векшином средства за едицию кнїжкох достали од польского Министерства за управу и диґитализацию (котре задлужене за меншини), а апликоване прейґ Видавательства „Лемко Тавер” зоз места Стшельце Краєнске, цо на сиверозаходзе Польскей.

– И спонзоре помагали, та ше нам, дзекуюци добрим людзом, удало видац „Бомбела” Мирека Нагача, – гвари Петро и додава же мали щесца же нє було векши пробеми зоз средствами. Панковчиново дїло „Три жены під оріхом” финансийно потримала словацка фондация „Слолия”. Томаш, або Томек, як го добре познаю бачванско-сримски Руснаци, бо часто приходзи до Войводини, за нашу новину толкує же медзи нїма, братами добре подзелєна робота, так же найстарши Петро порушал и орґанизовал видаванє литературней едициї. Вон, Томаш, котри филолоґ и преподавач на Яґелонским универзитету у Кракове, лекторовал и редаґовал кнїжки, док наймладши, Давид, преламал и дал кнїжком модерни дизайн.

– Идея вибору була така же бизме, з єдного боку, преложели кнїжки зоз шветовей литератури, а з другого, преложели кнїжки младих авторох котри на даяки способ повязани зоз Горнїцу, чи прейґ места родзеня, чи прейґ теми, односно главних прейґ геройох у кнїжкох – толкує вибор насловох Томаш.

– Министерство прето и потримало таки проєкт, а його циль же би помагало у ученю лемковского язика у основней и штреднєй школи – додава Томаш.

ЛЕМКОВСКИ ШВЕТ – ОКРЕМНИ

Як и велї други народи, и Лемки нє охабели свойо проблеми пред дзверми, а унєсли их до Европскей униї. На питанє як у лемковскей заєднїци була прилапена тота, так повесц, експериментална робота, Петро одвитує же лемковски швет у Польскей окремни и нє барз ше давало увагу тому цо вони попрекладали.

– Лемковски орґанизациї ше дзеля на тих цо „прави” и „нєправи”. З тим же кажда орґанизация за себе твердзи же праве вон тота „права” – толкує Петро – така ситуация и при медийох.

Петро гвари же лемковске видавательство и медиї ше скоро нє удостоєли попровадзиц виход кнїжкох. Перши лемковски интернет радио – „Лем.фм” попровадзел виход лєм першей кнїжки, алє доганяли же „до прекладаня ше нє требали лапац нєфахово людзе”, гоч на концу припознали же кнїжка „Малий прінц” – добра. Лемковски двомешачнїк „Бесіда” зато попровадзел виход шицких прекладох и бул обєктивно критични.

Други радио – „Радио-лемко” пуща авдио знїмки помага промоциї едициї, твердзи Петро. „То добре, понеже думам же векшина Лемкох, поготово младих, ше нє барз однїма за кнїжки, нє чита их и нє пише на кирилки” – додава Петро.

На питанє – яки далєй плани, Петро гвари (преношиме у ориґиналу):

– На найблизшу выдавничу будучніст мали бы сме найти дашто з днешніх часів і близкой нам літературы, може треба позерати на літературу нашых сусідів, або братів?

Прето, кед у наших крайох єдного рана, зоз лемковскима древенима шекерками, дакому з войводянских руских авторох на облак задуркаю троме браца, прибранци у калапох зоз польских Нїзких Бескидох, могол би то буц знак же пията кнїжка по лемковски будзе збогацена зоз корпусу сучасней рукей литератури з Войводини.

ВИНЇ ПУ ШПИВА ПО ЛЕМКОВСКИ

Томаш наглашує же кед прекладали старали ше же би ше писнї цо шпива Винї Пу, вишпивани на диску, лєгко могло шпивац на мелодиї руских шпиванкох, же би дзеци учели язик. Едиция ма тиж ширше реґионалне значенє прето же уводни слова писали познати писателє, або критичаре як Милош Валїґурски, Марош Крайняк, та и Иван Медєши Шукс. Насловни бок „Бомбела” нарисовал у Сербиї познати рисовач стрипу Александер Зоґраф.

(Опатрене 383 раз, нєшка 1)