Уметносц єй нїтка зоз старим крайом

автор м. зазуляк гарди 17. януар 2022

Одкеди ше Любица Фа-Гарди преселєла зоз Руского Керестура до Канади прешло вецей як двацец роки. Там, у далєким Бетлфорду, витворела ше як архитекта и уметнїца, алє и як супруга и мац. Роботи викладала у вецей канадских ґалерийох, а єй уметнїцки дїла часто инспировани з людзми и валалом зоз хторого походзи.

 Вєдно зоз родичами и братом, Любица ше до Канади преселєла 2000. року. Була млада и, як гвари, прето ше лєгчейше було звикнуц и прилапиц нови способ живота, алє вшелїяк же кажди початок ноши и рижни почежкосци.

– Мали зме ту родзину котра нас сердечно дочекала и вельо нам помогла же бизме ше знашли у новим штредку. Перши рок, два були окреме чежки, гоч ми источашнє було и цикаве одкривац нову културу и людзох, можлївосци за школованє, за роботу и за фамелийни живот… На велї ствари ше нє було чежко звикнуц, як цо то добри животни стандард, красна природа, приємни и услужни людзе и орґанизациї, котри нам понукали значни информациї… Тиж так, було ствари пре котри нам було чежко, як цо то роздвоєносц од родзинох и товаришох зоз валалу – окреме на вельки швета, звикнуц ше на моцнєйши и длугши жими, на язик – здогадує ше Любица и додава же ше перши рок фокусовала праве на тото же би звладала язик, цо ключне кед ше сце напредовац, а єй то вшелїяк бул циль.

– Од язика и добрей комуникациї вельо завиши як ше особа знайдзе и чи далєко дойдзе зоз своїма цилями. Мнє на початку вельо помогла  робота у „робней хижи”, дзе кажди дзень була добра нагода вежбац язик. Мала сом закончено три роки Факултета технїчних наукох у Новим Садзе, напрям Архитектура, як и вельку любов ґу уметносци. Такой на початку як зме ше преселєли нащивела сом городску ґалерию и єдну инжинєрско-архитектонску фирму же бим ше презнала яки ми шанси ту, у месце. На мойо щесце, були заинтересовани за мойо роботи, як и я за їх, так же нашо сотруднїцтво и потримовка крашнє почали и ище вше тирваю, на чим сом барз подзековна – приповеда наша собешеднїца.

МУРИ НАБИВАНИХ ХИЖОХ И ПОРТРЕТИ ЯК ИНСПИРАЦИЯ

Пошвидко по преселєню, Любица мала чесц єй уметнїцки роботи виложиц у єдней канадскей ґалериї, а о даяки час розпочала и власни бизнис.

– Од Дина Боуша, директора „Chapel” ґалериї сом достала нагоду виложиц рисунки, портрети, по першираз, 2001. року. Була ми чесц постац єден з членох ґалериї, упознац других уметнїкох у месце и робиц на портретох за локалних людзох котри их жадали мац. Паралелно з тим сом ше опробовала у роботи на проєктох за хижи у чим ми помагали Ед Сейфер, локални инжинєр и його сотруднїк, проєктант Честер Баяк. Було ту надосц того за мнє нового цо требало научиц и дошколовац ше. Tу ше проєкти робело на компютеру у AutoCAD-у, так же сом тото знанє и схопносци здобула у Канади, а тиж ше требало прилагодзиц ґу канадским будовательним кодом, реґулацийом и звладац технїчни/фахови язик. Док нам дзеци були мали, кратки час сом робела у фирми за урбанизем. Як млада мац, була сом розтаргана медзи дзецми и роботу. Швидко сом похопела же тоти два роботи мушим даяк „помириц” и ришела сом отвориц свою фирму за проєктованє хижох. То була моя нагода робиц дома и источашнє ше старац о дзецох. Часто ше нам було чежко орґанизовац. Од рочного и трирочного дзецка нє було шицко єдно найсц часу и куцик у обисцу за роботу, та сом найчастейше робела ноцами. Кед подросли, було лєгчейше и пачело ше ми як функционуєме. И нєшка сом задовольна же сом принєсла таку одлуку. Дзецом тераз 18 и 16 роки – гвари Любица.

Кед пред седем роками була у Керестуре, позберала фотоґрафиї єй бабох, дїда, родзини, товаришкох и товаришох, местох дзе як дзецко препровадзовала час, старих хижох, набиваних мурох, ролькох, а вони єй после були и инспирация за уметнїцки дїла.

