Упечатки позитивни, алє хибела публика

автор л. костелник 11. септембер 2021

Векшину композицийох на трицец першей „Ружовей заградки” одшпивали млади шпиваче хтори прешвечлїво пребераю вше векшу улогу на наших фестивалох.

Публика того року першираз на ,,Ружовей заградки” програму провадзела у голу нового будинка РТВ прейґ видео бимох, пре почитованє епидемийних мирох. А програма ше одвивала у Вельким студию, но, то нє барз губело друженє медзи младима шпивачами и учашнїками.

Солисткиня Уна Молнар зоз Дюрдьова ше пияти раз представела на 31. фестивалу и одшпивала шпиванку ,,Наша любов” у чиєй интерпретациї як гвари, уживала.

Уна Молнар

– Мойо упечатки позитивни, наисце уживам у цалим процесу, од початних пробох по конєчну реализацию фестивала. Нови будинок охабя упечаток модерного и нового, нє лєм з випатрунком, алє и з технїчнима можлївосцами. У єдней хвильки док зме ше рихтали за наступ, коментаровали зме же випатра нє пришли шицки учашнїки, бо нови простор вельо векши як цо зме звикли у старим будинку. Без огляду, стари будинок затримал предносц интеракциї з публику хтора нам того року дакус хибела. Думам же би ше кажди шпивач зложел же у таких ситуацийох наисце значи видзиц ошмихи на тварох и почувствовац потримовку публики. На тим фестивалу ми ше окреме пачела ревиялна часц дзе були виведзени обробки старих композицийох. Думам же им нови аранжмани даю нову популарносц и же ше млади буду дзечнє опредзедьовац шпивац их – заключує Уна.

Млада шпивачка зоз Коцура, Дарина Михняк ше публики опрез малих екранох представела зоз шпиванку ,,Крочаї милого”, вона и достала першу награду по одлуки фахового жирия.

Дарина Михняк

– То ми бул треци наступ на ,,Ружовей заградки”. Писня з хтору сом ше представела наисце ми ше барз пачи и мило ми же сом мала тоту чесц одшпивац ю. Нє природне було наступац без публики, нє мали зме кому пренєсц кажду емоцию. Наздавам ше же ше до рока ситуация пременї – додава Дарина.

Шестри Салаґово Тамара и Валентина зоз Дюрдьова познати по своїм автентичним таланту за музику хтори роками указую на наших фестивалох. Того року на ,,Ружовей заградки” наступели у дуету зоз шпиванку ,,Шумна шпинавочка’’ авторки Ани Бучко, хтора достала трецу награду фахового жирия за композицию.

– На фестивалу як провадзаци вокал участвуєм уж дас осем роки. Наступела сом два раз як солисткиня, штири раз у дуету и раз зоз дзивоцку ґрупу зоз Дюрдьова, то цо ше дотика змагательней часци. У дуету сом  наступала два раз зоз товаришку Уну Молнар и два раз зоз шестру Валентину. Того року було дакус нєзвичайно шпивац без публики, но, нє так же то першираз робиме, алє першираз зме участвовали на ,,Ружовей заградки” без публики. Вшелїяк же вше лєпше наступиц пред публику, бо так маш кому шпивац и достац feedback з другого боку, а то нас и опущує и зменшує трему. Упечатки з тогорочного фестивала фини, алє и нєзвичайни, праве пре нови студио и нове место. Нови будинок наисце крашнє поробени, модерни є, вельки и красни, лєм думам же людзом и тим хтори там робя треба дакус часу же би ше звикли на шицко нове и думам же им треба дакус пракси за технїчни ствари. Шицки шпиванки мали добри тексти и мелодию, кажда на свой способ красна.

Тамара и Валентина Салаґ

Мнє ше найбаржей пачели нумери ,,Коло води верба” и ,,Руснаци вше свойо чуваю”. Орґанизация нє була подла, алє вше може буц лєпше. Просто, думам же общи упечаток тото цо сом спомла, нове место, нови ствари и лєм ше треба звикнуц. Нє меняла бим нїч  дацо вельке, можебуц лєм дробнїци у орґанизациї, тиж би було добре кед би ище вецей млади наступали и кед би провадзели и потримовали фестивал. На нас младих то шицко останє, а кед нас нє будзе ту, нє знам анї чи ше годно отримац, нє лєм тот фестивал, алє шицки. Пременєла бим най ше тот фестивал отримує у марцу, як и потераз, як зме уж и звикли – закончує Тамара.

