Ту ше роби, алє и ужива

автор а. медєши 17. октобер 2021

Познанство, а познєйше и любов медзи младу малженску пару Владимиром и Сандру Максимовски, дзивоцке Колошняї, почало пред шейсцома роками зоз посиланьом єдного звичайного „friend requestˮ, односно „вимоги за приятеляˮ на Фейсбуку. После вецей як рок дописованя Владимир напущел свойо родне Куманово у Македониї, и пришол жиц до Руского Керестура, за хтори гвари же є идеални за фамелийни живот.

Перше ше лєм дописовали, потим Владимир пришол до Нового Саду, вец Сандра даскельо раз пошла ґу ньому до Куманова, а после одредзеного часу надумали вєдно жиц.

Першираз до Руского Керестура пришол за 1. май 2017. року, а пре тедишнї нємири у Македониї, Владимир ту остал два тижнї.

– Сушед ме волал и гварел же пришли по ньго же би пошол до войска, а я нє знал цо думац. Теди сом и одлучел остац у Керестуре. Почал сом з моїм швекром ходзиц робиц на польо, и хижу зме помали закончовали, та зме ше нєодлуга и уселєли – приповеда Владимир, а його супруга Сандра ше надовязує:

– Нє мали зме дилему чи жиц ту, чи пойсц до Македониї, або гоч дзе до иножемства. Я сцела остац у Керестуре. Здогадуєм ше же кед сом му гварела же жиєм на валалє, вон го задумовал так же у нїм лєм подаєдна хижа, и же перши сушед на даскельо стотки метери, так як у горох – приповеда Сандра у франти.

А ДЗЕ ПОЛЬО?

Док ше нє оженєл до Керестура, єдини „контактˮ зоз польопривреду наш собешеднїк мал у дзецинстве кед, як гвари, першираз видзел трактор. Оправиц польопривредну машину знал, понеже є автомеханїчар по фаху, медзитим, за искуство и знанє о роботох на полю, подзековни є свойому швекрови Дюрови Колошняйовому.

– Спочатку сом думал же тота польопривреда нє вредзи нїч, же ту нє будзе хлєба. Медзитим, кед сом видзел же польопривреда нє бависко, же то озбильна робота до хторей треба озбильни пенєж уложиц, алє мож и добре заробиц, пошол сом до швекра, и гварел сом му же бим сцел научел гонїц трактор и робиц на полю. И вон ми барз вельо у тим помогнул – приповеда Владимир и предлужує о тим як му найчежше було знаходзенє у нашей ровнїни, дзе нї по чим нє могол запаметац свойо польо, алє и у таких ситуацийох мал свойо методи.

– Паметам кед сом на початку мал пойсц до хотара, мнє то шицко було исте. Нє знал сом покля наша меджа. Кед ми швекор гварел же є поведзме, на Орсаґ драги, нє мал сом пойма дзе то. Я на свой способ паметал поля. Дакеди кед сом ше страцел, випендрал ше горе на трактор и патрел кадзи комбайн. Було дакеди же сом ше и по годзину мотал по хотаре и глєдал польо – приповеда Владимир и гвари же би тераз и на пол ноци знал найсц свою жем.

МАКЕДОНЄЦ

После шейсцох рокох соживота з Керестурцами, Владимир ма цалком досц искуства преценїц розлики у менталитету Македонцох и Руснацох, а як гвари, розлики ище яки єст. Док Македонци по його думаню блїжей медитеранскому темпераметну, опущени и нєпоштредни, односно любя, як то Италиянє традицийно наволую „dolce far nienteˮ („сладко нє робиц нїчˮ), Руснацом, напроцив, робота – живот.

– Вшадзи єст вшелїяких людзох. У Керестуре сом нє дожил нєприємносци. Кед ме людзе стретню, гваря ми – „Дзе ши Македонєц?ˮ Шицки ме так познаю. Людзе културни. Кельо раз сом питал помоц, помогню. Но, Македонци дакус иншаки, вони би цали живот прежили лєм да на столє будзе шицкого. Да ше то є, пиє, ужива… За роботу ше нє барз „убиваюˮ. А ту людзе таки же кед пойдзеш до даякей карчми, до кафичу, вше ше бешедує о паприґи, о сої, кукурици, чи зродзело… Алє то у шоре же ше о тим бешедує, бо то валал и ту ше роби – гвари вон и додава же му ше спочатку було чежко уклопиц ше.

– Зоз Сандровим братняком Мирком Колошняйом сом ше од самого початку добре розумел, a понеже и вон авотмеханїчар, мали зме бешеди, а и нєшка зме барз добри – гвари Владо, а його супруга Сандра толкує:

– Хибело му у Керестуре мац даяке хлопске дружтво, а ми тиж як народ завартейши, кед дахто ма свойо дружтво, роками ше тримаме истих людзох, та ше вец з другима чежше уклопиц.

Но, и попри шицких предносцох и нєдостаткох хтори творя нашу малу заєднїцу, Владимир задовольни зоз животом у Керестуре.

НА ВАЛАЛЄ БУДУЧНОСЦ

– Бул сом у иножемстве при шестри док жила у Белґиї, а тераз є у Голандиї. Медзитим, после трох дньох сом  ше сцел врациц. Там людзе заварти, нєт бешеди, лєм ше роби. Свойого сушеда нє можеш видзиц, нє маш з ким кафу попиц. И да маю нє знам яки плаци, нє могол бим так жиц. Цалком иншака система живота, швидко ше жиє, а мнє ту, на валалє, наисце одвитує. Маме досц жеми хтору робиме, и нашей и под аренду, єст вельо укладаня, алє резултат на концу добри. Думам же о даскельо роки живот на валалє ознова „зажиєˮ и медзи младима и же шицки зосцу прейсц жиц на валал. Сандра и Владимир кеди ґод найду часу одходза на юг до нащиви Владовей фамелиї, а тиж и його родичи,  брат и два шестри, приходза до Керестура. И им ше ту пачи, и як гваря нашо собешеднїки – до Керестура ше приходза одпочинуц. 

Владо и Сандра ше складаю зоз тим же вецейязичносц нїяк нє може буц на чкоду дзецку и його розвою. Напроцив, цеша ше же єдного дня їх Лука, хтори о мешац наполнї три роки будзе полиґлота, прето ше у їх фемелиї пестує обидва язики. З нїм планую бешедовац и по руски и по македонски, а сербски ше вшелїяк подрозумює.

МЛАДИ ОДХОДЗА

– У Македониї, алє и ту, велї млади сцу пойсц до иножемства, и я то розумим. И мойо дружтво ше порозходзело вшадзи по швеце, бо там дзе одросли, або дзе жию, нєт роботи. Там барз подла ситуация, и економски, и политично. Млади хтори знаю язик и маю даяку диплому, нажаль, у Македониї нє оставаю – приповеда Владимир.

(Опатрене 395 раз, нєшка 1)