– Нє мала сом нагоду присц до Керестура так часто як бим любела и сцела сом мац памятку на шицко цо ми миле. У „Chapel” ґалериї сом була на годзинох за компютерску програму PhotoSHOP, зоз хтору сом ше барз одушевела, и почала „обрабяц” фотоґрафиї зоз Керестура. Попачели ше ми визуални резултати яки сом доставала зоз комбинованьом мурох набиваних хижох и портретох. Тоти роботи були виложени у „Chapel” ґалериї 2016. року под назву „Wrapped in Velvet” („Закруцени у блишу”), а даєдни з нїх и познєйше у других околних ґалерийох. Зоз числом нащивительох и з тим як видзели и прилапели виставу сом була презадовольна. Була ми чесц представиц и позберац до єдней цалосци часточку швета зоз котрого приходзим, котру ношим у себе, и подзелїц ю зоз людзми у штредку у котрим тераз жиєм. Любим буц у контакту зоз своїма товаришками и товаришами котри ше тиж занїмаю зоз уметносцу, ту, и у Керестуре. Вше любим чуц о нових уметнїцких проєктох, черац нови роботи и идеї. Пасира ми розвивац и отримовац товаришство прейґ креативней роботи. То тиж так красна нагода за оставанє у контакту зоз старим крайом на єден продуктивни способ – визначує Фа-Гардийова, чийо слики мож поопатрац и онлайн, на hardis9.wixsite.com/mysite або Ljubica FaHardi ART на Фейсбуку.

Попри фотоґрафиї, Любица тиж ужива и у рисованю, найчастейше портретох, а окреме люби роботу на контурох твари.

– Твар як жвератко емоцийох фасцинантна. Можлївосц креїраня одредзеней атмосфери зоз позу и поглядом тиж так… Цо ше дотика прибору и технїки, експериментуєм зоз паперами у вшелїяких фарбох и текстурох, клайбасом и пастелнима фарбами – толкує вона.

ЗДОГАДОВАНЄ НА ПРОФИЛ

Одкеди пошли до Канади, Гардийово жию у провинциї Саскачеван. Перши даскельо роки були у Норт Бетлфорду, а 2006. року ше зоз малима дзецми преселєли до околного, меншого месточка зоз кус менєй як 5 000 жителями, Бетлфорду, дзе и тераз жию.

– Зоз супругом Славком и дзецми Монику и Филипом ше любиме шпацирац, окреме коло Норт Саскачеван рики. Шицки любиме препровадзовац час у природи. Славко тиж так приватнїк и ма авто-кломферску/механїчарску роботню и роби услуги превоженя автох, камионох, тракторох и чежкей машинериї. Моника треци рок штреднєй школи, а Филип на першим року факултету и одлучел ше за бизнис – маркетинґ и менаджмент – приповеда Любица, а на питанє як то буц Руснак у Канади, одвитує же то вельо лєгчейше кед єст руска заєднїца, як там, та маю нагоду отримовац нашу традицию и обичаї, цо наисце вельо значи и им, и їх дзецом.

Любици ше велї здогадую и як шпивачки у керестурским младежским бенду „Профил”, а вона тиж так була и єдна зоз сновательох манифестациї „Дньовка”.

– На часи „Профила” ми ше вше мило здогаднуц и мам найкрасши памятки на младосц праве дзекуюци йому. Павле Малацко, Владимир Микита и я робели на писньох зоз забави и пре власне задовольство. Док ми отримовали проби, други члени дружтва, наша перша публика и фахова критика, ше найчастейше картали. З оглядом на тото през цо наша держава преходзела 90-их рокох, мило ми же нам тоти роки прешли у фокусу на твореню музики. Паметам и проби без струї при швичкох, жимни просториї, алє и то мало якуш одредзену чародїйносц и остало ми у красним паметаню – припознава Любица. 

ПОСЛЕ ДВАЦЕЦ РОКОХ НА ДНЬОВКИ

Любица прешлого року после двацец рокох мала нагоду нащивиц „Дньовку”. Як гвари, було то єдно окремне дожице.

– Док зме ище як ґрупа „Профил” були активни и отримовали „Дньовки”, нїґда сом себе нє подумала же ше традиция манифестациї предлужи, и то так длуго. Дзекуєме шицким новим талантом и орґанизатором хтори єй з рока на рок предлужую живот – поручує Любица.

ВОДА И ТРОЙО ПРАШАТКА

Зоз старим крайом Любица остала повязана и дзекуюци уметносци. Часопис МАК єй 2009. року обявел кнїжку уметнїцких роботох под назву „Вода”, а дзешец роки познєйше НВУ „Руске слово” видало сликовнїцу за дзеци „Як ше тройо прашатка рихтали за жиму”, дзе Любица авторка илустрацийох и адаптациї тексту.

(Опатрене 266 раз, нєшка 1)