– На тим фестивалу наступам треци раз. Першираз сом наступела як провадзаци вокал, а други раз и треци раз зоз Тамару и як провадзаци вокал. Вельо лєпше шпивац кед маш публику опрез себе, як лєм патриц до камери. Аплауз вше зменша трему и постої интеракция медзи публику и нами. Потераз сом була лєм раз у новим будинку, алє ми ше пачи же є таки модерни. Шицки писнї були фини, алє мнє ше найбаржей пачели ,,Шумне дзивче” и ,,Тебе шпивам”. Орґанизация вше може буц лєпша, алє з оглядом на пандемию нє було можлївосци направиц так як зме звикли. Любела бим кед би вецей участвовали и младши, таки, моїх рокох, бо то нагода же бизме ше упознали, дружели и же бизме традицию преношели – заключує Валентина.

Добре познати публики на вецей бинох, мултиталантовани Мирослав Малацко зоз Руского Керестура участвовал и на тогорочней ,,Ружовей заградки” з писню ,,Шумне дзивче”.

Мирослав Малацко

– И тот фестивал добре прешол, публики нє було, алє тоти цо пришли поуживали дакус, так же добре було. У студию дзе ше знїмало Фестивал, було 10-12 особи хтори були публика, так же можем повесц же було якош „дзиве”. Наисце хибела публика, овациї, сам виход на бину вельо допринєше шпивачови же би видзел же ма кому шпивац. Нови будинок – нови, та такой и шицко красне, з красним поглядом на Дунай и красна локация. Мнє наймилшу шпиванку виведла Лїляна Барна Никитович. Пременєл бим идуцих рокох же най будзе присутна и публика, та би вец тот фестивал бул комплетни – гвари Мирослав.

За найлєпшу интерпретацию фахового жирия вигласана Ивана Чордаш зоз Нового Саду, хтора уж роками зоз своїм гласом доприноши тому фестивалу, а того року ше представела з писню ,,Крочай по крочай” з хтору як гвари же ше зожила.

Ивана Чордаш

– Жадала сом ше указац у найлєпшим шветлу, а то ми ше и удало. Думам же сом на шицких пренєсла емоцию хтору сом чувствовала док сом шпивала. Публика ми барз хибела и з тим ше траци праве чувство фестивалу. Орґанизация була дакус чудна пре нови будинок, нє мали зме вельо проби и шицко було цалком иншаке дожице на тогорочним фестивалу. За идуци рок бим пременєла локацию отримованя же би нє було нїкому далєко и же би було вельо вецей публики. Понеже нє було сиґурне чи ше фестивал вообще и отрима, добре же є отримани, а шицко було на професийним уровню – толкує Ивана.

Уж шести рок наступа и Катарина Кочиш зоз Нового Саду, а того року одшпивала шпиванку ,,Любов як писня”.

Катарина Кочиш

– Мушим припознац же ми хибел студио ,,М” и публика. Нови будинок наисце барз красни, а окреме погляд од горе на Нови Сад, прецо ми було окреме мило приходзиц на проби. Того року сом нє шпивала у провадзацих вокалох, та сом скоро шицки писнї чула аж на фестивалу. Наздавам ше же ше витвори нарок же будземе шпивац пред публику – гвари Катарина.

И гоч су шицки млади по рокох, учашнїки на тогорочней „Ружовей захрадки” уж искусни шпиваче и вецей раз наступали, та були и щири у коментарох и упечаткох як дожили тогорочни фестивал. Шицки вони ше прилагодзели ґу ситуациї и обставином у яких ше находзиме, алє заш лєм хибела им публика, аплаузи и потримовка людзох хтори на кажди Фестивал приходза зоз шицких местох у хторих єст Руснацох.

(Опатрене 71 раз, нєшка 1)